Рішення

від 26.09.2008 по справі 17/3754

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                

Р І Ш Е Н Н

Я           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "26" вересня 2008 р.                                 м.

Черкаси                                       

Справа №  17/3754

    Господарський суд Черкаської області в

складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю

представників сторін:  позивача

-ОСОБА_2 - за довіреністю,         

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу № 17/3754

за позовом

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

до

приватного підприємства

сільськогосподарське підприємство “Калиновий край”

про

стягнення 33 385 грн. 47

коп. 

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року фізична особа

-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з

приватного підприємства сільськогосподарське підприємство “Калиновий край”

(далі-відповідач) заборгованості в сумі 33 385,47 грн., з яких: 22 935 грн.

-основного боргу, 4 070,06 грн. -пені, 5 733,72 грн. -інфляційних втрат та

646,69 грн. - 3% річних.

Підставою позову, на думку

позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по виконанню агротехробіт, а

саме збиранню зернових культур комбайном за договором № 2 від 10.07.2007 року.

Відповідач був належним чином

повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позов та

витребувані документи до дня судового засідання суду не подав, проти позову не

заперечував, його представник тричі без поважних причин в судові засідання не

з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності на підставі

статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач  користуючись правом, наданим статтею 22

Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву № 2 від

05.09.2008 року про збільшення розміру позовних 

вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 34 705,17 грн. з них:

22 935 грн. -основного боргу, 5 243,13 грн. -пені, 5 733,72 грн. -індексація

від суми боргу, 793,32 грн. - 3% річних.

Заслухавши пояснення представника

позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у

сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви № 2 від 05.09.2008 року

про збільшення розміру позовних вимог, задовольняє позов частково з наступних

підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 2 від 10.07.2007

року, за умовами якого позивач як “Виконавець” по договору прийняв на себе

зобов'язання за винагороду виконати на полях на користь відповідача -

“Замовника” агротехроботи, а саме: збирання зернових культур комбайнами позивача

(пункт 1.1 договору), а відповідач проводить оплату за виконані роботи згідно

Актів виконаних робіт, підписаних представниками обох сторін (пункт 1.2

договору).

За загальним порядком укладання

господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа,

підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення

господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами,

факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження

прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги

до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського

кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205

Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони

мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки законом не встановлено

спеціальних вимог до форми та порядку укладення договору на виконання

агротехробіт, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 

виконував зазначені роботи, а приватне підприємство сільськогосподарське

підприємство “Калиновий край” прийняло та повинно було сплатити за їх

виконання, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних

відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11

Цивільного кодексу України).   

Зазначені договірні відносини по

своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

(стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання

господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України,

згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з

приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625

Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням,

проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач свої зобов'язання виконав, здійснивши роботи по збиранню зернових

культур, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 18

липня 2007 року на загальну суму 22 935 грн. (а.с.6).

Докази укладення між сторонами

будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем не

надавались, а тому агротехроботи по збиранню зернових культур комбайнами

виконувались позивачем саме на виконання договору № 2 від 10.07.2007 року.

До виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами пункту 2.1.2 договору №

2 від 10.07.2007 року кінцевий розрахунок проводиться протягом 3-х банківських

днів з дати підписання Акта виконаних робіт. Оскільки останній був підписаний

сторонами 18.07.2007 року, то право вимоги у позивача виникло з 21.07.2007 року

- субота (позивач рахує з понеділка -23.07.2007 року).

Проте, як вбачається з матеріалів

справи, відповідач свої зобов'язання по договору № 2 від 10.07.2007 року не

виконав, вартість виконаних робіт по збиранню зернових культур в сумі 22 935

грн. позивачу не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині.

Крім того, за змістом пункту 1

статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного

кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується,

якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з

приписами пункту 6.2 договору, згідно з яким за порушення терміну виконання

оплати, викладених в розділі 2 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення

від суми, що підлягає перерахуванню. 

Позивач, враховуючи вимоги статті

231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів

зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за

погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що

розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня,

просить суд стягнути з відповідача 5 243,13 грн., із розрахунку пені, яка

підлягає стягненню за Законом.

Враховуючи пункт 6 статті 232

Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за

прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало

бути виконано, пеню необхідно нараховувати з 23.07.2007 року по 23.01.2008

року, тоді як позивачем пеня нарахована з 24.07.2007 року по 17.09.2008 року в

сумі 5 243,13 грн., що є неправомірним.

Розрахунок пені:

- з 23.07.2007 року по 31.12.2007

року (162 дні) -22 935*162*0,0438/100 = 1 627,38 грн.,

- з 01.01.2008 року по 23.01.2008

року (23 дні) -22 935*23*0,0546/100 = 288,02 грн.,

Загальна сума складає: 1 627,38 +

288,02 = 1 915,40 грн.

Строк позовної давності щодо вимог

про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу

України), тобто суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності

щодо вимог про стягнення пені в сумі 1 915,40 грн., і задовольняє позов

в цій частині. В іншій частині позову щодо стягнення пені суд відмовляє за

необґрунтованістю.

В силу вимог частини другої статті

625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата

суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу

інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється

незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід

відповідальності.

Суд перевіривши порядок нарахування

позивачем зазначеної в позовній заяві суми інфляційних втрат -5 733,72 грн.

та 3 % річних -793,32 грн. за період з 23.07.2007 року по 17.09.2008

року, встановив правильність їх нарахування, а тому задовольняє позов в цій

частині.

На підставі статті 49 ГПК України з

відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати

пропорційно розміру задоволених позовних вимог: по сплаті державного мита в

сумі 313,77 грн. та 106,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84

Господарського процесуального кодексу України, суд

              ВИРІШИВ:

1.Позов

задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного

підприємства сільськогосподарське підприємство “Калиновий край” (Черкаська

область, Лисянський район, с. Писарівка, р/р 260033003005 Ощадбанк № 2971

Лисянка, МФО 354626, код 34324255) на користь фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в БЦФ ВАТ АКБ “Автокразбанк” м. Біла Церква,

НОМЕР_2, ідентифікаційний кодНОМЕР_3) -22 935 грн. заборгованості, 1 915,40

грн. пені, 5 733,72 грн. інфляційних втрат, 793,32 грн. - 3% річних, в рахунок

відшкодування витрат зі сплати державного мита - 313,77 грн. та 106,69 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до

Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський

суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                       

С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та

підписаний 26.09.2008 року.