Постанова

від 26.06.2012 по справі 5015/432/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.12 Справа № 5015/432/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Гриців В.М.,

При секретарі: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Львів № 51-525-вих.12 від 03.05.12 року (вх. 890 від 15.05.12 року),

на рішення господарського суду Львівської області від 29 березня 2012 року,

у справі № 5015/432/12 (суддя Матвіїв Р.І.)

порушеній за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Львів в інтересах держави в особі:

Позивача: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро", с. Велике, Сокальського р-ну, Львівської області,

Про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро" на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради -26 992,80 грн. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради -177 580,22 грн. відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.

За участю представників сторін:

Від апелянта/прокуратури: прокурор Брухаль Л.Б. посвідчення № 87,

Від позивача: ОСОБА_2 -п/к за довіреністю № 09-48 від 10.01.2012 р.,

Від відповідача: ОСОБА_3 -п/к за довіреністю № 161 від 23.05.2012 р.

Представники, які прибули у судове засідання, з правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України - ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 15.05.2012р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. введено в склад судової колегії, для розгляду справи № 5015/432/12, замість судді Юрченко Я.О. -суддю Гриців В.М.

За клопотанням Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора, ухвалою суду від 16.05.2012 р. відновлено строк для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 23.05.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені (докази - оригінали повідомлень про вручення в матеріалах справи) (а. с. 103-105).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.05.2012р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2012р., про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази в матеріалах справи).

06.06.2012 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.06.2012р. на 9 год. 50 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник апелянта/прокуратури прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить суд рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро" на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради -26 992,80 грн. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради -177 580,22 грн. відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.

Представник позивача прибув, аналогічно підтримав доводи, які наведені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду від 29.03.2012 р. по справі № 5015/432/12 скасувати повністю та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник апелянта прибув, проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі, просить суд рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. по справі № 5015/432/12 в частині стягнення збитків змінити, в іншій частині рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. по справі № 5015/432/12 (суддя Матвіїв Р.І.) позовні вимоги Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора, поданого в інтересах держави в особі: Позивача: Державної екологічної інспекції в Львівській області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро", про стягнення з ТзОВ "Галичхутро" на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради - 26992,80 грн. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради -177 580,22 грн. відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу -задоволено частково.

Вирішено (частина друга резолютивної частини рішення) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро" (с. Велике, Сокальського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30124284) на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради (р/р 33114331700558 в УДК у Сокальському районі ЄДРПОУ 23949617, МФО 825014, код платежу 24062100) -1 271 грн. 76 коп. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради (р/р 33117331700566 в УДК Сокальського району, код ЄДРПОУ 23949617, МФО 825014, код платежу 24062100) -36 578 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу та в дохід Державного бюджету України 777,39 грн. судових витрат (частина 3 резолютивної частини рішення). В частині стягнення 166722,31 грн. -відмовлено (частина 4 резолютивної частини рішення) (а.с. 73-83).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.02.2012р. замінено позивача його правонаступником, відповідно до ст. 25 ГПК України (а.с. 84).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі вимоги, щодо стягнення з ТзОВ "Галичхутро" на рахунок місцевого бюджету Лучицької сільської ради -26 992,80 грн. та на рахунок місцевого бюджету Поторицької сільської ради -177 580,22 грн. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки судом при прийнятті даного рішення неповно досліджено усі обставини справи, які викладені в позовній заяві та не вірно застосовано норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 29.11.2011 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області (код ЄДРПОУ 3494302, м. Львів) правонаступником якої є Державна екологічна інспекція у Львівській області ( код ЄДРПОУ 38057-86, м. Львів), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 514696, випискою з ЄДР № 747711, наказом № 98-0 від 20.12.2011р. постановою КМ України від 14.09.2011р. № 995 (а.с. 52-59), було проведено перевірку, щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичхутро".

За наслідками вищевказаної перевірки складено Акт № 215 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.11-01.12.2011 року (а. с. 8-15).

Актом перевірки № 215 від 29.11-01.12.2011 року, позивачем були встановлені допущені відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України (здійснення самовільного водокористування без належного дозволу в с. Лучиці); порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра (самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб при відсутності спеціального дозволу на користування надрами); порушення вимог ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель" (засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів площею 1080 кв. м., об'ємом 1296 куб. м. та засмічення земельної ділянки відходами тваринництва площею 84 кв. м. та об'ємом 84 куб. м.).

Як встановлено місцевим судом, ТзОВ "Галичхутро" користується на правах оренди земельними ділянками площею 28,4886 га в с. Велике, що знаходиться на території Поторицької сільської ради та земельними ділянками площею 10,0 га, площею 238,4892 га та 137,3 га, що знаходяться на території Лучицької сільської ради.

Крім цього, відповідач орендує земельні ділянки у фізичних осіб на території Лучицької сільської ради в обсязі 1048,7235 га та на території Поторицької сільської ради - 145,762 га.

Внаслідок проведеної перевірки, позивачем встановлено засмічення земельних ділянок відходами, а саме: на території, що використовуються для обслуговування корівників в с. Лучиці Сокалького району, виявлено засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (залишки конструкції даху) на площі 16 кв. м. та об'ємом 16 кв. м. поблизу корівника; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 60 кв. м. та об'ємом 60 кв. м. поблизу телятника; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 15 кв. м. та об'ємом 15 кв. м. поблизу корівника.

На території основного виробничого майданчика в с. Велике Сокальського району, перевіряючись виявлено засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (бій шиферу) на площі 1080 кв. м. та об'ємом 1296 кв. м. поблизу будівлі зоотехнічного відділу; засмічення земельної ділянки відходами тваринництва (гній) на площі 84 кв. м. та об'ємом 84 кв. м. поблизу конюшні. Також на цій території встановлено факт самовільного випалювання сухої рослинності поблизу будівлі кормоцеху.

Актом № 215 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.11-01.12.2011 року (а. с. 8-15) встановлено самовільний відбір води відповідачем на двох свердловинах, що знаходяться на території промайданчику, що є на балансі підприємства (робоча № 967/12 та резервна № 3) в с. Велике Сокалького району (Львівської області), та свердловини без номера на території тваринницького комплексу підприємства в с. Лучиці Сокалького району (Львівської області).

Як встановлено місцевим судом, спеціальний дозвіл на користування надрами на день проведення перевірки у відповідача відсутній, а в період 08.08.2011 року по 01.12.2011 року ТзОВ "Галичхутро" здійснено самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб об'ємом 3831,6 куб. м., що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Крім цього, в період з 08.08.2011 року по 01.12.2011 року відповідачем було видобуто без дозволу 690 куб м. води, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну екологічну інспекцію України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього середовища України, спеціальним підрозділом якого була Державна екологічна інспекція в Львівській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" як юридичну особу публічного права утворено територіальні органи Державної екологічної інспекції, зокрема, Державну екологічну інспекцію у Львівській області, а Державна екологічна інспекція в Львівській області ліквідована, відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 30.09.2011 року № 359. У відповідності до п. 2 вказаної постанови КМ України, територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворилися згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011 року № 429 затверджено положення про територіальні органи Держекоінспекції України. У відповідності до виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2011 року, код ЄДРПОУ 38057086, 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98. Таким чином, Державна екологічна інспекція у львівській області, як територіальний орган, є правонаступником Державної екологічної інспекції в Львівській області, як спеціального підрозділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до п. 35 ст. 4 та п. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджету.

Відповідно до Ату перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 215 Державної екологічної інспекції в Львівській області від 29.11-01.12.2011 року, відповідач порушив вимоги ст. 164 Земельного кодексу України, ст.ст 35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст.ст. 7, 10,11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 44, 48, 49, 70, 93, 95, 100 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 44, 53, 56 Кодексу України «Про надра».

Як зазначено у вищезазначеному Акті, позивачем, при візуальному обстеженні території землекористування підприємства, встановлено засмічення земельних ділянок відходами будівельних матеріалів залишки конструкції даху та відходами тваринництва (гноєм).

Відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Одним із найважливіших заходів з охорони земель є їх захист від забруднення. Положення ст. 167 Земельного кодексу України деталізовані у ст. 45 Закону України "Про охорону земель". Окрему статтю (ст. 46) в Законі присвячено охороні земель і ґрунтів від забруднення відходами. Закон України "Про охорону земель" (ст. 37 та ін.) передбачає систематичне агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення, яке повинно забезпечити постійний контроль за станом забруднення. Стаття 35 Закону України "Про охорону земель" визначає вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Частина 1 ст. 1 Закону України "Про відходи" містить поняття "відходи", яким є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Стаття 22 Закону України "Про відходи" зазначає, що спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами належить в тому числі і здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно із ч. ч. 1- 4 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо розміру нарахованих збитків, колегією суддів зазначається наступне.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. "з" ч. 2, ч. 4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розмірів відшкодування збитків прокурором та позивачем проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.06.2009 року.

Пункт 1.2 Методики у діючій редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води);

забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Як встановлено місцевим судом з чим погоджується колегія суддів, проведеною позивачем перевіркою використання водних ресурсів встановлено лише факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів із свердловин без дозволу на спеціальне водокористування. Жодних доказів про те, що дії відповідача призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод в матеріали справи не подано. Наведене дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, якщо факт завдання шкоди не доведений.

Судом також встановлено, що висновок Державної екологічної інспекції у Львівській області про самовільне використання водних ресурсів для виробничих потреб (об'ємом 3831,6 куб. м.), при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, не підтверджений матеріалами справи.

При перевірці показника лічильника використання води старшим держінспектором були помилково збільшені 3195 до 5731. Цей показник не зафіксований в жодному документі. Акт огляду показників лічильника не проводився і не підписаний ні одним з інспекторів ОНПС і жодним представником ТзОВ „Галичхутро". Такий розмір використання води спростовується показникам обліку води в Журналі обліку використання води по ТзОВ "Галичхутро". Дані факти підтверджуються і показниками, зафіксованими в дозволі на спецводокористування (ліміт забору води на добу становить 12,5 куб. м., на місяць - 387,5 куб. м.), актами виконаних робіт по водовідведенню Червоноградського водоканалу щомісячно - 178 куб. м., щоденно - 574 куб. м. (а. с. 36-46).

Також, суд вважає достатньо обґрунтованим твердження відповідача про те, що об'єм реально використаної води зумовлений наявним поголів'ям звірів та свиней і нормою їх напування.

Колегія суддів, вважає обґрунтованим наведений місцевим судом у рішенні розрахунок використання води для поїння звірів і свиней, який становить в середньому: для норки - 12400 гол. х 0,3 = 3,72 куб. м; для лисиці - 1620 гол. х 0,7 = 1,134 куб. м; для свиней: дорослих - 352 гол х 5 = 1,760 куб. м; для поросят - 553 гол. х 0,9 л = 0,498 куб. м., разом 7,112 куб. м.

З огляду на наведене, є підставним висновок місцевого суду про те, що кількість використаної води не перевищує ліміту, вказаного в дозволі на спецводокористування на 2011 рік.

За період 08.08.2011 року по 01.12.2011р., згідно показів лічильника, які зафіксовані в Журналі обліку води ТзОВ „Галичхутро" (а.с. 36-38), використано: 3195-1107 = 2088 куб. м, де 3195 - показник лічильника станом на 21.11.2011 рік, 1107 - показник лічильника станом на 08.08.2011 р., з них, госппобутові потреби становлять 792,35 куб. м., згідно із дозволом на спецводокористування, тобто для виробничих потреб використано 1295,65 куб. м води.

Згідно п 9.2. розділу IX „Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" фактичний об'єм води, що самовільно без дозвільних документів (дозволу на спецкористування та/або спецдозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі таких даних: первинної документації (журнал обліку використання води), статистичної звітності, ліміту забору та використання води (в спецдозволі вказано ліміт), індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення (акти, рахунки КП „Червоноградводоканал") або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреною печаткою. Цей перелік вичерпний.

Як встановлено місцевим судом, позивачем помилково збільшено використання води ТзОВ „Галичхутро", що не підтверджено жодним документом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому до уваги потрібно брати фактичні показники лічильника та його записи в журналі.

Є правомірним висновок місцевого суду, ґрунтується на законі про те, що оскільки, підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування (фіксований с/г податок) і відповідно до ст. 307 Податкового кодексу України не є платником збору за спеціальне користування води, то застосовувати ставку збору за спеціальне використання підземних вод в розмірі 39,12 грн. за 100 куб. м. при встановленні розміру завданих збитків державі є безпідставно. ТзОВ „Галичхутро" є платником за користування надрами (прісні підземні води) відповідно до ст. 263.9 розділу XI Податкового кодексу України, яка становить 8,04 грн. за 100 куб. м. води.

Отже, розмір відшкодування завданих збитків державі внаслідок неналежного використання водних ресурсів має становити: 1295,65 куб. м. використання води х 100 х 0,0804 грн. = 10 417,03 грн.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача в рахунок відшкодування заданих збитків за самовільне використання відповідачем водних ресурсів коштів в розмірі 10 417,03 грн.

Також матеріалами справи не підтверджено факту, що на території Лучицької дільниці відповідачем здійснено самовільне водокористування із свердловини, без дозволу на спец водокористування. Матеріалами справи не підтверджується, що підприємство має власні водозабірні споруди на території Лучицької сільської ради.

Як вбачається із представлених суду доказів, документи, які б підтверджували наявність власної свердловини і водокористування нею в с. Лучиці, відсутні, ні прокурором, ні позивачем суду не представлені.

Внаслідок наведеного, позовні вимоги про відшкодування шкоди внаслідок неналежного використання водних ресурсів на території Лучицької сільської ради є не обгрунтованими.

Відповідно до Ату перевірки, дотримання вимог природоохоронного законодавства № 215 від 29.11-01.12.2011 року, відповідач порушив вимоги ст. 164 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст.ст. 7, 10,11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 44, 48, 49, 70, 93, 95, 100 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 44, 53, 56 Кодексу про надра.

Як зазначено у вищезазначеному акті, позивачем, при візуальному обстеженні території землекористування підприємства встановлено засмічення земельних ділянок відходами будівельних матеріалів залишки конструкції даху та відходами тваринництва (гноєм).

Відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Одним із найважливіших заходів з охорони земель є їх захист від забруднення.

Положення ст. 167 Земельного кодексу України деталізовані у ст. 45 Закону України "Про охорону земель".

Так, ст. 35 Закону України "Про охорону земель" визначає вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Частина 1 ст. 1 Закону України "Про відходи" містить поняття "відходи", яким є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Стаття 22 Закону України "Про відходи" зазначає, що спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами належить в тому числі і здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

Як вбачається з Акту № 215, на території Лучицької сільської ради відповідачем здійснено засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів (залишки конструкцій даху).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відходи" , відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір, або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; а „Методика визначення розміру шкоди, зумовленою забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки № 171 від 27.10.1997р. дублює вищенаведений закон. Такі „відходи будівельних матеріалів" (залишки конструкцій даху) відповідач спеціально складає та використовує у господарській діяльності. Тому, оскільки відповідач не мав наміру позбутися цих "відходів", а навпаки зберігав їх з метою подальшого використання, позивач помилково встановив факт засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів, і як наслідок помилково встановив факт правопорушення.

Одночасно, відповідач визнає факт забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Лучиці відходами тваринництва, та внаслідок цього визнає частково позовну вимогу про відшкодування шкоди в розмірі 1271,76 грн.

Також позивач встановив, що на території Поторицької сільської ради відповідачем здійснено засмічення відходами будівельних матеріалів (бій шиферу).

Належить зазначити, що бій шиферу на даній ділянці землі являється будівельним матеріалом, який буде застосовуватись на цій же ділянці і не засмічує її. Це підтверджується Законом України „Про відходи" та Методикою визначення розміру шкоди, зумовленою забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", вказаною в вищезазначеному пункті.

При цьому, відповідач визнає факт забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Велике відходами тваринництва та визнає позовну вимогу в розмірі 26161,92 грн.

Внаслідок наведеного місцевий суд прийшов до правомірного висновку, про підставність позовних вимог частково, щодо стягнення: коштів в розмірі 10417 грн. 03 коп. внаслідок неналежного використання водних ресурсів, 1271 грн. 76 коп., збитків за забруднення земель сільськогосподарського призначення відходами тваринництва в с. Лучиці та 26161 грн. 92 коп., збитків за забруднення земель сільськогосподарського призначення в с. Велике (Поторицької сільської ради) відходами тваринництва, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, стягнув збитки завдані навколишньому природному середовищу, вказавши одержувачем коштів -місцевий бюджет Лучицької сільської ради та місцевий бюджет Поторицької сільської ради.

Між тим, у п. 28 ст. 4 та п. 1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", що діяв в редакції на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 69 Бюджетного кодексу України, встановлено джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевих бюджетів на 2012 рік у частині доходів, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Лучицька та Поторицька сільські ради Сокальського району Львівської області, відповідно до Конституції України є органами місцевого самоврядування (стаття 140), наділені правовою, організаційною та матеріально-фінансовою самостійністю, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України, утримуються за рахунок державного бюджету.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. № 131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням наведених норм прав, які, на думку колегії суддів, належить усунути.

Відповідно до приписів статей 103, 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане є підставою для зміни оскарженого судового рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням положень вищевказаних статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", оскільки платежі, які є предметом спору у даній справі підлягають стягненню як на корись Державного бюджету України, так і на користь місцевих бюджетів, на балансовий рахунок спеціального фонду.

Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. у справі № 5015/5950/11, від 14.05.2012р. у справі № 5015/6341/11.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. по справі № 5015/432/12 в частині стягнення збитків змінити.

В частині другій резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012р. після слів «на рахунок»доповнити словами «Державного бюджету України, місцевого бюджету Львівської обласної ради, місцевого бюджету Сокальського району та».

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012р. у справі № 5015/432/12 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 -49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012р. по справі № 5015/432/12 в частині стягнення збитків змінити.

В частині другій резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012р. після слів «на рахунок»доповнити словами «Державного бюджету України, місцевого бюджету Львівської обласної ради, місцевого бюджету Сокальського району та».

3. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012р. залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.