Рішення

від 03.07.2012 по справі 16/5007/44/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" липня 2012 р. Справа № 16/5007/44/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 08.06.12р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗовнішТоргБізнес" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Виробничо - будівельний комплекс "Грінвуд" (с.Білокоровичі Олевського району Житомирської області)

про стягнення 167628,28 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 167628,28 грн., з яких 161000,00 грн. боргу за договорами поворотної фінансової допомоги № ФД001 від 13.07.11р., № ФД002 від 19.07.11р., № ФД003 від 11.08.11р. та додаткової угоди № ДФД001 від 15.09.11р., 5129,13 грн. пені, 1016,15 грн. 3% річних та 483,00 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішТоргБізнес" (позивачем/позикодавцем) та Приватним підприємством "Виробничо - будівельний комплекс "Грінвуд" (відповідачем/ позичальником) було укладено три договори про надання поворотної фінансової допомоги: № ФД001 від 13.07.11р., № ФД002 від 19.07.11р., № ФД003 від 11.08.11р. та додаткова угода № ДФД001 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.11р., згідно яких передбачено, що позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (пп.1.1 договорів та додаткової угоди).

Відповідно до пп.1.2 вказаних договорів визначено, що поворотна фінансова допомога (далі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (Згідно пункту 1.22.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

На виконання даних договорів згідно пп.2.1 договорів, позивачем в період липень-серпень 2011 року було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в національній валюті України в межах наступних сум: відповідно до договору № ФД001 від 13.07.11р. - 100000,00 грн. без ПДВ; відповідно до договору № ФД002 від 19.07.11р. - 40000,00 грн. без ПДВ; відповідно до договору № ФД003 від 11.08.11р. - 21000,00 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 161000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського реєстру від 13.07.11р., від 20.07.11р. та від 11.08.11р. (а.с.15-17).

Згідно з пп.2.2 договорів, поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до пп.3.1 договорів передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню:

- згідно договору № ФД001 від 13.07.11р. - до 13 вересня 2011 року;

- згідно договору № ФД002 від 19.07.11р. - до 19 вересня 2011 року;

- згідно договору № ФД003 від 11.08.11р. - до 11 жовтня 2011 року.

Згідно пп.1.2, укладеної між сторонами додаткової угоди № ДФД001 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.11р., поворотна фінансова допомога (далі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору.

Відповідно до пп.2.1 додаткової угоди, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 161000,00 грн. без ПДВ.

Згідно пп.3.1 додаткової угоди, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 1 березня 2012 року.

Таким чином, згідно пп.3.1 додаткової угоди було змінено термін (порядок) повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп.3.2 додаткової угоди, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку.

За своєю правовою природою вищевказані договори та додаткова угода про надання поворотної фінансової допомоги є договорами позики, що врегульовано Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач свої договірні зобов'язання по поверненню позивачу загальної суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 161000,00 грн. у передбачений пп.3.1 додаткової угоди строк не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 161000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 03.07.12р. (а.с.43), підписаними позивачем актами звірки взаємних розрахунків станом на 18.06.12р. (а.с.48-50), довідками обслуговуючого банку позивача - ПАТ "КБ"Глобус": № 12-02/176 від 23.04.12р., № 12-02/256 від 03.07.12р. (а.с.18,52) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.3.3 додаткової угоди, в разі несвоєчасного виконання пп.3.1 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1% від суми вказаної в пп.2.1 за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань, вказаних в пп.3.1.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 5129,13 грн., 1016,15 грн. та 483,00 грн. (а.с.5-7).

Нараховані суми 3% річних та інфляційних нарахувань обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Позивачем невірно здійснено нарахування пені, у зв'язку з чим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суму пені, яка становить 5094,66 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, укладених договорів і додаткової угоди та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 161000,00 грн. боргу за договорами поворотної фінансової допомоги № ФД001 від 13.07.11р., № ФД002 від 19.07.11р., № ФД003 від 11.08.11р. та додаткової угоди № ДФД001 від 15.09.11р., 5094,66 грн. пені, 1016,15 грн. 3% річних, 483,00 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 34,47 грн. пені суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - будівельний комплекс "Грінвуд", 11001, с.Білокоровичі Олевського району Житомирської області, урочище Басівка, ідентифікаційний код 37525873:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗовнішТоргБізнес", 04209, м.Київ, вул.Озерна 3, ідентифікаційний код 37739020 - 161000,00 грн. боргу за договорами поворотної фінансової допомоги № ФД001 від 13.07.11р., № ФД002 від 19.07.11р., № ФД003 від 11.08.11р. та додаткової угоди № ДФД001 від 15.09.11р., 5094,66 грн. пені, 1016,15 грн. 3% річних, 483,00 грн. інфляційних нарахувань та 3351,88 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.07.12

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).