Рішення

від 20.06.2012 по справі 5009/1764/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/54/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа № 5009/1764/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 11.05.2012 р., ОСОБА_2, директор, наказ № 01-К від 16.07.10 р.; від відповідача -ОСОБА_3, довіреність № 20-302 від 06.12.2011 р.;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/1764/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпром»(69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, оф. 31) (скорочено ТОВ «Дніпрометпром»);

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72) (скорочено ВАТ «Запоріжсталь»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ «Дніпрометпром»заявлено позовні вимоги до ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»про стягнення 10 290,50 грн. пені, 2 002,71 грн. 3% річних, 1 157,92 грн. втрат від інфляції за договором поставки № 20/2010/1502 від 27.08.10 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження 34/54/12 у справі № 5009/1764/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.05.2012 р., в судових засіданнях оголошувались перерви до 13.06.12 р. та до 20.06.12 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки № 20/2010/1502 від 27.08.2010 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 115 342,21 грн., який відповідачем, в порушення умов зазначеного договору, не сплачений. На підставі викладеного, позивач, на підставі п. 8.4. договору просить стягнути з відповідача 10 290,50 пені, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України 2 002,71 грн. 3% річних та 1 157,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В письмових поясненнях від 23.05.12 р. позивач посилається на наступні обставини. Між сторонами було укладено декілька договорів поставки №20/2010/1152 від 15.07.2010р., №20/2010/1502 від 27.08.2010р., №20/2010/1256 від 26.07.2010р., №20/2011/1129 від 12.05.2011р. За умовами вказаних договорів позивач поставляв відповідачеві продукцію разом із товаросупровідними документами. За договором №20/2010/1152 від 15.07.2010р. відповідач розрахувався повністю. За іншими договорами поставки відповідач розрахувався частково. В межах розгляду справи №5009/1764/12 позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача суми пені, втрат від інфляції та 3-х % річних за накладними від 02.08.2011р. №РН-000106, від 04.08.2011р. №РН-000109, від 05.08.2011р. №РН-000112, від 12.08.2011р. №РН-000117, від 26.08.2011р. №РН-000119 в рамках договору поставки №20/2010/1502 від 27.08.2010р.; тобто, позивачем пеня, 3% річних та втрати від інфляції грошових коштів нараховуються лише на частину загальної суми заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Дніпрометпром»посилається на ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 49, 54, 61, 64 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

ВАТ «Запоріжсталь», відповідач по справі, письмового відзиву на позовну заяву не надало, представник в судових засіданнях підтвердила поставку товару за спірними правовідносинами, але заперечила проти задоволення позову з тих підстав, що обов'язок ВАТ «Запоріжсталь»по оплаті поставленого товару не настав згідно п. 5.1 договору поставки, оскільки позивачем не було передано повного пакету документів згідно п. 4.3 договору поставки, відповідно підстави для нарахування пені, 3% річних, втрат від інфляції грошових коштів відсутні, просила у задоволенні позову відмовити.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

До позову по даній справі ТОВ «Дніпрометпром»первинно додано договір поставки №20/2010/1152 від 15.07.2010 р. із специфікацією № 1 та видаткові накладні № РН-000106 від 02.08.2011 р., № РН-000109 від 04.08.2011 р., № РН-000112 від 05.08.2011 р., № РН-000117 від 12.08.2011 р., № РН-000119 від 26.08.2011 р., в яких йде посилання на інший договір № 20/2010/1502 від 27.08.2010 р.

З матеріалів справи, наданих на вимогу суду, вбачається, що в період часу 2010-2011 років між сторони виникли триваючі господарські зобов'язання, оформлені договорами поставки №20/2010/1152 від 15.07.2010 р., №20/2010/1502 від 27.08.2010 р., №20/2010/1256 від 26.07.2010 р., №20/2011/1129 від 12.05.2011 р. Аналіз змісту цих договорів свідчить про те, що викладені в них умови поставки продукції, її приймання та оплати є ідентичними.

Як зазначив позивач, і не заперечується відповідачем, за договором №20/2010/1152 від 15.07.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 483857,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000035 від 29.07.2010р. на суму 271697,40 грн. та №РН-0000041 від 12.08.2010р. на суму 212160,00 грн., з доданням товаросупроводжувальних документів. Вартість вказаного товару була повністю оплачена відповідачем 14.09.2010р., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Таким чином, на сьогоднішній день між сторонами відсутні спірні правовідносини за вказаним договором.

Неврегульованими залишились правовідносини між сторонами, які виникли за договорами поставки №20/2010/1502 від 27.08.2010р., №20/2010/1256 від 26.07.2010р., №20/2011/1129 від 12.05.2011р.

За договором поставки №20/2010/1256 від 26.07.2010 р. позивач в період часу з 13.08.2010 р. по 07.07.2011 р. поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 14146513,77 грн.

За договором поставки №20/2011/1129 від 12.05.2011 р. позивач в період часу з 08.06.2011 р. по 12.08.2011 р. поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 5866795,85 грн.

За договором поставки №20/2010/1502 від 27.08.2010 р. (скорочено договір) позивач в період часу з 12.11.2010 р. по 26.08.2011 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 746931,73 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а покупець -на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані в специфікації (-ях), яка (і) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 3.1. договору, орієнтовна сума даного договору складає 794 902,66 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник відвантажує продукцію в адресу покупця автотранспортом. Транспортні витрати сплачує постачальник.

Згідно із п. 4.5. договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ -ВАТ «Запоріжсталь», згідно «Інкотермс-2000».

Сторонами до договору № 20/2010/1502 від 27.08.2010 р. укладена специфікація № 1 про поставку продукції на загальну суму 794 902,66 грн.

На виконання умов договору, в період з 02.08.2011 р. по 26.08.2011 р. позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 115 342,21 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-000106 від 02.08.2011 р. на суму 7 643,94 грн., № РН-000109 від 04.08.2011 р. на суму 63 700 грн., № РН-000112 від 05.08.2011 р. на суму 16 296,20 грн., № РН-000117 від 12.08.2011 р. на суму 6 177 грн., № РН-000119 від 26.08.2011 р. на суму 21 525,07 грн. (т. 1, а.с. 14-18).

Із розрахунку позивача (т. 2, а.с. 130) та банківських виписок (т. 2, а.с. 168-174), вбачається, що видаткові накладні № РН-000106 від 02.08.2011 р., № РН-000109 від 04.08.2011 р., № РН-000112 від 05.08.2011 р., № РН-000117 від 12.08.2011 р., № РН-000119 від 26.08.2011 р. на загальну суму 115 342,21 грн. є неоплаченими.

Саме на цю суму основної заборгованості за договором № 20/2010/1502 позивачем нараховано 10 290,50 грн. пені за період з 22.09.11 р. по 27.04.12 р., 2 002,71 грн. 3% річних за період з 22.09.11 р. по 27.04.12 р., 1 157,92 грн. втрат від інфляції за період з листопада 2011 р. по березень 2012 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачено пунктом 5.1. договору, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6 на підставі наданих документів, вказаних в п. 4.3. даного договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.

Пунктом 4.3. договору передбачений перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

За отриману продукцію ВАТ «Запоріжсталь»не розрахувалось, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 115 342,21 грн.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 10 290,50 грн. пені, нарахованої по кожній видатковій накладній окремо, початковою датою нарахування пені є 22.09.2011 р., а кінцевою -27.04.2012 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.4. договору, який передбачає, що за прострочку оплати, відповідно до п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню виходячи з фактичної кількості днів у 2012 році та враховуючи, що під час нарахування суми пені, позивач вийшов за межі шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України.

Відповідно, за підрахунками суду пеня складає 8 893,63 грн. В іншій частині стягнення пені вимога позивача задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 002,71 грн. 3% річних, розрахованих по кожній видатковій накладній окремо, початковою датою нарахування 3% річних є 22.09.2011 р., а кінцевою -27.04.2012 р. та 1 157,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2011 р. по березень 2012 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, з п. 8.4. договору вбачається, що сторони передбачили інший розмір процентів річних, ніж ст. 625 ЦК України, а саме -1% річних.

Таким чином, нарахування позивачем 3% річних є безпідставним. У зв'язку із чим, стягненню підлягає 574,37 грн. 1% річних за період 6 місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В іншій частині стягнення річних вимога позивача задоволенню не підлягає.

Стосовно застосування 1% за період не більше 6 місяців суд виходить з презумпції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пункт 8.4. договору не визнаний в судовому порядку недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, тому відсотки річних підлягають нарахуванню в порядку та розмірі, що визначений п. 8.4 договору.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то слід зазначити, що розрахунок вчинений вірно, стягненню підлягає 1 157,92 грн. втрат від інфляції.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що при поставці продукції позивачем не було надано відповідачу повного пакету документів, передбаченого п. 4.3 договору.

За твердженням позивача, разом з товаром відповідачу надавався весь пакет документів, передбачений п. 4.3 договору.

При укладанні договорів поставок №20/2010/1502 від 27.08.2010р., №20/2010/1256 від 26.07.2010р., №20/2011/1129 від 12.05.2011р. сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення вказаного пакету документів позивачем відповідачу (під підпис тощо). Також, протягом всього часу з моменту отримання продукції і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо отримання продукції без відповідного пакету документів.

Більш того, за змістом пунктів 6.1, 6.2 договору, приймання продукції мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»№П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р.

Приписами п.12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Положеннями п.14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Судом встановлено, що при прийнятті продукції відповідачем не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Строк для передання неотриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював. До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, факт неотримання будь-яких товаросупровідних документів в день поставки, на який посилається відповідач, не засвідчений актом, який є належним доказом відсутності товаросупровідних документів відповідно до вимог п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яку сторони визнали обов'язковою для застосування при прийнятті продукції.

Слід також зазначити, що в рамках договорів поставки №20/2010/1502 від 27.08.2010р., №20/2010/1256 від 26.07.2010р., №20/2011/1129 від 12.05.2011р. відповідачем здійснювалась часткова оплата прийнятої продукції, що додатково свідчить про отримання останнім від постачальника всіх необхідних товаросупровідних документів на таку продукцію.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДР 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпром»(69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, оф. 31, код ЄДР 35500071) 8 893 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 63 коп. пені, 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн. 37 коп. 1% річних, 1 157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 92 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 51 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.О. Науменко

Повний текст рішення складено 25.06.2012 р.