Постанова

від 23.06.2006 по справі 49/141-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/141-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.06.06                                                      м. Київ                                     49/141-А     

За позовом                    Державної  податкової інспекції у Голосіївському районі                               м. Києва

До          1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Розробки                               Новітніх Технологій"

                             2. Приватне підприємство "Клайд"

Про                        визнання  зобов'язання недійсним та  стягнення 40025,88 грн.

Суддя  Митрохіна А.В.

Секретар судового засідання  Дмитрук О.В.

Представники:

Від позивача:          не з”явились

Від відповідачів:          1) не з'явились

                              2) не з'явились

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.06.2006 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання  зобов'язання (договір № 6/03 від 02.03.04р.) недійсним  у відповідності до ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України; про  стягнення з відповідача –1 в доход Державного бюджету України вартість виконаних відповідачем –2 робіт відповідно до Акту виконаних робіт до Договору № 6/03 від 02.03.2004р. в сумі 40025,88 грн.; про стягнення з відповідача –2 в доход Державного бюджету України грошових коштів в сумі 40025,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у відповідача ТОВ “Клайд”, оскільки установчі документи відповідача ТОВ “Клайд” та свідоцтво про реєстрацію його платником ПДB визнані недійсними у судовому порядку.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: рішенням Краснолучського суду Луганської області від 10.03.2004 року визнано недійсними статут та установчий договір ТОВ “Клайд”,  актом від 27.05.2004 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 163388556, видане ТОВ "Клайд" 22.07.03 р. Крім того, позивач зазначає, що за результатами укладення та виконання спірного договору ТОВ "Клайд" не звітувало податковому органу про отримані доходи, податки до сплати не нараховувало.

Позивач вважає, що наслідком укладання спірної угоди являється факт несплати до бюджету відповідачем-2 податку на додану вартість.

Відповідач- 1 та відповідач- 2 вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі № 49/141-А не виконали, в судові засідання представники відповідача-1 та відповідача –2  не з‘явилися. Ухвали суду направлені відповідачу - 1 та відповідачу -2 за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві, та в довідках з Головного управління статистики у м. Києві. Відповідно до частини 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідно до частини 1 статті 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов‘язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження). У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Відповідач-1 та відповідач -2 не скористались своїми процесуальними правами, в судове засідання не з'явилися, про зміну адреси суд не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

За таких обставин, відповідно до частини 6 статті 71 КАС України, справа вирішується на основі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2004 року між ТОВ "Розробки Новітніх Технологій" (яке виступає Замовником) і приватним підприємством "Клайд" (яке виступає Виконавцем) було  укладено договір №6/03 щодо організації робіт по відіопрезентації відділу підвищеної кваліфікації центру “Укрчастотнагляд”.

За актом виконаних робіт від 15.03.2004 відповідач-2 надав послугу на користь відповідача-1 загальною вартістю 40025,88 грн., в тому числі ПДB 6670,98 грн.

По зазначеній господарській операції відповідач-2 видав відповідачу-1 податкову накладну № 121  від 11.03.2004 року, в тому числі ПДB 6670,00 грн.

Копії вищезазначених документів знаходяться в матеріалах справи.

Рішенням Краснолучського суду Луганської області від 10.03.2004 року № 1099 установчі документи відповідача ПП "Клайд" та свідоцтво про реєстрацію підприємства  платником ПДB визнані недійсними.

Цим же рішенням суду встановлено, що ПП "Клайд" зареєстровано у державних органах на підставі неправдивих відомостей, за адресою, вказаною в установчих документах проживає Гучков Є.А., по зазначеній адресі ніякої документації, печатки, власності ПП. "Клайд" не знаходиться. Особи, які вказані як засновники та керівники підприємства не мають відношення до підприємницької діяльності вищезазначеного підприємства, оскільки засновник Гучков Є.А. ніяких документів до державного комітету Петровської державної ради, податкові органи та банківські установи не подавав.

Рішення Краснолучського суду Луганської області від 10.03.2004 року на момент розгляду справи є чинним.

Позивач посилається на те, що Відповідач-2 порушує вимоги ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (із змінами та доповненнями), а саме: відсутність ведення бухгалтерського обліку, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законодавством; неподання до державних податкових та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); несплата належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 17.05.2005 року по справі № 1-322/13 Бондаренко Ларису Леонідівну було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального Кодексу України. Голосіївським районним судом міста Києва встановлено, що підсудна Бондаренко Л.Л. працюючи на посаді директора ТОВ "Розробки Новітніх Технологій" знаходячись в приміщенні власної квартири з використанням свого службового становища, з мотиву пов'язаного з інтересами підприємства на податкових накладних № 97 від 03.03.04 р., № 98 від 04.03.04. р., № 115 від 09.03.04. р., № 118 від 11.03.04. р.,  № 121 від 11.03.04. р. заповнених від імені та з відтиском печатки ПП. "Клайд", виконала підписи від імені директора ПП. "Клайд"  Гучкова Є.А., склавши тим самим неправдиві документи, що дають право покупцю , зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Також, Бондаренко Л.Л. від імені директора ПП "Клайд" Гучкова Є.А. підписала акти прийому передачі виконаних робіт, які дають право відносити до складу валових витрат підприємства будь-які витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності даного підприємства. Крім того, Бондаренко Л.Л. скріпила своїм підписом та печаткою ТОВ " Розробки Новітніх Технологій" податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2004 року №48348 від 06.04.04. р., до якої внесла дані, які за своїм змістом частково не відповідають дійсності. Бондаренко Л.Л. винною себе в пред'явленому обвинуваченні визнала повністю та підтвердила зазначені вище обставини.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва  була проведена перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Розробки Новітніх Технологій" за період з 11.12.2001 року по 01.07.2004 року. За результатами документальної перевірки встановлено порушення п.п.  7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) донараховано ПДВ всього на 1 273 014 грн. в т.ч. по періодах: 2003 р. –1079534 грн., травень –31375 грн., червень –78355 грн., серпень –12531 грн., вересень –65899 грн., жовтень –49878 грн., листопад –114731 грн., грудень –726765 грн.;  2004 р. –193480 грн., січень –162846 грн., лютий –10155 грн., березень –20479 грн. та зменшено від'ємне значення по ПДВ всього на 913 грн., яка згідно аналізу картки особового рахунку була відшкодована з бюджету шляхом зарахування в рахунок наступних платежів та згідно п.17 Указу Президента від 07.08.1998 року № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" вважається сумою податкового зобов'язання і підлягає сплаті до бюджету, в т.ч. періоді: лютий 2004 року –913 грн. Отже, всього донараховано ПДВ –1273927 грн.

Згідно п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004року. Пунктом 4 Перехідних положень ГК України визначено, що ГК України застосовується до господарських правовідносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Оскільки правовідносини між відповідачами виникли та припинились (в зв'язку з виконанням спірного правочину) після набрання чинності ГК України, судом визнається, що дані відносини регулюються саме вказаним Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до вказаної норми, є укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та наявність наміру хоча б у однієї  із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 № 3 (з наступними змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) роз'яснив., що до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди,  спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Згідно з постановою Пленуму Вищого Господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 № 1056 доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Краснолучського суду Луганської області від 10.03.2004 року встановлено, що реєстрація та підприємницька діяльність відповідачем ТОВ "Клайд" здійснювалась протиправно. Також Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 17.05.2005 року по справі № 1-322/13 Бондаренко Ларису Леонідівну було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального Кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З наведеної норми вбачається, що внаслідок виконання спірної угоди у відповідача-1 виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 922,00 грн.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 (далі - Порядок № 165) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Також пунктом 18 Порядку № 165 встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.                                                            

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" 16.07.99р. №996-ХІV також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підтверджено матеріалами справи, первинні документи, якими оформлено спірну угоду, зокрема податкова накладна № 121 від 11.03.04 р., від імені ПП "Клайд" підписані ніби-то Гучков Є.А. Проте, враховуючи встановлену рішенням Краснолучського суду Луганської області від 10.03.2004 року  обставину, що Гучков Є.А. не підписував жодного первинного бухгалтерського документа, суд дійшов висновку, що всі первинні документи по спірній угоді від імені ПП "Клайд" підписані особою без належних на те повноважень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розробки Новітніх Технологій" та Приватного підприємства “Клайд”про визнання угоди недійсною є обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати,  пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у  справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Позивачем не надано доказів понесення ним вказаних судових витрат, таким чином судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 71,158, 254 КАС України, господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним зобов”язання (договір № 6/03 від 02.03.2004р.) у відповідності  до  ч.1 ст. 207, ст. 208  Господарського Кодексу  України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розробки Новітніх Технологій"  (03028 м. Київ, вул. В. Китаївська, 10, кв.92, розрахунковий рахунок № 2600830469  в AБ "Діамантбанк", МФО 320854, код ЄДРПОУ 31746362, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України вартість  робіт відповідно до акту виконаних робіт до договору № 6/03 від 02.03.20004р. в сумі 40025,88 грн. (сорок тисяч двадцять п”ять гривень вісімдесят вісім копійок).

4. Стягнути з Приватного підприємства “Клайд”(м. Красний Луч, м. Петровское, вул. Октябрська, д.3, кв.7, розрахунковий рахунок № 26007228466 в AБ "Укркоммунбанк", МФО 304988, код ЄДРПОУ 32560206, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) доход Державного бюджету України грошові кошти в сумі 40025,88 грн. (сорок тисяч двадцять п”ять гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                А.В. Митрохіна          

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –   29.06.2006р.