Рішення

від 03.07.2012 по справі 5010/687/2012-5/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 р. Справа № 5010/687/2012-5/56

Господарський суд Івано-Франківської області у складі Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа", с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77023

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення заборгованості в сумі 22453,58 грн., з яких: 9703,69 грн. основний борг за поставлений товар та 12749,89 грн. - пеня

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися;

від відповідача: не з"явилися

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачазаборгованості в сумі 22453,58 грн., з яких: 9703,69 грн. основний борг за поставлений товар та 12749,89 грн. - пеня.

Позивач в засідання суду не з"явився, про причини невки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 14.06.12. В обгрунтування позовних вимог в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов договору №7 від 10.01.11 щодо повної оплати поставленого товару.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 14.06.12.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір №7 від 10.01.11 (а.с.10-11), за умовами якого позивач (постачальник) передає, а відповідач (покупець) бере на себе зобов'язання прийняти у власність товари і оплатити їх вартість згідно з накладними, що додаються до договору і є його невід"ємною частиною (розділ 1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 15683,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.13-20).

Слід зазначити, що у всіх податкових накладних міститься посилка на договір №7 від 10.01.11, тобто, поставка здійснювалась на підставі вказаного договору.

Заборгованість в сумі 15158,69 грн. визнана відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків станом на 15.11.11 (а.с.9).

Також відповідач частково погасив заборгованість шляхом передачі позивачу товару на загальну суму 5455 грн., що підтверджується накладною №БА 0012624 від 19.12.11 (а.с.21).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день звернення до суду становила 9703,69 грн. (15158,69 грн. - 5455 грн.).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 9703,69 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати частково обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення 12749,89 грн. пені, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187 (постанова додається - а.с.31-36).

З врахуванням вищенаведеного суд самостійно здійснив перерахунок пені по кожній накладній окремо, обгрунтований розмір якої становитиме відповідно 754,13 грн. (розрахунки здійснені судом додаються - а.с.26-30). В решті стягнення пені слід відмовити.

Таким чином до стягнення підлягає 9703,69 грн. основного боргу та 754,13 грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 749,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»ст.ст. 179, 193, 230, 232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" про стягнення 22453,58 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" (вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019 , код 22180534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77023, код 22172658) -9703 (дев"ять тисяч сімсот три) грн. 69 коп. основного боргу, 754 (сімсот п"ятдесят чотири) грн. 13 коп. пені та 749 (сімсот сорок дев"ять) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"