Рішення

від 03.07.2012 по справі 5006/32/84пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.12 р. Справа № 5006/32/84пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Ширшової Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Даташвілі М.Р. директор

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 05.04.2012р.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН», м. Донецьк

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним в процесі господарської діяльності, був реконструйований торгівельний павільйон (із облаштуванням фундаменту та утеплення стін) по вул. Кутузова в Київському районі м. Донецька, без оформлення відповідних документів на право здійснення будівельних робіт. Також, посилався на те, що така реконструкція не впливає (не порушує) на права та охоронні інтереси третіх осіб.

Представник відповідача, в судовому засіданні, вказував, що об'єкт нерухомості, а саме, будівля торгівельного павільйону по вул. Кутузова в Київському районі м. Донецька, є самочинно перебудованим, а тому, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Рішенням Донецької міської ради №35/94 від 23.07.2009р. ТОВ «РІЛТОН» було надано дозвіл на розміщення торгівельного павільйону строком на 3 роки по вул. Кутузова в Київському районі м. Донецька, відповідно до паспорту на об'єкт обслуговування населення.

В подальшому, 19.08.2009р. між Донецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН» (користувач), на підставі рішення Донецької міської ради №35/39 від 23.07.2009р., був укладений договір розташування тимчасових споруд.

За умовами договору відповідач надає, а користувач (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0035га, що знаходиться по вул. Кутузова в Київському районі м. Донецька, для розташування тимчасової споруди, а саме, торгівельного павільйону.

Відповідно до п. 2.1 договір укладено на строк до 23.07.2012р.

Позивачем в ході своєї господарської діяльності, за власні кошти, було здійснено реконструкцію існуючого торгівельного павільйону, із облаштуванням фундаменту та утеплення стін.

По закінченню будівельних робіт, позивач, звертався до КП «БТІ в м. Донецьку» щодо проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна. Але, співробітниками БТІ було відмовлено, позивачу, в оформленні правовстановлюючих документів та зроблено висновок, про те, що проведення подібних будівельних робіт є самочинним будівництвом.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження, виконаного ДСА України Донецької філії державного підприємства «Судовий будівельно - експертний центр» (ліцензія АД №030137), вбачається, що будівля магазину відповідає вимогам Державних будівельних норм та забезпечує її безпечну експлуатацію. Також, що будівля магазину належить до капітальних будівель згідно з ДБН А.2.2-3-2004 (додаток П). Згідно з нормативами виключено належність будівель до мобільних, контейнерних та збірно-розбірних.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об'єкт, обумовило звернення позивача до суду, з позовом про визнання права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомості, капітальну будівлю магазину, яка розташована по вул. Кутузова в Київському районі міста Донецька.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, відповідні документи, які дають право виконувати будівельні роботи), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Так, ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно є обґрунтованими, доведеними належним чином, та як слід, такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН» до Донецької міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - задовольнити.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН» (83012, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 132 код ЄДРПОУ 32876625) на капітальну будівлю магазину, загальною площею 183,6 кв.м., що розташована по вул. Кутузова в Київському районі м. Донецька.

Повний текст рішення підписаний 03.07.2012р.

Рішення набирає законної сили 16.07.2012р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.