Постанова

від 01.10.2008 по справі 2-3363/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 01 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

2-3363/05 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука

Г.А.,

суддів:

Мачульського

Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на

постанову

Запорізького

апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р.

у

справі

№

2-3363/05 Ленінського районного суду м. Запоріжжя

за

позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

треті

особи:

1)

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федченко Тетяна

Олександрівна, 2) Ленінська районна державна адміністрація м. Запоріжжя, 3)

Державний реєстратор Запорізької міської ради

про

визнання

установчого договору та змін і доповнень до статуту недійсними

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

-не

з'явились;

відповідача:

-не

з'явились;

третьої

особи-1:

-не

з'явились;

третьої

особи-2:

-не

з'явились;

третьої

особи-3:

-не

з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У

червні 2005 р.ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2.) звернувся до Ленінського районного суду

м. Запоріжжя з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним установчий

договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" від 12.02.2002 р. у третій редакції та зміни та доповнення до

статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон",

зареєстровані 14.02.2002 р.

Позовні

вимоги ОСОБА_2. обґрунтовував тим, що установчий договір про створення та

діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон" від

12.02.2002 р. у третій редакції є фіктивним, оскільки його було укладено з

метою допомогти ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1) одержати кредит, у зв'язку з чим вказаний

договір та здійснені на його підставі зміни та доповнення до статуту Товариства

з обмеженою відповідальністю "Родон", зареєстровані 14.02.2002 р.,

підлягають визнанню недійсними на підставі норм Цивільного кодексу УРСР та

Цивільного кодексу України.

Рішенням

Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р. (суддя Дюженко Л.А.)

позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Рішення мотивовано тим, що установчий

договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" від 12.02.2002 р. у третій редакції є недійсним у

відповідності до ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки був

здійснений для виду, без наміру створити юридичні наслідки (удаваний правочин),

що в свою чергу є підставою для визнання недійним здійснених на його підставі

змін та доповнень до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон".

Рішенням

Апеляційного суду Запорізької області від 20.12.2005 р. рішення Ленінського

районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р. скасовано та прийнято нове

рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2.

звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення

Апеляційного суду Запорізької області від 20.12.2005 р.

Ухвалою

Верховного Суду України від 15.02.2006 р. вказану касаційну скаргу прийнято до

розгляду, витребувано з Ленінського районного суду м. Запоріжжя справу за

позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання установчого договору недійсним, та

надіслано копії касаційних скарг особам, які беруть участь у справі.

20.03.2007

р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України

"Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду

цивільних справ", на виконання якого Верховний Суд України надіслав справу

№ 2-3363/05 Ленінського районного суду м. Запоріжжя та касаційну скаргу ОСОБА_2

для розгляду і вирішення відповідно до глави 2 розділу V Цивільного

процесуального кодексу України до Апеляційного суду Одеської області.

Ухвалою

Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2007 р. рішення Апеляційного суду

Запорізької області від 20.12.2005 р. скасовано, а справу передано на новий

апеляційний розгляд до Апеляційного суду Запорізької області.

Ухвалою

Апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2007 р. апеляційну скаргу

ОСОБА_1. на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р.

прийнято до розгляду та порушено відповідне апеляційне провадження.

Ухвалою

Апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2008 р. апеляційне провадження,

порушене за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 20.10.2005 р., закрито у зв'язку з непідвідомчістю справи

апеляційному загальному суду, а справу передано за підвідомчістю до

Запорізького апеляційного господарського суду. Ухвала мотивована посиланням на

норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань

приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 р. № 483-V  (далі -Закон № 483-V), який набрав чинності

29.12.2006 р.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. (колегія

суддів: Яценко О.М., Коробка Н.Д., Хуторной В.М.) рішення Ленінського районного

суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р. залишено без змін з мотивів його

обґрунтованості.

ОСОБА_1

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій

просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2008

р. скасувати та залишити в силі рішення Апеляційного суду Запорізької області

від 20.12.2005 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим,

що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили

ст. ст. 77 та 99 Господарського 

процесуального кодексу України та надали невірну оцінку обставинам

справи.

ОСОБА_2.

та треті особи по справі не скористались правом, наданим ст. 1112

Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу

ОСОБА_1. до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає

касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За

розпорядженням в. о. Голови судової палати від 01.10.2008 р. розгляд касаційної

скарги здійснюється Вищим  господарським

судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. -головуючого, суддів

Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність

юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування судами

першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при

прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню,

враховуючи наступне.

Позовними

вимогами у даній справі є вимоги про визнання недійсним установчого договору

про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" у третій редакції, та про визнання недійсним змін та

доповнень до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон".

Відповідно

до частини першої ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"

(у редакції, яка діяла на момент підписання установчого договору про створення

та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон" у

третій редакції, і на момент затвердження змін та доповнень до статуту

Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон") акціонерне

товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю

створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Тобто,

спір про визнання недійсними установчого договору і змін та доповнень до статут

є спором, пов'язаним зі створенням та діяльністю господарського товариства (у

даному випадку -Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон").

29.12.2006

р. набрав чинності Закон № 483-V.

Згідно

з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 483-V після набрання чинності цим Законом

заяви і скарги у справах, передбачених абзацом першим пункту 1 та пунктом 4

частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, по яких

не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у

порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

П. 4

частини першої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює,

що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин

у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,

акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками

(засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів.

З

наведених норм випливає, що Закон № 483-V передбачає розгляд заяв і скарг у

справах, яки виникають з корпоративних відносин, зокрема, у спорах між

учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням та діяльністю

товариства, господарськими судами у порядку, встановленому Господарським

процесуальним кодексом України, лише за умови, якщо по таких заявах і скаргах

не було порушено (відкрито) провадження.

Як

зазначалось вище, спір у даній справі пов'язаний зі створенням та діяльністю

господарського товариства, а саме -Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон", а тому, виходячи зі змісту п. 4 частини першої ст. 12

Господарського процесуального кодексу України, є корпоративним та підвідомчий

господарським судам.

Таким

чином, апеляційна скарга ОСОБА_1. на рішення Ленінського районного суду м.

Запоріжжя від 20.10.2005 р. мала розглядатись Апеляційним судом Запорізької

області лише у випадку, якщо по ній було порушено (відкрито) апеляційне

провадження до набрання чинності Законом № 483-V.

Між

тим, як вже зазначалось вище, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на

рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р. було порушено

на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2007 р.

ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2007 р., тобто після

набрання чинності Законом № 483-V.

За

таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до

висновку, що ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2008 р.,

якою апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на

рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р., було закрито

у зв'язку з непідвідомчістю справи апеляційному загальному суду, а справу

передано за підвідомчістю до Запорізького апеляційного господарського суду, є

такою, що відповідає Закону № 483-V.

Відповідно,

Запорізький апеляційний господарський суд, приймаючи ухвалу від 21.02.2008 р.

про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1. на рішення Ленінського

районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005 р., діяв згідно з Законом № 483-V.

Вказане

вище спростовує доводи ОСОБА_1., наведені у касаційній скарзі, про те, що

Апеляційний суд Запорізької області та Запорізький апеляційний господарський

суд порушили Закон № 483-V.

Твердження

ОСОБА_1., викладені у касаційній скарзі, про порушення господарським судом

другої інстанції ст. ст. 77 та 99 Господарського процесуального кодексу України

є необґрунтованими, оскільки, по-перше, ухвалою вказаного суду від 26.03.2008

р. (т. 2, а. с. 47) розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1. відкладався на

24.04.2008 р. саме у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників

ОСОБА_1., а по-друге, до 24.04.2008 р. будь-яких клопотань від ОСОБА_1. про

відкладення розгляду його апеляційної скарги через неможливість забезпечити

явку представників у судове засідання до апеляційного господарського суду не

надходило.

Посилання

ОСОБА_1. у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій було дано

неправильну оцінку обставинам справи є безпідставними, з огляду на таке.

Судами

першої та другої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що:

-

ОСОБА_2. з 1998 р. був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" з часткою у статному фонді у розмірі 90,5 %;

-

факт фіктивності укладення установчого договору про створення та діяльність

Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон" від 12.02.2002 р. у

третій редакції підтверджується:

-

поясненнями самого ОСОБА_1. про його наміри при укладенні оспорюємого

установчого договору -повернути начебто наявний борг ОСОБА_2 уявним включенням

себе до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон"ё без наміру створити правові наслідки, обумовлені вказаним

договором;

-

невнесення ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України "Про господарські

товариства" на момент реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" 30 % внеску до статутного фонду товариства;

-

неприйняття ОСОБА_1 участі в управлінні та діяльності Товариства з моменту

укладення установчого договору про створення та діяльність Товариства з

обмеженою відповідальністю "Родон" від 12.02.2002 р. до 2005 р.

Відповідно

до частини першої ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на

момент укладення установчого договору про створення та діяльність Товариства з

обмеженою відповідальністю "Родон" від 12.02.2002 р., недійсною є

угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки

(мнима угода).

Таким

чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали недійсним установчий

договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю

"Родон" від 12.02.2002 р. як такий, що був укладений без наміру

створити юридичні наслідки (наслідки, обумовлені вказаним договором).

Оскільки

підставою для затвердження та державної реєстрації 14.02.2002 р. змін та

доповнень до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон"

був установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою

відповідальністю "Родон" від 12.02.2002 р., то у зв'язку з визнанням

недійсним вказаного договору підлягають визнанню недійсними і відповідні зміни

та доповнення до статуту, про що правильно зазначили суди першої та другої

інстанції.

Відносно

твердження ОСОБА_1. у касаційній скарзі про необхідність застосування при

вирішенні спору позовної давності колегія суддів Вищого господарського суду

України зазначає, що згідно з частиною третьою ст. 267 Цивільного кодексу

України, який у даному випадку підлягає застосуванню на підставі п. 6 Розділу

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ вказаного Кодексу, позовна давність

застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним

рішення. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним

господарським судом, ОСОБА_1 до прийняття Ленінським районним судом м.

Запоріжжя рішення від 20.10.2005 р. не заявляв про застосування позовної

давності.

На

підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р.

ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин

справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального

та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1. не спростовують

висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її

скасування не вбачається.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 29.05.2008 р. у справі № 2-3363/05 Ленінського

районного суду м. Запоріжжя -без змін.

Головуючий

суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         

Г.М. Мачульський

Суддя                                                                         

В.І. Шаргало