Рішення

від 07.06.2012 по справі 5011-30/4199-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/4199-2012 07.06.12

За позовом Інституту фізики Національної академії наук України

До Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма

«Роксана»

Про стягнення 19 183,07 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 60/8-329 від 20.04.12.

Від відповідача: Чернявська Р.Л. -генеральний директор.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Інституту фізики Національної академії наук України (далі - позивач) до Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана»(далі -відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 19 183,07 грн., а саме: 1,65 грн. -орендної плати, 12 078,46 грн. -пені, 1 598,68 грн. -штрафу, 5 504,28 грн. -вартості експертної оцінки.

Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі належних платежів, та, як наслідок, наявність у Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана»заборгованості за оренду майна та заборгованості по оплаті вартості експертної оцінки перед позивачем, що зумовило нарахування останнім пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/4199-2012, розгляд справи призначено на 26.04.12.

19.04.12. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана» зазначає, що наявна заборгованість по орендній платі в розмірі 1,65 грн. погашена відповідачем 10.04.12., та посилається на те, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу не підлягають задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову і в частині стягнення 5 504,28 грн. з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 26.04.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.05.12.

В судовому засіданні 22.05.12. представником позивача подано письмові заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 22.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 31.05.12.

29.05.12. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 31.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.06.12.

В судовому засіданні 07.06.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.12. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/4199-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.08. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Типовий Договір оренди № А7/08-3 (далі -Договір), відповідно до умов якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування нерухоме державне майно (ст. 1 Договору).

Одним із обов'язків Орендаря по Договору (п. 5.1.4) є своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за Договором.

Додатковою угодою № 1 від 31.07.09. до Договору, що підписана і скріплена печатками сторін, останніми погоджено, що Договір є розірваним з 01.08.09.

Таким чином, за твердженням позивача та відповідно до матеріалів справи, станом на день звернення 13.03.12. позивача з даним позовом до суду у відповідача була наявна заборгованість по орендній платі в розмірі 1,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до матеріалів справи, 19.04.12. відповідачем через відділ діловодства суду подано суду докази погашення заборгованості на суму 1,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 10.04.12., належним чином засвідчену копію якого долучено до матеріалів справи. Вказане позивачем не заперечується.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було в повному обсязі перераховано суму боргу по орендній платі в розмірі 1,65 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив частину заборгованості позивачу, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 1,65 грн. -орендної плати підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 504,28 грн. по оплаті вартості експертної оцінки, суд відзначає наступне.

Вказані позовні вимоги обґрунтовано п. 3.1 Положення про порядок передачі в оренду нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 13.04.07. № 112 та п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95. № 629.

Так, відповідно до п. 3.1 вказаного Положення, умовами конкурсу на передачу в оренду майна позивача є, зокрема, компенсація переможцем конкурсу витрат орендодавця на здійснення незалежної оцінки об'єкта оренди.

Згідно з п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95. № 629 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів», передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Проте, не визначено механізму та не встановлено термінів оплати такої оцінки об'єкта оренди.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд відзначає, що позивачем відповідачу в установленому законом порядку не пред'явлено жодної вимоги стосовно сплати експертної оцінки об'єкта оренди, при цьому, акт звірки розрахунків за період з 01.01.08. по 01.01.09. на який посилається позивач, не є вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Тобто строк оплати 5 504,28 грн. по оплаті вартості експертної оцінки є таким, що не настав, внаслідок чого суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати передбаченої Договором орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 078,46 грн. -пені та 1 598,68 грн. штрафу, посилаючись на п. 3.6, п. 3.7 Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь позивача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.7 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф в розмірі 2% від суми заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Щодо посилань відповідача на те, що пред'являючи позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу позивачем пропущено строк позовної давності, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зазначена вище ст. 264 Цивільного кодексу України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Між сторонами Договору 14.09.09. було підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого відповідач визнав та підтвердив свою заборгованість перед позивачем по пені та штрафу в розмірі 12 078,46 грн. та 1 598,68 грн. відповідно.

Таким чином, перебіг позовної давності у даному випадку переривається саме з 14.09.09. та починається новий перебіг позовної давності.

Проте, Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 13.03.12., а початок нового перебігу позовної давності у даному випадку настав з 15.09.09., в зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що пред'являючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 12 078,46 грн. пені та 1 598,68 грн. штрафу, позивачем було допущено пропущення строку позовної давності в один рік.

При цьому, доводи позивача стосовно того, що остання дія , з якої починається перебіг нового строку позовної давності є 20.12.11., тобто дата останнього платежу щодо часткового погашення боргу, стосуються лише пред'явленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати, оскільки, частковими проплатами, на які посилається позивач, Товариство обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана»визнавало наявність заборгованості за оренду нежитлових приміщень (відповідне призначення платежів по платіжним дорученням, що залучені до матеріалів справи), а не заборгованості по сплаті пені та штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Інституту фізики Національної академії наук України щодо стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана» 12 078,46 грн. -пені та 1 598,68 грн. штрафу слід визнати необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всупереч приписів зазначених норм закону, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів Інституту фізики Національної академії наук України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. В частині стягнення 1 (однієї) грн. 65 коп. орендної плати - провадження у справі припинити.

2. В іншій частині в позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Роксана»(01030, м. Київ, вул. І.Франка, б. 20-Б; код ЄДРПОУ 16290514) на користь Інституту фізики Національної академії наук України (03680, м. Київ, Проспект Науки, б. 46; код ЄДРПОУ 05417302) 0 (нуль) грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2012 р.

Суддя Т.М. Ващенко