Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-37/5193-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5193-2012 13.06.12

За позовом Комунального підприємства «Управління житлового господарства»

Дарницького району м. Києва

до Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон»

про стягнення 25 059,97 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засідання брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 45/18-Д від 07.02.12 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «Управління житлового господарська» Дарницького району м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон»про стягнення 25 059.97 грн., з яких: 19 675.60 грн. - сума коштів по оплаті експлуатаційного обслуговування, 1 222,83 грн. пені, 2 808,67 грн. інфляційних втрат та 1 352,87 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 6-666к від 21.05.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5193-2012, призначено її розгляд на 21.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

18.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи у справі, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.12 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.12 р. не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 20.04.12 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 5011-37/5193-2012 на 13.06.12 р.; повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази, якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача повторно підтримав позовну заяву, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13.06.12 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку -«за зазначеною адресою не знайдено».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (постачальник) та Приватним підприємством «Виробнича фірма «Самсон»(споживач) був укладений договір комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 6-666к від 21.05.08 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник надає комунальні послуги, а споживач одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе. 172, загальною площею 171,2 кв.м., згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору № 6-666к від 21.05.08 р., постачальник надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Експлуатаційні витрати при укладенні договору розраховуються за плановою ставкою і коригуються по закінченні року по факту.

Відповідно до п. 2.1. договору № 6-666к від 21.05.08 р., постачальник зобов'язується:

- надавати споживачу комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водо ресурсів;

- у платіжній вимозі дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну роз шифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;

- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;

- надавати споживачу експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва;

- попереджати споживача у письмовій формі про всі зміни розміру плати (тарифи) за комунальні послуги, експлуатаційне обслуговування.

Згідно з п. 2.2. договору № 6-666к від 21.05.08 р., споживач зобов'язується:

- на першу вимогу постачальника сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця, згідно додатків № 1.2 та 3;

- зберігати товарно-матеріальні цінності на стелажах висотою не менше 0,5 м. від підлоги та 1 м. від трубопроводу.

При невиконання цих умов постачальник за причинені збитки відповідальності не несе.

Пунктом 3.1. договору № 6-666к від 21.05.08 р. передбачено, що за несвоєчасне перерахування вартості послуг споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до пунктів 5.1. та 5.3. договору № 6-666к від 21.05.08 р., даний договір діє з 21.05.08 р. до 01.06.09 р.; цей договір підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір його припинення.

Позивач пояснив суду, що з 21.05.08 р. відповідач систематично не виконує умови договору № 6-666к від 21.05.08 р. щодо оплати послуг, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість у розмірі 19 675,60 грн. за період з 21.05.08 р. до 31.03.12 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду платіжні вимоги-доручення та акти виконаних робіт за спірний період, які підписані представниками відповідача та виписку з банківського рахунку.

16.02.12 р. КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва направило на адресу ПП «ВФ «Самсон» претензію (вих. № 45/85-ю від 16.02.12 р.) з проханням сплатити заборгованість за договором № 6-666к від 21.05.08 р. (належним чином засвідчені докази поштового відправлення даної претензії додано до позовної заяви).

Однак, відповідач залиши зазначену претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин КП «УЖГ»Дарницького району м Києва звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до до Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон»про стягнення 25 059.97 грн., з яких: 19 675.60 грн. -сума коштів по оплаті експлуатаційного обслуговування, 1 222,83 грн. пені, 2 808,67 грн. інфляційних втрат та 1 352,87 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 6-666к від 21.05.2008 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування від відповідача не надходило, тоді як відповідач за зазначені послуги у визначений договором № 6-666к від 21.05.08 р. строк розрахунок провів неналежним чином.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва про стягнення з Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон»19 675,60 грн. заборгованості по оплаті експлуатаційного обслуговування за договором № 6-666к від 21.05.08 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 808,67 грн. інфляційних втрат та 1 352,87 грн. трьох річних процентів за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 6-666к від 21.05.08 р. за період з травня 2008 р. до березня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з травня 2008 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва.

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних втрат, у відповідності до якого стягненню з Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон»за період з травня 2008 р. до березня 2012 р. підлягають 2 365,83 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 6-666к від 21.05.08 р. станом на 01.04.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 352,87 грн. трьох відсотків річних за період з травня 2008 р. до березня 2012 р.

Комунальне підприємство «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва також просить суд стягнути з відповідача 1 222,82 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 6-666к від 21.05.08 р. за період з вересня 2011 р. до лютого 2012 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. договору № 6-666к від 21.05.08 р. передбачено, що за несвоєчасне перерахування вартості послуг споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання за договором № 6-666к від 21.05.08 р. пеня у розмірі 1 222,83 грн. за період з вересня 2011 р. до лютого 2012 р.

Враховуючи вищевикладене, позов Комунального підприємства «Управління житлового господарства»дарницького району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 47, 49, 69, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробнича фірма «Самсон» (02091, м. Київ, вулиця Харківське шосе, 172, код ЄДРПОУ 30728819) на користь Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) 19 675 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп. заборгованості по оплаті експлуатаційного обслуговування, 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 87 коп. трьох процентів річних, 2 365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1 222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 83 коп. пені та 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одну) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.