Рішення

від 13.08.2008 по справі 18/130/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13.08.08                                                                                       

Справа №  18/130/08

   Носівець В.В.

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Крона” (69014, м. Запоріжжя,

вул.Виробнича,10),

до приватного

підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

про стягнення 1460,47 грн.,

Суддя

Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Кузнєцов В.В. (доручення № 197 від

05.08.2008 р.),

від відповідача не прибув.

СУТНІСТЬ

СПОРУ:

До господарського суду Запорізької

області 07.07.2008 року звернувся позивач товариство з обмеженою

відповідальністю “Крона” з позовною заявою до відповідача приватного підприємця

ОСОБА_1про стягнення 1460,47 грн, на підставі Договору поставки № 21/08-302

від 21.08.2007 р. та ст.ст. 526, 530, 536, 549, 612 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.07.2008 року

порушено провадження у справі №18/130/08, судове засідання призначено на

13.08.2008 р.

За згодою представника позивача у

судовому засіданні 13.08.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини

рішення.

Представник позивача підтримав

позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов, на підставах

викладених в ньому.

Відповідач у судове засідання не

прибув, витребуваних судом документів не надав, відзив на позовну заяву не

направив, про причини неявки суд не попередив. Про час і місце судового

засідання був попереджений належним чином.

Справа розглянута в порядку ст. 75

ГПК України за наявними в ній матеріалами, та без застосування технічних

засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2007 року між товариством з

обмеженою відповідальністю “Крона” (надалі - позивач) та приватним підприємцем

ОСОБА_1(надалі - відповідач) був укладений договір поставки № 21/08-302 (далі

-Договір).

          Відповідно до п. 1.1. Договору,

постачальник зобов'язався поставити покупцю у власність товар народного

споживання, відповідно до заказу покупця, а покупець зобов'язався прийняти

товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 Договору асортимент,

кількість та вартість кожної конкретної партії товару вказані у накладних, які

є невід'ємною частиною договору.

За Договором, відповідач здійснює

повну оплату шляхом перерахування грошей на поточний рахунок позивача з

відстрочкою 5 банківських днів, або шляхом предоплати    (п. 4.3. Договору).

На виконання умов Договору

позивачем поставлено, а відповідачем прийнято у період з вересня  2007 р. по листопад 2007 р., товар на

загальну суму 1460,47 грн., що підтверджується відповідними видатковими

накладними: видаткова накладна від                 20 вересня 2007 р. №  Ю-00211823 на суму 575,18 грн., видаткова

накладна від 20 листопада 2007 р. № У-00005867 на суму 885,29 грн. та

кольцевими довіреностями на отримання товару.

Таким чином, позивач виконав умови

Договору поставки № 21/08-302 від 21.08.2007 р. належним чином.

Відповідач зобов'язання, взяті на

себе за Договором не виконав, товар прийняв, але не сплатив його вартість

Судом встановлено, що на день

звернення позивача до суду, відповідач має перед позивачем заборгованість у

сумі 1460,47 грн., яка не була сплачена у встановлений  договором строк, що підтверджується

підписаним сторонами актом взаєморозрахунків від 03.01.2008 року

Оцінивши надані докази, суд вважає,

що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає

задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України

господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526

ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу

України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші

правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного

кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій

діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або

іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і

сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються

загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,

законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530

Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов,

визначених змістом зобов'язання, та факт несплати у визначений зобов'язанням

термін поставленого товару на суму 1460,47 грн., позивачем документально

підтверджений в судовому засіданні. 

Таким чином, суд дійшов висновку,

що вимога позивача про стягнення з відповідача 1460,47 грн. основного боргу,

обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути

з відповідача пеню в сумі 156,29 грн. за період з 27.11.2007 р. по 30.06.2008

р., відповідно до п.5.1. Договору де зазначено, що у випадку несвоєчасного

виконання фінансових зобов'язань за даним договором, відповідач сплачує на

користь позивача пеню, у розмірі 0,5% від суми простроченого товару за кожен

день просточки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період

період, за який стягується пеня.

Вимога позивача, в частині

стягнення з відповідача 156,29 грн. пені підлягає задоволенню частково,

оскільки:

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК

України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені

договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок

односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або

законом, або розірвання договору, …, сплата пені.

Відповідно до ст. 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути

грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума,

її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1,

2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд вважає вимогу позивача

про стягнення пені такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних

підстав: позивач розрахував пеню за період часу з 27.11.2007 р. по 30.06.2008

р., а згідно приписів п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто позивачем порушені вимоги встановлені даною нормою. За таких обставин суд

вважає обґрунтованим нарахування пені за наступний період з 27.11.2007 р. по

27.05.2008 р. в сумі 144,99 грн.

Згідно викладеного вище, суд дійшов

висновку, що вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 144,99 грн.

-обґрунтована та підлягає задоволенню. В частині стягнення 14,30 грн. пені,

слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю її нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1460,47 грн. основного боргу

та 144,99 грн. пені підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на

сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК

України.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75

ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, розрахунковий рахунок невідомий) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю “Крона” (69014, м. Запоріжжя, вул.

Виробнича, 10, поточний рахунок 26007354643001 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО

313399, код ЄДРПОУ 31775456), 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 47

коп. основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 99 коп. пені. Видати

наказ.

3. Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, розрахунковий рахунок невідомий) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю “Крона” (69014, м. Запоріжжя, вул.

Виробнича, 10, поточний рахунок 26007354643001 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО

313399, код ЄДРПОУ 31775456) 101 (сто одну) грн. 10 коп. державного мита та 116

(сто шістнадцять)грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. Видати наказ.

4. В частині стягнення 14 грн. 30

коп. пені, відмовити

Суддя                                                                                                                      В.В.

Носівець

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК

України, 20.08.2008р.