Рішення

від 28.02.2008 по справі 8/584

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1,

тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

        28.02.2008 р.                                                                                   

Справа №8/584

за позовом  Закритого 

акціонерного  товариства

"Лубнимеблі", м.Лубни

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Лубни

Третя особа : ВАТ Банк

"Олімпійська Україна", м.Київ

про  стягнення 

96019,88 грн.

Суддя  Плеханова Л.Б.

Представники:

від позивача: 

ОСОБА_2 дов. № 10 від 26.01.08 р.

від відповідача: ОСОБА_1

Суть справи:

Розглядається позовна заява  Закритого

акціонерного товариства "Лубнимеблі" до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 96019,88 грн.

Відповідач  позовні вимоги визначає частково в сумі

70000,00 грн. - основного боргу та 14200,00 грн. - пені, в іншій частині

позовних вимог просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив :

28 листопада 2005 р. між ВАТ Банк

"Олімпійська Україна" та ЗАТ "Лубнимеблі" було укладено

договір б/н оперативного лізингу щодо лізингу частини 23/25 приміщення,  загальною площею 939,2 кв.м., яке знаходиться

за АДРЕСА_1.

У свою чергу, 1 грудня 2006 року,

між ЗАТ "Лубнимеблі" та фізичною особою-підприємцем  ОСОБА_1, за згодою ВАТ Банку

"Олімпійська Україна" було укладено договір сублізингу № 14 за яким

Відповідачу було надано у тимчасове платне користування на умовах оперативного

сублізингу, строком на один рік, приміщення за АДРЕСА_1. Загальна  площа приміщення становить 469,6 м.кв. та

додаткова 30,4 м.кв., в яку входить половина коридору, парадного входу та сходи

на  другий поверх.

Відповідно до ст.2 Закону України

"Про фінансовий лізинг" іфд 16 грудня 1997 р. "Відносини, що

виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу, регулюються

положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,

поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом."

Відповідно до ст.5 Закону України

"Про  фінансовий лізинг", -

"Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким  лізингоодержувач за договором лізингу передає

третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за

плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу, предмет

лізингу, отриманий раніше від 

лізингодавця за договором лізингу.

У разі передачі предмета лізингу в

сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до

лізингоодержувача за договором сублізингу. У разі передачі предмета лізингу в

сублізинг обов"язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за

договором лізингу, що надається в письмовій формі. До договору   сублізингу застосовуються положення про

договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу." також

відповідно до п.2 ст.806 Цивільного Кодексу України (надалі ЦКУ) - До договору   лізингу 

застосовуються  загальні положення

про найм (оренду).

п.3.3 Договору передбачено суму

сублізингового платежу у розмірі 10000 грн. на місяць в т.ч. з ПДВ. Та

визначено внесення платежу не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем,

за який здійснюється  сублізингова плата.

Так, в наслідок невиконання

Відповідачем договірних зобов"язань за договором сублізингу № 14 від 1

грудня 2006 р., за період з 1 грудня 2006 р. по 

31 липня 2007 р., загальна сума заборгованості Відповідача, становить :

84020,00 грн. Включаючи пеню 0,1 % (п.3.6 Договору) за кожен день прострочення,

що становить : 14020,00 грн.

5 вересня 2006 р. з Відповідачем

було укладено додаткову угоду до договору № 14 від 1 грудня 2006 р., за яким

йому було надано право на розстрочку сублізингового платежу та погашення

заборгованості відповідно до складеного графіку без припинення сплати поточних

сублізингових платежів. Відповідач повторно не виконав взяті на себе

зобов"язання.

У зв"язку з цим, Відповідачу

не одноразово направлялися повідомлення 

з проханням погасити заборгованість, а також пропозиції щодо розірвання

договору сублізингу та повернення приміщення.

Так, згідно зі ст.782 ЦКУ -

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення

речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців

підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є  розірваним з моменту одержання наймачем

повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Так, 26 жовтня 2007 року, на адресу

Відповідача, рекомендованим листом вих.№ 258, 

було направлено повідомлення про односторонній розрив Договору, вимогу

передачі приміщення, а також вимогу протягом п"яти робочих днів погасити

заборгованість.

1 листопада 2007 року відповідно до

п.8 Договору, було створено двосторонню комісію, для здійснення прийомки -

передачі приміщення, що знаходиться в сублізингу. Відповідач при цьому  з невідомих підстав не з"явився,

натомість був присутній його представник (з його слів) - ОСОБА_3, але без

юридично оформлених на те повноважень, та без ключів від приміщення. Отже факт

прийомки-передачі не відбувся.

1 

листопада 2007 року, на адресу Відповідача, було направлено ПОВТОРНО

лист вих.№ 258, з вимогою 12 листопада 2007 р. об 14 годині, з"явитися

особисто, чи направити свого представника (з нотаріально посвідченою довіреністю)

для здійснення прийомки - передачі приміщення та вимогу сплати заборгованості.

Відповідач дане звернення знову проігнорував.

Окрім того, з липня 2006 р.,

Відповідачем з письмового дозволу Позивача, було розпочато переобладнання

(капітальний ремонт) об"єкту договору сублізингу котрий є не завершеним на

даний час, та призвело до значного погіршення об"єкту договору сублізингу.

З огляду на це, приміщення

знаходиться у стані, не придатному для його подальшої експлуатації за його

цільовим  призначенням.

Відповідно до ст.779 ЦКУ, - Наймач

зобов"язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі

неможливості  відновлення речі

наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ст.785 ЦК України -

"Якщо наймач не виконує обов"язку щодо повернення речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення, що становить 10666,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи,

оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що 

позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного :

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526

Цивільного кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним

чином та в установлений строк. Одностороння відмова від зобов"язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Сума основного боргу становить

70000,00 грн., яка визнається відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст.250 Господарського

процесуального Кодексу України адміністративно-правові санкції можуть бути

застосовані до суб"єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення  цим суб"єктом встановлених правил.

Як вбачається із змісту пункту 6.2

спірного договору, сторони встановили відповідальність за порушення строків

поставки товару у вигляді пені в розмірі 1 % від вартості  непоставленої продукції за кожен день  прострочення поставки.

Господарські відносини, що

виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між

суб"єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського

процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу

України.

Відповідно до частини 1 статті 193

Господарського кодексу України суб"єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Оскільки відповідачем не виконані

належним чином  зобов"язання, то це

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230

Господарського кодексу України зазначено, що 

штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової

суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин

зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської

діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

зобов"язання.

Також у пункті 4 статті 231

Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних

санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому

договором. При цьому розмір санкцій може 

бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної

частини зобов"язання або у певній, визначеній грошовій          сумі, або у відсотковому відношенні

до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному

розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій

за порушення саме грошових зобов"язань передбачено  у частині 1 цієї  ж статті, в якій зазначено, що  штрафні санкції  за порушення грошових зобов"язань  встановлюються у відсотках,  розмір 

яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за

увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не

передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст.1 Закону

України "Про  відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" Платники грошових коштів

сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в

розмірі, що  встановлюється за згодою

сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який  сплачується пеня (ст.3 вказаного

Закону).  Після проведеного судом перерахунку

сума пені становить 6535,89 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення

упущеної вигоди в сумі 1333,32 грн. у вигляді настання збитків у вигляді

неотримання позивачем сублізінгових платежів за чотири дні, протягом яких

вищевказане приміщення могло бути здано у сублізінг, не підлягають задоволенню,

виходячи із наступного.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст.129

Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено,

що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. У

відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх

сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої

сили.

А як зазначається в ч. 1 ст. 32 ГПК

України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Позивач не надав суду достовірних і

переконливих доказів, які б свідчили про здійснення позивачем наміру на

укладання договору сублізінгу з третьою особою.

Відповідно до ст.ст. 623, 624 ЦК

України на кредитора покладається обов"язок довести розмір збитків,

завданих йому порушенням зобов"язання. При цьому кредитор

зобов"язаний підтвердить їх документально.

За викладених обставин відсутні

підстави для стягнення з позивача упущеної вигоди в сумі 1333,32 грн.

Адже втрачена вигода згідно до п.2

ст.22 ЦКУ - Доходи, які особа могла б реально  

одержати  за звичайних

обставин,  якби її право не було порушене.

Відповідно до п.1 ст.793 ЦКУ -

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)  укладається в письмовій формі.

Договір був укладений в письмовій

формі та попередньо були обумовлені та вирішені всі питання щодо даного

Договору та додатків, що є невід"ємною його частиною.

Судові  витрати покладаються  на відповідача пропорційно розміру

задоволених вимог.

На підставі викладеного  та 

керуючись   ст.ст.525, 526 ЦК

України, ст.ст.43, 49, 82-84   ГПК

України, суд, -

В И Р І Ш И В

:

1.Задовольнити позовні вимоги

частково.

2.Стягнути з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1, свідоцтво про держ.Реєстрацію

НОМЕР_2 від 21.07.1999 р., який є платником єдиного податку відповідно до

свідоцтва про єдиний податок НОМЕР_3 місцезнаходження: АДРЕСА_2, контактні

дані: невідомі) на користь  Закритого

акціонерного товариства "Лубнимеблі" (місцезнаходження : Україна,

Полтавської області, м. Лубни, вул. Радянська,94, індекс  37502, код ЄДРПОУ  00275042, 

р/р 2600631091 в ВАТ Банк "Олімпійська Україна", МФО 322324) -

76535,89 грн. суму боргу, 765,35 грн. суму держмита та витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111,51 грн.

Видати наказ після набрання цим

рішенням законної сили.

3.В іншій частині позовних вимог

відмовити.

        Суддя                                                                                             

Плеханова Л.Б.