Рішення

від 20.06.2012 по справі 5011-55/4410-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4410-2012 20.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

За участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Північхліб", смт. Куликівка, Чернігівська обл.

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України "Хліб-Експорт", м.Київ

про: стягнення 16 152,50 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 (дов. №б/н від 03.01.2012р.);

від Відповідача -не з'явились;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Північхліб", смт.Куликівка, Чернігівська обл. (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хліб-Експорт", м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 16 152,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2012р. порушено провадження у справі № 5011-55/4410-2012 розгляд справи призначено на 26.04.2012р.

В судовому засіданні 26.04.2012р. представник Позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4410-2012 від 26.04.2012р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 30.05.2012р.

До початку судового засідання 08.05.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.05.2012р. представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити позов у повному обсязі, надав клопотання про продовження процесуальних строків розгляду справи на 15 днів.

Відповідач в судове засідання 30.05.2012р. не з'явився, свої представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/4410-2012 від 30.05.2012р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.06.2012р., а строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 20.06.2012р. представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свої представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю його за юридичною адресою визначеною в позовній заяві та в Витязі з ЄДРПОУ від 25.04.2012р. -м.Київ, вул.Саксаганського, буд.1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та в Витязі з ЄДРПОУ.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу визначену матеріалами справи.

Позивач, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару.

У 17.04.2009р. Позивачем було поставлено Відповідачу кукурудзу (надалі-товар) на загальну суму 16 152,50 грн. на підставі видаткової накладної: № РН-1 від 17.04.2009р. на суму 16 152,50 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-6 від 17.04.2009р. відповідно.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується належним чином завіреними довіреностями на отримання матеріальних цінностей № ЯЛА, 923240 від 09.04.2009 та № 45 від 17.04.2009р. копії яких містяться в матеріалах справи.

Всупереч домовленості, Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, повноважних представників не направляв, будь-яких заперечень по справі не надавав.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

17.04.2009р. позивач на виконання усної домовленості між сторонами виставив рахунок-фактуру № СФ-6 від 17.04.2009р. та видаткову накладну № РН-1 від 17.04.2009р. для отримання товару -кукурудзи на загальну суму 16 152,50 грн.

Для отримання товару відповідачем видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № ЯЛА 923240 від 09.04.2009р. та №45 від 17.04.2009р. У своїх письмових поясненнях від 20.06.2009р. позивач пояснив, що посилання на договір №1704/1-КП у довіреності на отримання ТМЦ № 45 від 17.04.2009р. є технічною опискою, так як ніяких письмових договорів між сторонами підписано не було.

Таким чином, як свідчать наявні в матеріалах справи документи відповідачем було отримано 18 460 тон товару на загальну суму 16 152,50 грн., про що свідчить підпис уповноваженої особи на видатковій накладній № РН-1 від 17.04.2009р.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується належним чином завіреними довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи та видатковою накладною.

Всупереч домовленості, Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права -покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. у справі №3/379/08, від 12.08.2010 р. у справі №22/225-09-6133 та від 14.12.2010 р. у справі №11/165/10.

Договором (видатковою накладною) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 16 152,50грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Північхліб" (код ЄДРПОУ 34654201), смт. Куликівка, Чернігівська обл. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України "Хліб-Експорт" (код ЄДРПОУ 32111062) Приватного підприємства "Північхліб" (код ЄДРПОУ 34654201), смт. Куликівка (код ЄДРПОУ 34654201) суму основного боргу у розмірі 16 152,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України "Хліб-Експорт" (код ЄДРПОУ 32111062) Приватного підприємства "Північхліб" (код ЄДРПОУ 34654201), смт. Куликівка (код ЄДРПОУ 34654201) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст виготовлено 22.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева