Рішення

від 01.07.2008 по справі 20/81/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

01.07.08                                                                                       

Справа №  20/81/08

Суддя   Гандюкова 

Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю “Ефес”, м.Запоріжжя          

до Приватного

підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м.Василівка

про стягнення суми 4400  грн.

Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   -    

Хвостик О.С. (дов. б/н від 15.01.2008р.);

Від відповідача  -

ОСОБА_2. (дов. НОМЕР_1 від 05.03.2008р.);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з

відповідача на користь позивача суму боргу по сплаті вартості товару та послуг

у розмірі  4400 грн.

Ухвалою господарського суду від

11.01.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі №

20/81/08,  судове засідання  призначено на 11.02.2008р. Ухвалою суду від

11.02.2008р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на  05.03.2008р., потім -на 18.03.2008р. Ухвалою

голови господарського суду від 05.03.2008р. строк вирішення спору продовжено до

11.04.2008р. У судовому засіданні 18.03.2008р. оголошено перерву до 26.03.2008р.

Ухвалою від 26.03.2008р. господарським судом призначено судову почеркознавчу

експертизу, провадження у справі зупинено до отримання результатів судової

експертизи. Ухвалою суду від 27.05.2008р. після усунення обставин, що зумовили

зупинення, провадження у справі поновлено з 17.06.2008р., розгляд справи

призначений на 17.06.2008р. Ухвалою суду від 17.06.2008р. розгляд справи

відкладено на  01.07.2008р.

          01.07.2008р. справу розглянуто, за

згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги,

викладені у позовній заяві,  мотивовані

наступним.  15.02.2005р.  ПП ОСОБА_1. звернулася до позивача з питання

придбання товарів (холодильного обладнання) та його монтажу, що підтверджується

виписаним від ТОВ “Ефес” рахунком №102 від 15.02.2005р на сплату 31900 грн.

Позивач свої зобов'язання по поставці та монтажу обладнання  виконав повністю, про що свідчать  накладна №66 та акт виконаних робіт від

25.02.2005р., підписані та скріплені печаткою відповідача. Останній свій

обов'язок по сплаті товару та послуг в повній мірі не виконав, внаслідок чого

несплаченою залишилася заборгованість в сумі 4400 грн. Направлена відповідачу

претензія з актом звірки залишилася без відповіді. Просить позов задовольнити

на підставі ст.ст.6,193, п.2,3 ст.ст.216, 218  

ГК України.       

Відповідач проти задоволення позову

заперечив у зв'язку з наступним.  По

досягненню усної домовленості між відповідачем 

та позивачем  про поставку та  монтаж холодильного обладнання, останній

15.02.2005р. виставив рахунок №102  на

загальну суму 31 900 грн. Відповідач здійснив часткову проплату за цим рахунком

на суму 27 500 грн.  Позивач ТОВ “Ефес”  свої зобов'язання   з постачання та відповідно монтажу  не виконав. Відповідач втратив інтерес до

виконання позивачем своїх зобов'язань по відпустці   товарно-матеріальних цінностей в асортименті

та за ціною, погодженою в рахунку від 15.02.2005р. Позивач  не зважаючи на багаточисленні звернення  сплачені грошові кошти не повернув.

Відповідач заперечив підписання  ним  накладної №66 від 23.02.2005р. та акту

приймання-передачі виконаних робіт від 25.02.2005р. У письмовому поясненні  відповідач додатково зазначив, що угода про

постачання продукції, зазначеної в рахунку №102 від 15.02.2005р. є неукладеною,

тому перерахування відповідачем грошових коштів згідно цього рахунку було

безпідставним.  Наданням цього рахунку

ТОВ “Ефес” запропонувало укласти договір на поставку в асортименті та за ціною,

зазначеним в рахунку, на умовах плати протягом однієї доби -до 16.02.2005р. Із

закінченням встановленого для акцепту часу пропозиція втрачала дію. Оскільки

відповідач у встановлений термін не оплатив рахунок (не надав акцепту), , на

підставі п.8 ст.181 ГК України угода не відбулася. Своїми платежами 15.02.2005р.

на суму 22 500 грн. та 04.05.2005р. на суму 5000 грн. з призначенням платежів

“за товар згідно накладної” та “за товар (компресор) згідно рахунка №102”  ПП ОСОБА_1. зробила пропозицію на укладення

договору. Посиланням на рахунок було запропоновано постачальнику поставити

компресор за ціною, зазначеному в цьому рахунку. Інші умови, необхідні для

укладення договору поставки: строк дії договору, умови поставки не були

визначені.  Вважає, що кошти в сумі 27

500 грн. отримані позивачем без достатніх правових підстав. Просить у

задоволенні позову відмовити.  

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          15.02.2005р. ТОВ “Ефес” (позивач)

виставив ПП ОСОБА_1. (відповідач) рахунок 

№102 на загальну суму 31 900 грн. В рахунку зазначено найменування ТМЦ

та послуг: холодильний агрегат LTZ-50, повітряохолоджувач ЕСО СТЕ 125L8ЕD,

двері до холодильної камери, монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи.             

          Згідно з банківськими виписками

відповідач 15.02.2005р. перерахував позивачеві суму 22 500 грн. з призначенням

платежу: “за товар згідно накладної” та 

04.05.2005р. -суму 5 000 грн. з призначенням платежу “за товар згідно

рах.№102 від 15.02.2005р. 

          Згідно з матеріалами справи позивач

направляв ПП ОСОБА_1. претензію від 15.10.2007р.  про сплату суми 4400 грн. заборгованості.

          09.01.2008р. позивач звернувся до

господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 4400 грн., яка

залишилися несплаченою, мотивуючи тим, що ним зобов'язання по поставці товару

та монтажу виконані повністю, що останній підтверджує накладною №66 від

23.02.2005р. та актом приймання-здачі виконаних робіт  від 25.02.2005р. На зазначених документах

містяться підписи сторін та печатки.

         Проаналізувавши норми законодавства,

оцінивши докази, доводи та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не

підлягають задоволенню на наступних підставах.

          Статтею 174 ГК України визначені

підстави виникнення господарських зобов'язань, ст.ст. 175, 193 цього Кодексу

-поняття майново-господарських зобов'язань та загальні умови виконання

господарських зобов'язань.

Статтями  11,14 ЦК України встановлено, що підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків (які згідно з ст.ст.526 ЦК України,

ст.193 ГК України повинні виконуватись належним чином відповідно до умов

договору), зокрема, є  договори та інші

правочини. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або

актом цивільного законодавства.

               Згідно з ст.203 ЦК України

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

           Приписами ст.208 ЦК України

встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та

юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини,

які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком

правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній

реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має

наслідком їх недійсність.

Із аналізу правовідносин сторін

слідує, що між сторонами фактично виникли правовідносини, які мають ознаки

договору купівлі -продажу та підряду, оскільки 

згідно з ст.ст.11,509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають

із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій

осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші

правочини, інші юридичні факти.

Статтею 655 цього Кодексу

встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець

приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову

суму. 

Згідно з ст.837 ЦК України за

договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик

виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник

зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач проти позову заперечив,

мотивуючи, зокрема тим, що зобов'язання по поставці обладнання та його монтажу

позивачем не були виконані,  факт

підписання накладної №66 від 23.02.2005р. та акту приймання-здачі виконаних

робіт від 25.02.2005р., на які посилається позивач, відповідач заперечив та у

зв'язку з цим, заявив клопотання про призначення судової експертизи.  

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Судом у позивача було

витребувано оригінали накладної №66 від 23.02.2005р., довіреності ТМЦ від

23.02.2005р. згідно з якою, як стверджував позивач, було отримано товар та акту

виконаних робіт від 25.02.2005р.  

Позивач  надав письмове пояснення, в якому зазначив,

що оригінали довіреності від 23.02.2005р. та акту виконаних робіт від

25.02.2005р. у нього відсутні та просить розглядати справу за наявними

матеріалами.

          Враховуючи зазначене, відповідно до

ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань,

що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,

господарським судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, на

вирішення якої поставлено питання:  “Чи

виконано підпис в накладній №66 від 23.02.2005р. в графі “Отримав” ОСОБА_1?”

Проведення експертизи доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному

центру при УМВС України в Запорізькій області.

Як вбачається і з матеріалів

справи, домовленість сторін щодо укладення договору і його виконання не

співпадає у часі (рахунок виставлений 

15.02.2005р., оплата здійснена 15.02.2005р. і 04.05.2005р.; позивач

посилається на виконання ним умов договору 23.02.2005р. (накладна №66) та

25.02.2005р. (копія акту приймання-здачі виконаних робіт).

Відповідно до ст.207 ЦК України

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст

зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими

обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оцінюючи письмові докази, зазначені

позивачем у підставі позовних вимог щодо стягнення заборгованості -накладну

№66  від 23.02.2005р., акт

приймання-здачі виконаних робіт  від 25.02.2005р.

для підтвердження факту вчинення між сторонами правочину, а також виконання

правочину  сторонами, суд враховує

наступне.

Відповідно до ст.36 ГПК України

письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до

законодавства мають бути засвідчені тільки документами, а також в інших

випадках на вимогу господарського суду.

Згідно з письмовим поясненням

позивача оригінали акту виконаних робіт від 25.02.2005р., а також довіреності від

23.02.2005р. у нього відсутні. Оскільки відповідач заперечив факт підписання

акту виконаних робіт від 25.02.2005р. (щодо монтажу холодильної машини,

електропроводки, електрощита, заправки хладоном, пусконалагоджувальні роботи),

інших доказів виконання цих робіт позивач не надав, суд приходить до висновку,

що позивачем не надані належні докази у підтвердження факту виконання цих

робіт. Крім того, наданий позивачем акт приймання-здачі виконаних робіт, який

долучено до матеріалів справи навіть не містить 

відміток про відповідність копії оригіналу. 

Відповідно до висновку судової

почеркознавчої експертизи від 07.05.2008р. №18хл, підпис в  накладній №66 від 23.02.2005р. виконано не

ОСОБА_1, а іншою особою. Таким чином, факт отримання товару відповідачем також

не доведено.

           На наведених вище підставах судом не

приймаються до уваги представлені позивачем письмові докази, оскільки вони не

підтверджують факт виникнення зобов'язань у відповідача, і як наслідок, не

можуть бути підставою для стягнення суми боргу. Здійснене відповідачем

перерахування позивачеві грошових коштів у розмірі  27500 грн. не свідчить про виконання

позивачем своїх зобов'язань.

У зв'язку з цим суд не бере до

уваги посилання відповідача  на те, що

угода, оформлена рахунком №102 від 15.02.2005р., є неукладеною на підставі п.8

ст.181 ГК України, оскільки це не спростовує висновків суду та не впливає на

вирішення спору по суті. Встановлення певних фактів є елементом оцінки

фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між

сторонами. 

          З урахуванням вищевикладеного, суд

вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не доведеними і такими, що не

підлягають задоволенню.

           Відповідно до ст.49 ГПК України

судові витрати покладаються на позивача. Оскільки відповідачем сплачена

вартість проведення судової експертизи, суд вважає  за необхідне на підставі ст. 48 ГПК України

покласти витрати за її проведення на позивача.

 Керуючись ст.ст.48, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позовних вимог відмовити

повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Ефес” (69068, м.Запоріжжя, вул.Брюлова, буд.11, р/р

26005045354801 в АКІБ “УкрСибБанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22156576) на користь

Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 

ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 1095 грн. 25 коп. судових витрат на

проведення судової експертизи.

          Видати наказ після набрання рішенням

законної сили.

Суддя                                              

Гандюкова Л.П.

Рішення

господарського суду  набирає законної

сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.  Рішення оформлено і підписано у повному

обсязі    26.08.2008 р.