Постанова

від 25.06.2012 по справі 2-а-7374/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р.Справа № 2-а-7374/10/1570

Категорія:5.2.2Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар -Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" до Приморської митниці, Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» за участю прокуратури м. Іллічівська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,стягнення зайво сплачених митних зборів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Толиман", звернувся до суду з адміністративним позовом до Приморської митниці, Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» за участю прокуратури м. Іллічівська, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.85-86,91-93,т.1; а.с.101-104,206-209,т.4; а.с.141-144, т.5) просив визнати неправомірними дії Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», що полягають у неприйнятті без поважних причин, вчасно у ТОВ «Толиман» заявки яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2467, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2462, заявки, яка подавалась 17.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2546, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2468, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2456, заявки яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2466, заявки яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2453, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2470, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2484, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2483, заявки яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2543, заявки яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2542, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2476, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2478, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2469, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2487, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2472, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2489, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2452, заявки, яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2545, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2464, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2459, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2535, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2465, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2451, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2457, заявки, яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2544, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2463, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2454, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2455, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2460, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2477, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2482, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2461, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2450, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2449, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2458, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2485,заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2486, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2474 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2471 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2479 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2481 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2480 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2473 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2488 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2475 на проведення сертифікації партії продукції (дорожньо-транспортних засобів) у Системі сертифікації УкрСЕРПО.

Також позивач просив суд визнати неправомірними дії Приморської митниці, щодо відмови позивачу, яка оформлена листом від 10.01.2008 року № 114/16-03/40 у наданні висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих митних зборів за перебування товарів під митним контролем, а також зобов'язати Південну митницю надати до головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених позивачем митних зборів за перебування товарів під митним контролем у сумі 1857924,51 грн.

Представник позивача просив на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» митних зборів за перебування вантажу під митним контролем, стягнути з Державного бюджету України через головне управління Державного казначейства України в Одеській області суму надмірно сплачених митних зборів за перебування товарів під митним контролем у розмірі 1857924,51 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В ході апеляційного провадження здійснена заміна відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на його правонаступника Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Толиман" зареєстровано Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №647219 серії А00 від 22.05.2007 року.

29.06.2007 року між ПП «Меритайм Трансшипмент Центр» (комітент) та ТОВ «Толиман» (комісіонер) було укладено договір комісії № МСТ 29/06, відповідно до якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента за винагороду купити товар у термін та за ціною, встановленими Договором, а також укласти договір з брокерськими фірмами для проведення митного оформлення товару. На виконання умов зазначеного договору між ТОВ «Толиман» (покупець), з одного боку, та компанією COMPANY LTD» (продавець), з другого, було укладено контракт № RTM 06/2007 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець отримати та оплатити товар. Власником та вантажоотримувачем товару є ПП «Меритайм Трансшипмент Центр».

16.07.2007 року між ПП «Меритайм Трансшипмент Центр» та ТОВ «Толиман» було укладено додаткову угоду до договору комісії, згідно з якою комісіонер зобов'язаний на свій ризик та від свого імені, в інтересах комітента, здійснювати заходи з визначення митної вартості, сплати необхідних платежів, повернення та отримання надміру сплачених грошових коштів.

ТОВ «Толиман» на підставі договору комісії та за контрактом отримало вантаж легкові автомобілі закордонного виробництва у розукомплектованому вигляді.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Також судом першої інстанції встановлено, що з метою одержання сертифікатів відповідності на зазначений товар ТОВ «Толиман» звернулось до ДП «Одесастандартметрологія» із заявками, що були зареєстровані 28.09.2007 року та 01.10.2007 року. Сертифікати на товар було видано 10.10.2007 та 12.10.2007 року.

Вантажні митні декларації ТОВ «Толиман» оформлені Приморською митницею 09.11.2007-11.11.2007 року.

З моменту переміщення товару через митний кордон України до закінчення процедури його митного оформлення вантаж перебував під митним контролем, у зв'язку з чим декларантом самостійно нараховано та сплачено збір у розмірі 1 857 924,51 грн.

Вважаючи, що подання заявок на здійснення сертифікації товару зупиняє нарахування митного збору за перебування вантажу під митним контролем, декларант звернувся до митного органу з проханням провести звірку та надати висновок для повернення надмірно сплачених коштів з державного бюджету. Листом №114/16-03/40 від 10.01.2008 року митниця відмовила підприємству у наданні такого висновку, у зв'язку з чим ТОВ «Толиман» звернулось до суду.

Судом першої інстанції також встановлено, що вантаж згідно коносаментів надійшов партіями 14.08.2007 року (256 автомобілів), 22.08.2007 року (370 автомобілів), 28.08.2007 року (245 автомобілів) та 14.09.2007 року (376 автомобілів), та перетнув кордон відповідно 20.08.2008 року, 03.09.2007 року, 07.09.2007 року, 22.09.2007 року.

Відповідно до вантажних митних декларацій, митне оформлення завершено 09.11.2007 року, 10.11.2007 року, 11.11.2007 року. Протягом зазначених періодів часу товар перебував під митним контролем, за що сплачувався збір.

Митний збір за перебування товарів під митним контролем за вантажними митними деклараціями, зазначеними в розрахунку, наданому ТОВ «Толиман», був перерахований до державного бюджету України Приморською митницею.

Вирішуючи справу суд першої інстанції вважав не доведеним факт звернення позивачем до Приморської митниці щодо митного оформлення вказаного товару .

Окрім того, суд першої інстанції відхилив письмові пояснення генерального директора ДП «Одесастандартметрологія» від 27.10.2008 року №148-5, в якому зазначено, що заявки позивача на проведення сертифікації було подано 17.09.2007 року, пославшись на те, що листом ДП «Одесастандартметрологія» від 27.11.2008 року зазначено прохання, яким вважати недійсним вищенаведені пояснення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що ніякого відмовного рішення Приморської митниці не приймалося, а відтак дії відповідачів вчинені у межах їх компетенції та повноважень, є законними та обґрунтованими та такими що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, окрім обставин, які визнані судом встановленими, колегія судів встановила наступні обставини у справі, а саме:

Отриманий TOB «Толиман» на підставі договору комісії та за контрактом вантаж - легкові автомобілі закордонного виробництва у розукомплектованому вигляді надійшов партіями 14.08.2007 року, 22.08.2007 року, 28.08.2007 року та 14.09.2007 року згідно коносаментів (а.с. 134-138, т.5).

У вересні 2007 року позивач звернувся до Приморської митниці для проведення митного оформлення товару -легкових авто закордонного виробництва в розукомплектованому вигляді, однак митною установою ВМД позивача не приймались та офіційної відмови також не надавалось.

З метою одержання сертифікатів відповідності на зазначений товар, позивач 17.09.2009 року звернувся до ДП «Одесастандартметрологія» із відповідними заявками (окрім заявок №№ 2543, 2542, 2545, 2544 за вантажно-митними деклараціями: №511000106/7/019880, №511000106/7/019743, №511000106/7/019768, №511000106/7/019761), проте заявки позивача №№ 2449-2459, 2460-2489 були зареєстровані лише 28.09.2007 року, а заявки №№ 2535, 2542-2546 були зареєстровані 01.10.2007 року.( а.с. 20,т.5)

Сертифікати на товар було видано 05.10.2007 року, 09.10.2007 року, 10.10.2007 ,11.10.2007 року, 12.10.2007 року, 06.11.2007 року ( а.с.66-89,т.5).

Вантажні митні декларації TOB «Толиман» оформлені Приморською митницею у період з 09.11.2007 по 11.11.2007 року.

З моменту переміщення товару через митний кордон України до закінчення процедури його митного оформлення вантаж перебував під митним контролем, у зв'язку з чим декларантом самостійно нараховано та сплачено збір у розмірі 18251153,89 грн.

Вважаючи, що подання заявок на здійснення сертифікації товару зупиняє нарахування митного збору за перебування вантажу під митним контролем, декларант звернувся до митного органу з проханням провести звірку та надати висновок для повернення надмірно сплачених коштів з державного бюджету.

Листом №114/16-03/40 від 10.01.2008 року Приморська митниця відмовила позивачу у наданні такого висновку, у зв'язку з чим TOB «Толиман» звернулось до суду ( а.с. 18-19,т.1).

Дослідивши докази у справі колегія суддів вважає протиправним відмову митниці у наданні відповідного висновку та наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову та виходить із наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення, затверджених Наказом Державної митної служби України № 1048 від 12.12.2007, коду 10 кореспондує транспортний засіб «морське судно».

Відповідно до п. 7.1 Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією" № 363 від 23.06.1998, строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів водним транспортом у разі здійснення митного оформлення митницею, у зоні діяльності якої знаходиться порт, якщо отримувач вантажу розташований у зоні діяльності цієї митниці, обчислюється з дати отримання митницею інформації порту про надходження вантажу. В усіх випадках строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів обчислюється до завершення митного оформлення вантажних митних декларацій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.189 Митного Кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України.

З приводу звернення позивачем до Приморської митниці, яке мало місце у вересні 2007 року колегія суддів зазначає, що вказані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є особами уповноваженими для роботи з митними органами, відповідно до облікової картки №50004\1\08\00259.

Урахувавши наведене, суд погоджується із доводами апелянта, що з боку митного органу мав місце факт невиконання митного законодавства а саме, не проведення своєчасного митного оформлення вантажу позивача та всупереч ст.86 МК України і п.4 Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997 року №574, ТОВ «Толиман» було відмовлено у прийнятті вантажно-митних декларацій без надання заповненої картки відмови у митному оформленні.

З матеріалів справи, зокрема граф 25, 29 (вид транспорту на кордоні, митниця на кордоні) ВМД вбачається, що товар був доставлений транспортним засобом за кодом 10 у зону діяльності Приморської митниці через митний пост за кодом 511000100.

Відповідно до відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення, затверджених Наказом Державної митної служби України № 1048 від 12.12.2007, коду 10 кореспондує транспортний засіб «морське судно».

Згідно з Класифікатором митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій, затвердженим Наказом Державної митної служби № 335 від 26.04.2006 року коду 511000100 кореспондує «Іллічівський морський торговельний порт».

За змістом положення п. 7.1 Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією" № 363 від 23.06.1998р., строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів водним транспортом у разі здійснення митного оформлення митницею, у зоні діяльності якої знаходиться порт, якщо отримувач вантажу розташований у зоні діяльності цієї митниці, обчислюється з дати отримання митницею інформації порту про надходження вантажу. В усіх випадках строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів обчислюється до завершення митного оформлення ВМД.

Як було зазначено вантаж згідно коносаментів надійшов партіями 14.08.2007 року (256 автомобілів), 22.08.2007 року (370 автомобілів), 28.08.2007 року (245 автомобілів) та 14.09.2007 року (376 автомобілів), а перетнув кордон відповідно 20.08.2007 року, 03.09.2007 року, 07.09.2007 року, 22.09.2007 року. Митне оформлення відповідно до ВМД завершено 09.11.2007 року, 10.11.2007 року, 11.11.2007 року.

Отже, протягом зазначених періодів часу товар перебував під митним контролем, за що сплачувався збір. Цей факт сторонами не заперечувався та підтверджується довідкою акціонерного банку «Південний» про рух грошових коштів комітента позивача - ПП «Меритайм Трансшипмент Центр» за період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року (а.с. 131, т. 5).

Крім того, у службовій записці відділу митних платежів Південної митниці на ім'я начальника юридичного відділу зазначено, що митний збір за перебування товарів під митним контролем за ВМД, зазначеними в розрахунку, наданому TOB «Толиман», був перерахований до державного бюджету України Приморською митницею (а.с. 128, т.4 ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що тривале перебування вантажу під митним контролем обумовлено причинами, що не залежать від декларанта, а саме:

товар було задекларовано у режимі імпорту, що підтверджується даними граф 1 ВМД (тип декларації -IM 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України.

Для імпорту вказаного у митній декларації товару за кодом 8703231930 законодавством, а саме Законом України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 року, передбачено отримання сертифікатів відповідності екологічним нормам.

Так, за приписами п.п. 2, 3 Закону, з 01 січня 2006 року пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні зазначених транспортних засобів здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами. Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України.

Як зазначив позивач, з метою отримання сертифікатів на вказаний товар декларант 17.09.2007 року звертався із заявками до ДП «Одесастандартметрологія». Проте ці заявки було зареєстровано лише 28.09.2007 року та 01.10.2009 року, а сертифікати на товар видано 05.10.2007 року, 09.10.2007 року, 10.10.2007 року, 11.10.2007 року, 12.10.2007 року, 06.11.2007 року (а.с. 66-89, т.5), посилаючись на п. 7.3.6. Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 363 від 23.06.1998 року, TOB «Толиман» вважає неправомірною відмову митниці у поверненні суми збору за перебування товарів під митним контролем з моменту подання заявок на здійснення сертифікації до отримання сертифікатів відповідності.

За змістом вказаної правової норми при нарахуванні зборів за перебування під митним контролем до строку перебування під митним контролем не включається час, витрачений імпортером на отримання дозволів державних органів на ввезення продукції та пред'явлення їх митній установі, якщо надання таких дозволів обумовлювалось проведенням відповідної експертизи продукції і вони не могли бути отримані до моменту перетинання продукцією митного кордону. Митний збір за перебування товарів під митним контролем нараховується, починаючи з четвертого календарного дня з дати отримання дозволу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані до органу сертифікації заявки не були зареєстровані у день їх надання. ТОВ «Толиман» було усно відмовлено у реєстрації заявок з огляду на відсутність методики проведення сертифікації недоукомплектованих автомобілів.

Так, до 27.08.2007 року митне оформлення недоукомплектованих автомобілів здійснювалось відповідно до п. 5 Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Постановою КМ України №1211 від 04.11.1997 року.

Згідно з цією нормою, підставою митного оформлення товару (продукції), що ввозиться незібраним (комплектний об'єкт), чи іншого товару (продукції), який для здійснення сертифікації потребує виконання монтажних робіт, є договір на проведення робіт із сертифікації товару (продукції) між власником (володільцем) та органом сертифікації та довідка органу сертифікації про укладення такого договору із зазначенням номера договору та дати підписання.

З аналізу вказаного положення вбачається, що митне оформлення товарів проводилось за умови подання декларантом договору та довідки органу сертифікації, а сама сертифікація здійснювалась вже на укомплектований товар після його випуску згідно із заявленим митним режимом.

Встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 27.08.2007 року Генеральною прокуратурою України до Кабінету Міністрів України було внесено протест на п. 5 Порядку з вимогою привести цю норму у відповідність до ст. З Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 року. Протест зупинив дію правової норми підзаконного акту. 04.09.2007 року Генеральною прокуратурою України голові Державної митної служби України було внесено припис про усунення порушень чинного законодавства (а.с. 71, т. 4).

Листом №11/1-16/9269-ЕП від 11.09.2007 року Державна митна служба України повідомила начальника Приморської митниці про здійснення митного оформлення розукомплектованих товарів відповідно до ст. 3 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» (а.с. 70, т. 4).

У судовому засіданні представник органу сертифікації пояснив, що у зв'язку із зупиненням дії опротестованого акту, митний орган припинив митне оформлення розукомплектованих товарів до надання декларантом сертифікату відповідності. Разом з тим, на той час методика для проведення сертифікації дорожніх транспортних засобів у розібраному стані не була розроблена та узгоджена у встановленому порядку таких обставин, сертифікати на задекларовані TOB «Толиман» розукомплектовані транспортні засоби були видані після затвердження відповідної методики.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів приймає до уваги письмові пояснення заступника генерального директора ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_3, в яких вказано, що заявки TOB «Толиман» на проведення сертифікації було подано 17.09.2007 року, проте їх реєстрація в органі сертифікації здійснена лише 28.09.2007 року, 01.10.2009 року (а.с. 181-182, т. 4).

Перевіряючи відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів зазначає, що доводи представника ДП «Одесастандартметрологія» з посиланням на посадові інструкції та інші документи щодо підписання вказаною особою пояснень, яка не мала на це повноважень, колегія суддів відхиляє , оскільки вказаний факт підтверджений поясненнями самого - свідка ОСОБА_3, а спірні питання про наявність компетенції у вказаної особи (фактично спір про реалізацію компетенції суб'єктів владних повноважень , абз.3 ч.2 ст.17 КАС України) не є предметом спору у цій справі, а відтак підстави вважати ці письмові пояснення недопустимим доказом відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію звернення директора ПП «Меритайм Трансшипмент Центр» ОСОБА_4 до генерального директора ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_5 № 25/2 від 25.09.2007 року з проханням розглянути питання щодо видачі сертифікатів відповідності на недоукомплектовані автомобілі з відміткою «без права реалізації», що також свідчить про наявність факту відповідного звернення позивача ще до офіційної реєстрації ДП «Одесастандартметрологія» заявок (а 65, т. 5).

Факт відсутності методики та практики видачі сертифікатів відповідності недоукомплектовані автомобілі підтверджується листом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 8877-04-7/14 від 03.10.20 року на лист ДП «Одесастандартметрологія» № 2863-26/10 від 02.10.2007 року, які долучені до матеріалів справи (а.с.36, т.4.). Зазначеним листом Держспоживстандарт України повідомив, що на недоукомплектовані товари видають сертифікати відповідності «...з додатковою інформацією, що вказані автомобілі і підлягають подальшій реалізації. Після повної доукомплектації автомобілів, проведення додаткових сертифікаційних випробувань, оформлення остаточної сертифіката відповідності є обов'язковим з попереднім поверненням тимчасової сертифіката в Орган сертифікації».

З урахуванням наведеного аналізу правових норм, а також припису частини 3 ст. 8 КАС України про те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги TOB «Толиман» про визнання неправомірною відмову митного органу у наданні висновку для повернення державного бюджету надмірно сплачених коштів у вигляді збору за перебування товарів під митним контролем за період часу з моменту перетину товару на митному кордоні до надання сертифікатів їх відповідності.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із вимогами адміністративного позову щодо визнання протиправним дій ДП в частині несвоєчасної реєстрації заявок №2543,2542,2545,2544 оскільки такі вимогами спростовуються матеріалами справи.

Крім того, у залученій до матеріалів справи службовій записці відділу митних платежів на ім'я начальника юридичного відділу Південної митниці зазначено, що з; період перебування товарів під митним контролем у зв'язку з проведенням його сертифікації декларантом було сплачено збір в сумі 584 226, 64 гривень, замість вказаної у розрахунку позивача суми 593831,22 грн., яким фактично визнається факт сплати позивачем митних зборів у період перебування товарів під митним контролем під час проведення відповідної сертифікації.

Проте, вказаний висновок не містить відомостей щодо сплати позивачем митних зборів у період з моменту отримання позивачем сертифікатів до моменту оформлення вантажно-митних декларацій, до того ж розрахунок зазначеної у висновку суми митних зборів до суду не надано (а.с. 128, т. 4).

Разом з тим, TOB «Толиман» надало розрахунок сплачених в якості збору за перебування товарів під митним контролем грошових коштів за час, витрачений на отримання сертифікатів відповідності товарів та митного оформлення вантажно-митних декларацій (а.с. 39-50, том 7).

Так, у вказаному розрахунку зазначено перелік всіх вантажно-митних декларацій позивача, дати їх оформлення у митному відношенні; також по кожній вантажно-митній декларації окремо зазначено: дата коносаменту; дата перетинання кордону за вказаними ВМД; дата подачі заявки до сертифікаційного органу; суми митних зборів; сплачених позивачем в період до подачі заявки; дата видачі сертифікату; термін здійснення сертифікації; митна вартість товару; сума переплати митних зборів під час сертифікації; підсумкова сума переплати митного збору; ставка митного збору; кількість днів знаходження товару під митним контролем по кожній ВМД; загальна сума митних зборів сплаченого позивачем по кожній ВМД, яка, на думку позивача, підлягає поверненню.

При цьому наведені у вказаному розрахунку данні узгоджуються із вищенаведеними доказами у справі та відповідають правовій позиції позивача.

Урахувавши наведене, вказаний розрахунок апеляційним судом взято за основу при визначенні суми зайво сплачених позивачем митних зборів.

Згідно з розрахунком за весь час перебування товарів під митним контролем декларантом безпідставно сплачено збір у розмірі 1857924,51грн.

Факт перерахунку Приморською митницею коштів за ВМД TOB «Толиман» до бюджету Південною митницею частково визнавався(а.с. 128, т. 4).

Поряд з цим, перевіряючи вказані розрахунки сум, яка підлягають поверненню позивачу, як зайво сплачені станом на 20.10.2009 року, колегія суддів, погоджуючись із доводами представника митниці, зазначає, що позивачем були допущені технічні помилки, зокрема у вказаному розрахунку у сімох випадках помилково зазначено по два рази вантажно-митні декларації.

Так, вантажно-митна декларація № 511000106/7/ 019744 на суму митних зборів 2529,29 грн. зазначена під порядковими номерами відповідного Розрахунку 57 та 354 відповідно, декларація № 511000106/7/019461 на суму 2529,29 грн. вказана під порядковими номерами 160 та 346, ВМД №511000106/7/019595 на суму 2279,04 грн. вказана під порядковими номерами 16 та 265, ВМД №511000106/7/020030 на суму 2714,38 грн. вказана під порядковими номерами 294 та 631, ВМД № 511000106/7/019524 на суму 2787,60 грн. вказана під порядковими номерами 329 та 332, ВМД №511000106/7/019558 на суму 2787,60 грн. вказана під порядковими номерами 363 та 364, ВМД №511000106/7/ 019564 на суму 2787,60 грн. вказана під порядковими номерами 368 та 372.

Правильною є також позиція представника митниці щодо помилкового включення у вказаний Розрахунок ВМД №511000106/7/019099, ВМД №511000106/7/019138, ВМД № 511000106/7/019105, ВМД №511000106/7/20098 ( відповідні рядки у Розрахунку 279,349,438,599), за якими митний збір за перебування товару під митним контролем позивачем не сплачено, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє наведені позивачем показники зайво сплачених сум митного збору по вищенаведеним деклараціям, які наведені позивачем у порядкових номерах 279, 349, 438, 599 відповідного Розрахунку.

Окрім того, позивачем помилково вказано в якості підстави для повернення суми митних зборів вантажну-митну декларацію №511000106/7/019042, яка є транзитною, а у розрахунку помилково вказано сума митних зборів 2475,76 грн..

Інші показники Розрахунку перевірені судом та відповідають матеріалам справи.

Враховуючи викладене, ТОВ «Толиман» було зайво сплачено митних зборів за перебування товарів під митним контролем у розмірі 1825153,89 грн. ( 1857924,51 грн - 2529,29 грн -2529,22 грн - 2279,04 грн - 2714,38 грн - 2787,60 грн - 2787,60 грн - 2787,60 грн - 3913,75 грн -2787,60 грн - 3019,90 грн - 2158,88 грн -2475,76 грн=1825153,89 грн.), які підлягають поверненню з відповідних рахунків Державного бюджету.

Оцінюючи позицію митниці з того приводу, що у поданих TOB «Толиман» вантажних митних деклараціях не було зазначено про подачу заявок для отримання сертифікатів відповідності товарів, а тому позовні вимоги в частині надання висновку для повернення коштів з бюджету за цей період не підлягають задоволенню, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 72 Митного кодексу України, відповідно до яких митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Отже, розпочинаючи митне оформлення товарів, митний орган перевіряє наявність усіх необхідних документів, в тому числі сертифікатів відповідності товарів. Виходячи з викладеного, Приморська митниця не могла не знати про строки здійснення сертифікації товарів.

З урахуванням наведеного, можна погодитись з неправомірністю відмови митниці у наданні висновку для повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів з моменту надходження товарів до митного посту до закінчення 3-денного строку з моменту видачі сертифікатів відповідності, як це передбачено п. 7.3.6. Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 363 від 23.06.1998 року.

Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі що розглядається є саме відмова митниці у наданні висновку, а не правомірність дій митного органу під час оформлення вантажно-митних декларацій позивача у митному відношенні.

При цьому за змістом чинного законодавства позивач міг не погодитись із законністю таких дій і оспорити такі дії у судовому порядку і це не суперечить закону.

Таким чином, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажно-митних декларацій, у яких не вказано про подачу заявок для отримання сертифікатів відповідності товарів є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні наслідки й може бути оскаржено до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 1.12.2009 року у справі № 21-1170во09, номер судового рішення в ЄДРСРУ 7462221.

При вирішенні питання щодо відмови митниці у наданні висновку для повернення коштів, сплачених підприємством за перебування товарів під митним контролем, починаючи з четвертого дня з моменту отримання сертифікатів відповідності і до оформлення ВМД, колегія судців зазначає таке.

Обґрунтовуючи позов в наведеній частині вимог, позивач зазначав, що після отримання сертифікатів відповідності товарів декларант звернувся до Приморської митниці з ВМД, проте митним органом було відмовлено у прийнятті декларацій до митного оформлення. Разом з тим, офіційну відмову позивачу не було надано. За вказаний період часу товар знаходився під митним контролем, у зв'язку з чим декларантом також сплачено збір за перебування товару під митним контролем. За переконанням підприємства зазначена сума підлягає також поверненню з бюджету, як така що сплачена за перебування товару під митним контролем з вини митного органу через відмову останнього у прийнятті ВМД до митного оформлення.

Представник митниці у судовому засіданні зазначив, що твердження позивача про відмову митного органу у прийнятті ВМД не ґрунтується на доказовій базі, а відтак позов в наведеній частині вимог не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає таку правову позицію митниці помилковою з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що вантаж був представлений до митного оформлення до здійснення процедури сертифікації, проте митне оформлення було зупинено у зв'язку із внесенням Генеральною прокуратурою України припису Державній митній службі про усунення порушень законодавства. Згідно з актом прокурорського реагування, митним органам приписано здійснювати митне оформлення недоукомплектованих товарів за умови надання декларантом сертифікатів відповідності, через що TOB «Толиман» звернулось до ДП «Одесастандартметрологія».

Як було зазначено вище, у судовому засіданні були досліджені пояснення свідка ОСОБА_1- митного брокера ТОВ «Толиман», який пояснив суду першої інстанції, що після одержання сертифікатів декларант звертався з ВМД до митного органу, проте відділ реєстрації ВМД Приморської митниці усно відмовив у прийнятті декларації. Про причини відмови декларанта не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митні декларації позивача були прийняті до митного оформлені лише через місяць після закінчення процедури сертифікації товарів.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи представника митниці, що ВМД були прийняті митним органом у день їх подання, оскільки така правова позиція суперечить принципу розумності поведінки позивача, з огляду на приписи ст. 1014 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна спрямованість дій комісіонера виражається в укладенні правочинів на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Отже, досліджені в судовому засіданні представлені позивачем докази підтверджують той факт, що декларації TOB «Толиман» були надані митному органу ще до здійснення сертифікації. Однак, процедура митного оформлення була відкладена через відсутність сертифікатів відповідності товарів, а відтак твердження представника митниці про те, що ВМД представлені вперше і раніше не надавались - не відповідають дійсності.

Крім того, в матеріалах справи містяться документи, підтверджуючі проведення процедури погодження між органами стандартизації та митницею, яка фактично ініційована позивачем ще на стадії звернення позивача до митного органу (а.с. 36, 38 т. 4, а.с. 132-133 т.5).

Виходячи з пояснень свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2., а також вимог процесуальної норми про те, що обов'язок доказування правомірності дій та рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо протиправних дій митниці з відмови у наданні підтвердження надмірної сплати TOB «Толиман» до бюджету суми збору за перебування товару під митним контролем.

При цьому відповідачами не наведено ґрунтовних доводів, які б спростовували пояснення вищевказаних свідків.

Відповідно до п. 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Держмитслужби № 618 від 20.07.2007 року, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Згідно з п. п. 5, 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою KM України № 609 від 09.07.2008 року, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією особою. Повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

Державним казначейством України у листі № 18-04/9580-14929 від 04.09.2008 року «Щодо практики застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 N 609» надано роз'яснення, що у разі надходження від юридичних та фізичних осіб, на користь яких прийняті судові рішення, що передбачають стягнення сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів та з метою виконання пункту 5 Порядку, органи Державного казначейства отримують підтвердження від органу, на який покладено функції контролю за справлянням (стягненням) платежу до бюджету, про зарахування цих коштів до бюджету.

З аналізу наведених норм вбачається, що безпосереднє списання надмірно сплачених платежів з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства.

Водночас позовні вимоги про зобов'язання митного органу надати органу державного казначейства висновок щодо суми митних зборів, яка підлягає поверненню з бюджету не є способом захисту прав позивача, а відтак задоволенню не підлягають. При цьому колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах, у разі неповернення суми митних зборів, способом захисту цього права має бути відповідне зобов'язання органу державного казначейства щодо повернення вказаних сум із Державного бюджету України.

З приводу доводів Південної митниці про те, що вона не є правонаступником Приморської митниці, не мала та не має правовідносин з позивачем, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Наказу Держмитслужби №120 від 13.02.2008 року, 01.04.2008 року створено Південну митницю з підпорядкуванням її Державній митній службі України та визначенням «...зоною діяльності Одеського морського торговельного порту, морського торговельного порту «Южний», аеропорту «Одеса», м. Одеса й м. Іллічівськ, територію Іллічівського морського торговельного порту й м. Южний, Березівський, Білгород-Дністровський, Комінтернівський, Миколаївський, Овідіопольський, Саратський, Татарбунарський райони Одеської області, місцем розташування - м. Одеса» (а.с. 62, 63, т. 4).

У пункті 9. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 06.03.2008, № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено наступне.

Відповідно до статті 55 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва суд виходить з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховує, що якщо під час розгляду адміністративної справи встановлено, що орган державної влади, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України зазначені вище спірні правовідносини допускають правонаступництво функцій, а факт відсутності правонаступництва у розумінні приписів Цивільного Кодексу України, колегія суддів вважає не суттєвими у спірних правовідносинах, оскільки як зазначив Верховний суд України у постанові від 17.10.2011 року, справа № 21-237, № судового рішення в ЄДРСРУ 19130710, нормами Цивільного кодексу регулюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус саме юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

А відтак, існують всі правові підставі вважати правильним, що Південна митниця фактично є правонаступником саме управлінських функцій Приморської митниці.

З приводу доводів представника Південної митниці щодо ліквідації Приморської митниці, що за приписами ст.157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини у справи «Чуйкіна проти України» констатовано порушення ст.6 Конвенції у зв'язку з позбавленням заявниці доступу до суду з огляду на закриття судом провадження без вирішення спору суті позову заявниці до державного органу з зв'язку з його ліквідацією, що відповідно, дозволило державі уникнути відповідальності за незаконні дії його органу.

Вказане рішення ураховане Міністерством юстиції України в якості підстави для внесення подання вказаного орану від 25.05.2011 року №12.3-9/3234 на адресу Кабінету Міністрів України.

Суд першої інстанції наведеного не враховував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З гляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п.1, 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративного позов частково.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2-а-7374/10/1570 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», що полягають у неприйнятті без поважних причин, вчасно у ТОВ «Толиман» заявки яка подавалась 17 вересня 2007 р. і була прийнята лише 28. вересня 2007р. за № 2467, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2462, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2546, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2468, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2456, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2466, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2453, заявки яка подавалась 17.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2470, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2484, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2483, заявки яка подавалась 24 вересня 2007р. і була прийнята лише 01 жовтня 2007р. за № 2543, заявки яка подавалась 24 вересня 2007р. і була прийнята лише 01жовтня 2007р. за № 2542, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня2007р. за № 2476, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2478, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2469, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2487, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2472, заявки яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня2007р. за № 2489, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28. вересня 2007р. за № 2452, заявки, яка подавалась 24 вересня 2007р. і була прийнята лише 01 жовтня 2007р. за № 2545, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2464, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2459, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2535, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2465, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2451, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2457, заявки, яка подавалась 24 вересня 2007р. і була прийнята лише 01 жовтня 2007р. за № 2544, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2463, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2454, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2455, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня2007р. за № 2460, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2477, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2482, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2461, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2450, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2449, заявки, яка подавалась 17 вересня2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2458, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2485,заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2486, заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2474 заявки, яка подавалась 17. вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2471 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2479 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2481 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2480 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2473 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2488 заявки, яка подавалась 17 вересня 2007р. і була прийнята лише 28 вересня 2007р. за № 2475 на проведення сертифікації партії продукції (дорожньо-транспортних засобів) у Системі сертифікації УкрСЕРПО.

Визнати протиправними дії Приморської митниці, щодо відмови позивачу, яка оформлена листом від 10.01.2008 року № 114/16-03/40 у наданні висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих митних зборів за перебування товарів під митним контролем.

Зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (Одеська область, м.Іллічівськ, вул.1 Травня, код ЄДРПОУ 35162445) суми надмірно сплачених до бюджету митних зборів за перебування товарів під митним контролем у розмірі 1825153,89 грн. (один мільйон вісімсот двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят три гривні вісімдесят дев'ять копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 27 червня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян