Рішення

від 25.06.2012 по справі 5011-70/4899-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/4899-2012 25.06.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Юніттранс", м. Київ

до

відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Континент", м. Київ

відповідач 2 Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Автотрансекспедиція",

м. Львів

про стягнення 37 800,00 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Причина І.В. -директор, ОСОБА_2 -пред. по довір.

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніттранс" звернулось з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення штрафних санкцій за простій автомобіля з відповідача1 у розмірі 500 грн. та з відповідача2 у розмірі 37 300, 00 грн. згідно Договору міжнародного перевезення вантажів № 23/01 від 23.01.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 2 порушено умови Договору міжнародного перевезення вантажу № 23/01 від 23.01.12 р. та договору-заявки 24/1 від 24.01.2012 р., у зв'язку з чим, позивачем нараховано штрафні санкції за простій автомобіля в розмірі 37 800,00 грн. з ПДВ, які підлягають стягненню з відповідача 2 у розмірі 37 300 грн. та з відповідача 1 у розмірі 500,00 грн. оскільки останній на підставі Договору поруки від 24.01.2012 р. зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання обов'язків відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.12 р. порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 17.05.12 р.

У судовому засіданні 17.05.12 р. представник позивача з'явився та надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 17.05.12 не з'явились, проте через канцелярію суду відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.12 р. відкладено розгляд справи на 14.06.12р.

У судовому засіданні 14.06.12р. представник позивача з'явився та надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 14.06.12 не з'явились, проте через канцелярію суду відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача 2 про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2012 р. надав оригінали документів для огляду та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст.69 ГПК України для надання додаткових пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.12 р. розгляд спору по справі продовжено на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 25.06.2012 р.

У судове засідання 25.06.12 р. представники позивача з'явились та надали пояснення по справі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 25.06.2012 р. не з'явились, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

25.06.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Компанію з утилізації відходів «Укрекокомресурси», у зв'язку з тим, що Компанія з утилізації відходів «Укрекокомресурси»є замовником спірного перевезення.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання з огляду на те, що спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі Договору міжнародного перевезення вантажу від 23.01.12 р. та договору-заявки 24/1 від 24.01.2012 р., а отже, обов'язок замовника забезпечувати нормативний строк простою транспортного засобу витікає з укладеного сторонами договору міжнародного перевезення вантажу від 23.01.12 р. та договору-заявки 24/1 від 24.01.2012 р. і не може ставитися в залежність від виконання певних дій третьою особою, яка не є стороною даних договорів, в силу норм ст.511 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

25.06.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що позовна заява на адресу відповідача 2 надійшла без доданих до неї додатків.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек, з яких вбачається, що позовна заява з доданими до неї документами була направлена позивачем на адресу відповідача 2, крім того, відповідач 2 не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи.

Також, позивачем у судовому засіданні 14.06.12 р. долучено до матеріалів справи копію квитанції № 4181943 Кур'єрської служби доставки «КСД» з описом вкладення № 4181943, що підтверджує факт повторного направлення позивачем на адресу відповідача 2 копії позовної заяви з доданими до неї додатками.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомленням про вручення поштових відправлень відповідачам, отримані останніми 07.05.12, 03.05.12 р., 28.05.12 р.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.04.12 р. та ухвали суду від 17.05.12 р. та від 14.06.2012 р. були надіслані судом за адресами відповідачів зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 1 та відповідач 2 вважаються обізнаним про слухання даної справи та повідомленими про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

25.06.12 р. через канцелярію суду надійшов відзив відповідача 2, в якому відповідач 2 заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що на митний пост «Городок» автомобіль прибув 19.02.12 р., 20.02.2012 р. почалося розмитнення вантажу та 29.02.12 р. митне оформлення було закінчене і автомобіль міг продовжувати рух, проте перевізником було притримано вантаж, у зв'язку з чим в період з 29.02.2012 р. до 03.03.12 р. простій транспортного засобу відбувся з вини перевізника. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не долучено до позовної заяви обґрунтованого розрахунку позовних вимог, а заявлений розмір штрафних санкцій є завищеним та спрямований не на покриття збитків, а на збагачення позивача і відповідно є таким, що задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідач 1 у судове засідання 25.06.12 р. не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, та не надав документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні 25.06.2012 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

25.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті Господарський суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніттранс" (перевізник) та Приватним транспортно-експедиційним підприємством «Автотрансекспедиція" (замовник) укладено Договір міжнародного перевезення вантажу № 23/01 від 23.01.12 р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручив, а перевізник прийняв на себе зобов'язання по здійсненню міжнародних перевезень вантажу (автотранспорт) на умовах, передбачених даним договором та згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Згідно п. 2.1. Договору, замовник надає перевізнику оригінал і факс-копію (e-mail копію) заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу відповідної форми.

Відповідно п. 2.3. Договору, заявка вважається прийнятою до виконання після її підписання перевізником.

Згідно п. 5.1. Договору, замовник зобов'язується здійснювати оплату перевізнику за послуги, надані ним згідно даного договору, і на умовах, вказаних у підписаній обома сторонами Заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з Договором-Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 24/1 від 24.01.2012 року (далі Заявка) відповідач доручив позивачу організувати перевезення вантажу (установка утилізації нафто шлаків та рекультивації землі (УУНК-2), блок відновлення бітуму (5В5-1) по маршруту місце завантаження - Білорусь, Мінська обл., Слуцький р-н., с. Велика Слива (ДСУ-9); місце розвантаження -Львівська обл., Городоцький р-н. с. Галичани, вул. Цвітна 34.

Заявка є підписаною позивачем, у зв'язку з чим, відповідно до п.2.3 Договору вважається прийнятою.

Згідно Заявки узгоджена сума фрахту складає 26 400,00 грн.

Строк доставки вантажу в Заявці визначено по узгодженню сторін. Одночасно з цим, в Заявці сторонами погоджено, що нормативний простій на завантаження-розвантаження становить не більше 8 годин, замитнення -24 години, розмитнення -24 години, за понаднормовий простій замовник оплачує перевізнику 2 500 грн. за кожен день простою до 3 днів, але не менш 2500 грн. та 3 000 грн. за кожен день простою більше ніж 3 дні.

Відповідно до п.4.1.5 Договору, замовник зобов'язаний забезпечити нормативний строк простою автомобіля.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Заявки, позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0010456, копія якої долучена до матеріалів справи.

Послуги з перевезення було виконано позивачем в повному обсязі та без будь-яких зауважень з боку одержувача, про що свідчить підпис та печатка останнього на міжнародній товарно-транспортній накладній.

У зв'язку з надання послуг перевезення позивачем виставлено рахунок-фактури № СФ-0000013 від 24.01.2012 р. на суму 26 400, 00 грн., який було оплачено відповідачем 2 в повному обсязі, а саме: 26.01.2012 на суму 13 200,00 грн. та 01.03.2012 р. на суму 13 200,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Однак, як зазначає позивач, під час здійснення перевезення мав місце понаднормативний простій транспортного засобу, у зв'язку з чим, позивачем нараховано неустойку за 11 діб, а саме період з 22.02.2012 року по 02.03.2012 року, визначений позивачем як період понаднормативного простою. За 22.02.2012 р., 23.02.2012 р., 24.02.2012 р. позивачем нараховано по 2 500,00 грн. неустойки за кожен день понаднормативного простою, починаючи з 25.02.2012 по 02.03.2012 р. позивачем нараховано по 3 000,00 грн. неустойки за кожен день простою. Таким чином, за період понаднормативного простою позивачем загалом нараховано 31 500,00 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»нараховано 20 % ПДВ, у зв'язку з чим, сума неустойки за підрахунком позивача склала 37 800,00 грн. з ПДВ.

03.03.12 позивачем відповідачу 2 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000041 на сплату штрафних санкцій за простій автомобіля а/м АА 8784СР в розмірі 37 800 грн. в тому числі ПДВ, який не було оплачено відповідачем 2.

05.03.12 позивач звернувся з вимогою про виконання зобов'язання №05/03 до відповідача 1, який за договором поруки від 24.01.12, зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання обов'язків відповідача2 за Заявкою, частково на суму 500 грн.

Проте, зазначена вимога, як зазначає позивач була залишена без задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 2 зобов'язання по забезпеченню нормативного строку простою автомобіля та несплатою останнім штрафних санкцій у розмірі 37 800,00 грн.

Як було встановлено судом, між сторонами було укладено Договір міжнародного перевезення вантажу № 23/01 від 23.01.12 р. та підписано Договір-Заявку, яка є невід'ємною частиною Договору міжнародного перевезення вантажу.

Статтею174 Господарського кодексу України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно ч. 1 та 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем 2, було визначено, що за кожну добу простою транспортного засобу через невиконання замовником умов та неналежне оформлення документів, а також простою понад строків встановлених п. 4.1.5 або вказаних в заявці, замовник виплачує перевізнику до моменту вивантаження неустойку в розмірі узгодженому в заявці, за кожну добу прострочення.

В Заявці сторонами погоджено, що нормативний простій на погрузку-розгрузку становить не більше 8 годин, замитнення -24 години, розмитнення -24 години, а за понаднормовий простій замовник оплачує перевізнику 2 500 грн. за кожен день простою до 3 днів, але не менш 2500 грн. та 3 000 грн. за кожен день простою біль ніж 3 дні.

Позивачем визначено період понаднормативного простою з 22.02.2012 р. по 02.03.2012 р., оскільки, як вказує позивач, розвантаження розпочалось 03.03.2012.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналась на підставі Закону України від 01.08.06 № 57-V, відправник зобов'язаний до передачі вантажу додати до накладної або надати до розпорядження перевізника необхідні документи та повідомити всі необхідні відомості для виконання митних або інших дій. Перевірка правильності та повноти цих документів не є обов'язком перевізника. Відправник відповідальний перед перевізником за будь-які збитки, які можуть бути спричинені відсутністю, неповнотою або невірністю цих документів та відомостей, за винятком випадків наявності вини перевізника.

За таких підстав особою, відповідальною за оформлення документів, необхідних для виконання митних дій, є саме відправник, а тому відповідальність за понаднормативний простій вантажу на митному кордоні має нести саме відповідач 2 -замовник перевезення.

Як вбачається із штемпелів у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0010456 серії ГЯ вантаж для проходження кордону України прибув на митний термінал Ягодинська митниця 19.02.2010 р., а був оформлений та міг продовжувати рух 29.02.12 р., що вбачається з штемпелю на перепустці № 3365, відповідно до якої виїзд за межі зони митного контролю тягачу АА 5541 ХР було дозволено 29.02.12.

За таких підстав, з огляду на період понаднормативного простою визначений позивачем для нарахування неустойки (штрафу), а саме період з 22.02.2012 р. по 02.03.2012 р., враховуючи положення п.6.3 Договору та умови щодо нарахування неустойки (штрафу), визначені сторонами в Заявці, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано неустойку (штраф) за понаднормативний простій транспортного засобу у період з 22.02.12 по 29.02.12 у розмірі 22 500 грн. (за кожен день простою до 3 днів - 2 500 грн. та 3 000 грн. за кожен день простою більше ніж 3 дні).

Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що сторонами до матеріалів справи не долучено жодного договору про погодження сторонами строку доставки вантажу. Строк доставки вантажу ані в Договорі, ані з Заявці сторони не обумовили. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування неустойки (штрафу) за понаднормативний простій у період з 01.02.2012 по 02.03.2012р. Більше того, до матеріалів справи позивачем долучено лист № 502 від 01.03.12 р. відповідача 2, в якому останній зазначає, що вантаж знаходиться на митному пості «Городок» і не доставляється до місця призначення, в той час, як у відповідності до вимог Заявки відповідачем 2 оплачено вартість перевезення. Вказана обставина свідчить про те, що після 29.02.12 вантаж не доставлявся з вини перевізника, на підтвердження зворотнього, позивачем жодних доказів не надано.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 2 податку на додану вартість в розмірі 20 % від суми нарахованої неустойки, позивач посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність, у зв'язку з чим, суд вважає вказані вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 на підставі договору поруки від 24.01.2012 р. укладеного між ТОВ "Транс-Континент" (поручитель) та ТОВ "Юніттранс" (кредитор) грошових коштів у розмірі 500 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки від 24.01.12 р., поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання обов'язків Приватного транспортно-експедиційне підприємства "Автотрансекспедиція", яке в подальшому іменується боржник, за Заявкою №24/1 від 24.01.2012, укладеною між кредитором та боржником, частково -на суму 500 грн.

Пунктом 2.1 Договору поруки від 24.01.12 р. передбачено, що у разі порушення боржником обов'язків за Заявкою, поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання поручителем вимоги кредитора становить 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.03.2012 р. на підставі Договору поруки від 24.01.2012 р., позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 05/03 від 05.03.2012 р., відповідно до якої позивач просив відповідача 1 виконати своє зобов'язання у семиденний строк та сплатити на користь позивача 500,00 грн. На підтвердження виконання вимоги позивача відповідачем 1 жодних доказів не надано.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем 2 свого зобов'язання, то вимоги в частині стягнення грошових коштів у розмірі 500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, грошові кошти у розмірі 500,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Континент" (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 4, кв. 56, код ЄДРПОУ 34634850) та Приватного транспортно-експедиційного підприємства "Автотрансекспедиція" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 291, кв. 21, код ЄДРПОУ 25544907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Юніттранс" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12-А, кв. 13, код ЄДРПОУ 31112730) неустойку у розмірі 500 (п'ятсот) грн.,00 коп. та судовий збір у розмірі 21 (двадцять одна) грн. 29 коп.

3. Стягнути з Приватного транспортно-експедиційного підприємства "Автотрансекспедиція" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 291, кв. 21, код ЄДРПОУ 25544907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Юніттранс" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12-А, кв. 13, код ЄДРПОУ 31112730) неустойку у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 936 (дев'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 02.07.12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Капцова Т.П.