Постанова

від 29.06.2006 по справі 25/556-29/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/556-29/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.06.06                                                      м. Київ                                     25/556-29/370       

За позовом

Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “ВІН”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі   м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Митрохіна А.В.

Секретар с. з.  Дмитрук С.З.

Представники сторін:

Від позивача: Соловйова О.О. –представ. (дов. в справі)

Від відповідача:  Горбач І.О. –держ. под. інспектор (3004/9/10/-114 від 15.06.06р.)

                             Купельський О.М. –держ. под. інспектор (10811/9/10-113 від 13.09.05)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.06.2006р о 14 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

     Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “ВІН” (ЗАТ з ІІ “ВІН”, позивач) звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києві (надалі –Відповідач) №1241/23-2/20006513 від 29.09.2004. Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ з ІІ “ВІН” не порушувало вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97 –ВР.

     Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним було правомірно зроблено висновок про відсутність у позивача підстав для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства “Він” за період січень 2003 року, за результатами якої складено акт від 27.09.2004р. № 231/553/23-2/20006513, на підставі якого 29.09.2004р.  відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 1241/23-2/20006513, яким  позивачу відповідно до  п.п. 7.2.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” визначено суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість на загальну суму 915000,00 грн., у т.ч. 610000,00 грн. –основного платежу та 30500,00 грн. –штрафних санкцій.

У ході перевірки встановлено, що позивачем здійснено експорт товару, який був придбаний  у АТЗТ “Капітал” . Операція з придбання підтверджується первинними документами. Згідно документів, що були надані АТЗТ “Капітал”, товар було придбано  у СУРП “Вікторія Холдінг”, яке в свою чергу придбало товар у ПП “Лєда ДДС” та ПП “Машпродукт” .

Згідно рішення Господарського суду міста Києва по справі № 25/51 від 01.04.2004р., встановлено віднесення СУРП “Вікторія Холдінг” до податкового кредиту суми 1194508,00 грн. відповідно до податкової накладної № 9 від 31.12.2001р. отриманої  від ПП “Лєда ДДС” та суми 6333660,0 грн., відповідно до податкових накладних отриманих від ПП “Машпродукт” №5 від 03.01.2002, №6 від 04.01.2002р., №10 від 20.01.2002р., суперечить  вимогам положень чинного законодавства України.

Рішенням Голосіївського суду міста Києва у справі № 2-3622/13 було визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ - ПП  “Лєда ДДС” з моменту його видачі, визнано недійсним статут ПП  “Лєда ДДС” з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до наданих документів, проведених зустрічних перевірок встановлено, що за відповідний період до бюджету податок на додану вартість підприємствами –постачальниками не сплачувався, податкові накладні виписані всупереч Закону України “ Про податок на додану вартість” .

За таких обставин, під час перевірки встановлено факти несплати до бюджету сум податку на додану вартість тому у ЗАТ з ІІ “Він” відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Документальною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.4 ст. 7, п.п. 1.8 ст. 1 Закону України “”Про податок на додану вартість в результаті чого донараховано податок на додану вартість за січень 2003р. на суму 610 000,0 грн.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня  2003 року  між позивачем (замовник) та ЗАТ “Він” (постачальник) укладено договір № 29/01, відповідно до умов якого постачальник  зобов”язується поставити, а замовник зобов”язується прийняти товар та  здійснити його оплату.

Відповідно до специфікації № 1  від 29.01.2003р. до договору загальна вартість товару складає 3660000,00 грн., у т.ч. ПДВ 610 000,00 грн.

Постачальником видано видаткову накладну № 4 від 29.01.2003р. загальна вартість товару складає 3660000,00 грн., у т.ч. ПДВ 610000, 00 грн., яка відображена позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг)  та включена до складу податкового кредиту у січні 2003р., видаткову накладну від 29.01.2003р. № РН-0000004 на загальну суму  3660000,00 грн., у т.ч. ПДВ 610000, 00 грн.

Позивач здійснив розрахунок за товар з постачальником грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями  від 08.04.2003р. № 3 на загальну суму 100000,00 грн.,  від 13.02.2003р.  №2 на загальну суму 3310000,00 грн., від 06.02.2003р. № 1 на загальну суму 150000,00 грн. та на загальну суму 100000 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що договір  № 29/01 виконаний сторонами в повному обсязі, а сума ПДВ  у розмірі 610000,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту в січні 2005 року.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у АТЗТ “Капітал” товару, були включені позивачем до податкового кредиту, про що  зазначено у рядку 17 розділу ІІ „Податковий кредит” декларації з податку на додану вартість за січень  2003 року (копія у справі). АТЗТ  “Капітал” є платником податку на додану вартість та має свідоцтво платника податку на додану вартість №и 35770420.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій :

-          або дата списання коштів з банківського рахунку  платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-          або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідність виписаних АТЗТ “Капітал”  на користь позивача податкової накладної  від 29.01.2003р. № 4 вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперчується.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкову накладну отриману від АТЗТ “Капітал” на підтвердження  суми податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 –податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ “Капітал” є платником податку на додану вартість; установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ  АТЗТ “Капітал” не визнавались недійсними.

За таких обставин, сума податкового кредиту в січні  2003 року позивачем сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 29.01.2003р. № 4, отриманої від АТЗТ “Капітал”. Наявність вказаної податкової накладної у позивача, а також право АТЗТ “Капітал” видати позивачу податкові накладні відповідачем в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідач не надав суду доказів визнання недійсними в установленому порядку договору № 29/01. Відповідач також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податкова накладна № 4 складена з порушенням законодавства України. Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від АТЗТ “Капітал” станом на час видачі позивачу податкової накладної до суду не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року, первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією цей Закону називає дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій є в матеріалах справи та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97- ВР визначає, що обов'язковою підставою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на  додану вартість, передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ “Капітал” задекларовано суму податкового зобов”язання з ПДВ по договору №29/01. Доказів не сплати АТЗТ “Капітал” податку на додану вартість відповідачем не надано.

Судом також, враховані Рішення Голосіївського районного суду міста Києва по справі № 2-3622/13, яким  визнано недійсним статут підприємства “Лєда - ДДС” недійсним з моменту його державної реєстрації;  визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 37021260 від 22.11.2001р. з моменту видачі; Рішення Дніпровського  районного суду міста Києва  від 07.05.2003р.  по справі № 2-1331, яким  визнано недійсним статут ПП “Машпродукт”, свідоцтво платника податку на додану вартість  “Машпродукт”, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ПП “Машпродукт”, виключено ПП “Машпродукт” з Єдиного реєстру платника податку; акти про анулювання свідоцтва про сплату податку на додану вартість підприємства “Лєда - ДДС” та ПП “Машпродукт”.

Проте,  слід зазначити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того, суд бере до уваги, рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2004р. № 25/51 за нововиявленими обставинами, яким зокрема  встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.12.2002р. №192308/0 згідно пп. “б” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України  № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.) відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено податкове зобов'язання позивача ТОВ “Вікторія-Холдінг” по ПДВ у загальній сумі 11138250 грн., в тому числі ПДВ –7425500 грн., штрафні санкції по ПДВ –3712750 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 12.12.2002р. №23-807-381, в якому серед іншого зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ “Вікторія Холдінг" не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями ПП “Леда ДДС”, ПП “Алфея ИВ”, ПП “Машпродукт”, а податкова накладна не виконує свої функції і оригінал податкової накладної не підтверджується копією. За результатами перевірки сума заявленого товариством податкового кредиту за січень 2002р. зменшена на 8616094 грн., сума податкових зобов'язань у розмірі 7425500 грн. підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, сума ПДВ, заявлена до відшкодування за січень 2002р. підлягає зменшенню в сумі 1190594 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.04р. № 25/51  встановлено, що віднесення позивачем  ТОВ “Вікторія Холдінг” до податкового кредиту суми  1194508,00 грн. відповідно до податкової накладної №9 від 31.12.2001р. отриманої від Приватного підприємства “Лєда ДДС”  та суми 6333660,00 грн. відповідно до податкових накладних отриманих від ПП “Машпродукт”: №5 від 03.01.2002р., №6 від 04.01.2002р., №10 від 20.01.2002р. суперечить вимогам положень чинного законодавства України, а саме підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР та пункту 2, пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. З урахуванням нововиявлених обставин, встановлених рішеннями Дніпровського та Голосіївського районних судів м. Києва, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9766017,60 грн. є правомірним.

За таких обставин, з урахуванням  рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.04р. № 25/51  за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що сума податку на додану вартість,  яка є, на думку позивача, не підтвердженою  у зв”язку з тим,  що рішеннями суду   визнано недійсними  статутні документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Машпродукт” та   підприємства “Лєда - ДДС”, вже  донарахована ТОВ “Вікторія-Холдінг”.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про незаконність рішення, дій або бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок по доведенню правомірності свого рішення, дій або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Відповідач не подав суду допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.

Оскільки судом встановлено неправомірність донарахування позивачу податку на додану вартість, то й  застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням –рішення є також неправомірним.

Відповідачем не було надано належних доказів, які б могли свідчити про законність та обґрунтованість підстав для прийняття податкового повідомлення –рішення № 1241/23-2/20006513 від 29.09.2004р. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується  судового збору (державного мита)  у розмірі 85,00 грн., то як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2005р. Господарським судом міста Києва був виданий наказ  про стягнення з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових витрат, який не був повернутий. Отже, під час нового розгляду справи, судові витрати не підлягають стягненню.   

Враховуючи викладене, керуючись ст.71, ст. ст. 158-163 КАС України, господарський суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі м. Києва № 1241/23-2/20006513 від 29.09.2004р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                     А.В. Митрохіна          

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 04.07.2006р. о 17.00