Рішення

від 26.06.2012 по справі 5015/2318/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.12 Справа№ 5015/2318/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Майстер", м.Луцьк

до відповідача: Фермерського господарства „Меркурій", с.Чишки, Буський район, Львівська область

про: cтягнення 170 817,95 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-головний бухгалтер (довіреність № 42 від 25.06.12р.)

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТзОВ „Агро Майстер" (м. Луцьк) звернулось до господарського суду з позовною заявою до ФГ „Меркурій" (с. Чишки, Буський район, Львівська область) про стягнення 170 817,95 грн., з яких: 93 391,66 грн. -основний борг, 17 857,06 грн. -пеня, 1 513,31 грн. -інфляційні втрати та 58 055,92 грн. -50% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 12.06.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2012 р.

В судове засідання 26.06.12 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 12.06.2012 р. виконав.

26.06.2012 р. через канцелярію суду від відповідача поступило клопотання (вх. №14111/12) про розгляд справи без його участі. Суд задоволив наведене клопотання. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнає. Наявність заборгованості мотивує важким фінансовим станом. Позовні вимоги щодо стягнення пені просять зменшити у зв'язку з важким матеріальним станом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу на умовах відстроченого платежу № 74 від 11 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Майстер" відвантажило Фермерському господарству „Меркурій" в період з 11 травня 2011 року по 23 липня 2011 року засоби захисту рослин для сільськогосподарських культур.

Пунктом 2.1 вказаного договору обумовлено, що асортимент товару, його ціна і кількість, місце передачі та термін поставки визначаються в додатках до даного договору, рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору .

У відповідності до п. 4.6 договору, товар вважається переданим покупцеві, якщо у строк, узгоджений з продавцем він знаходиться у вказаному місці передачі і покупець проінформований про це.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), шо свідчать про прийом покупцем товару.(п.4.7. даного договору).

Умовами договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися продавцем. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином:

30% від вартості товару відпущеного згідно договору - попередня оплата в строк до 21 травня 2011 р;

70% від вартості товару відпущеного згідно договору оплачується покупцем в строк до 15 серпня 2011 року . У випадку неотримання коштів в терміни, шо вказані у п. 5.3. даного договору. продавець має право:

не поставляти товар покупцю;

розірвати договір в односторонньому порядку та вважати його таким, шо припинив свою дію.(п.п. 5.1.- 5.4. даного договору).

На виконання умов договору, згідно видаткових накладних №РН-0000152 від 11.05.2011 р., №РН-0000172 від 20.05.2011 р., №РН-0000189 від 26.05.2011 р., №РН-0000198 від 27.05.2011 р., №РН-0000294 від 22.07.2011 р позивач поставив відповідачу товар на суму 216 391,66 грн (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.3. договору №74 від 11.05.11р. визначено, що кінцева оплата вартості товару мала бути здійснена покупцем до 15 серпня 2011 року без виставлення рахунка-фактури.

Після настання строку оплати товару покупець частково погасив заборгованість згідно платіжного доручення № 61 від 09.09.11р. на суму 30 000,00 грн.

Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія від 14.10.2011 року з вимогою погасити заборгованість у розмірі 186 391,66 грн.

Після отримання претензії, 24.11.2011р. та 06.03.2012р. було погашено заборгованість на суму 93 000,00 грн. (платіжні доручення №73 від 24.11.11 р. на суму 43 000,00 грн. та №17 від 06.03.12 р. на суму 50 000,00 грн.). V

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 93 391,66 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 74 від 11.05.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №74 від 11.05.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 93 391,66 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 857,06 грн. пені за період з 16.08.2011 р. по 31.05.2012 р.

У відповідності до п. 8.2 договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період прострочення платежу, від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожен день прострочення розрахунку, а також проценти за користування грішми у розмірі 50 % річних від простроченої суми.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості строком у шість місяців у розмірі облікової ставки НБУ.

Беручи до уваги вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені із врахування настання строку виконання зобов'язань по оплаті та строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 16.08.2011 р. по 16.02.2012 р. складає 13 405,15 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим станом не підлягає задоволенню, оскільки доказів важкого матеріального становища до клопотання не долучено.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Майново -господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Враховуючи те, що умовами договору (п. 8.2) сторони визначили проценти за користування грішми у розмірі 50 % річних від простроченої суми, позовні вимоги в частині стягнення 50% річних підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками 50% річних у розмірі 58 055,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 513,31 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Меркурій" ( 80533, Львівська область, Буський район, село Чішки, ідентифікаційний код 20826469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Майстер" (43022, м. Луцьк, Волинська обл., вул. Ранкова, будинок 26 А, ідентифікаційний код 36347824) 93 391,66 грн. основного боргу, 13 405,17 грн. пені, 1 513,31 грн. інфляційних втрат, 58 055,92 грн. -50% річних, 3 327,32 грн. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2012 р.

Суддя Король М.Р.