Постанова

від 04.09.2008 по справі 22/49/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.08                                                                                              

Справа №22/49/08

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі:

Акімовій Т.М.

за участю

представників

позивача: Гула В.О.,

дов. б/н від 06.06.2008 р.   

відповідача: ОСОБА_2.,

дов. НОМЕР_1 від 01.07.2008 р.  

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, м. Запоріжжя

на рішення

господарського суду Запорізької області від 03.07.2008 р.

у справі №

22/49/08               

за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю “Спортмастер”, м. Київ

до Фізичної особи -

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя 

про стягнення  235.149,31 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Спортмастер”, м. Київ, (далі - позивач), звернулось до

господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя, (далі - відповідач), про

стягнення 235.149,31 грн., які складаються з 66.018,82 грн. основного боргу за

договором № 259/СМ товарного кредиту від 18.07.2006 р., 4.247,49 грн. процентів

за товарний кредит, 21.931,52 грн. втрат від інфляції, 142.951,48 грн. - 90%

річних.

Розглянувши справу по

суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 03.07.2008 р. у

справі № 22/49/08 (суддя Скиданова Ю.О.) позов задовольнив, з відповідача на

користь позивача стягнуто 66.018,82 грн. основного боргу, 4.247,49 грн.

процентів за товарний кредит, 21.931,52 грн. втрат від інфляції, 142.951,48

грн. - 90% річних, 2.351,49 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.      

Рішення суду

мотивовано наступним.

Правовідносини між

сторонами врегульовані договором № 259/СМ товарного кредиту від 18.07.2006 р.,

згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити на умовах товарного

кредиту спортивне обладнання, а відповідач - приймати товар, оплачувати його

вартість та проценти за товарний кредит на умовах зазначеного договору. На

виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 98.318,82

грн. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у

нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 66.018,82 грн.

Керуючись ст. ст. 174,

193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, суд першої інстанції

дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення

основної заборгованості, заборгованості зі сплати процентів за товарний кредит,

втрат від інфляції та 90% річних.

Не погоджуючись з

прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач

вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від   03.07.2008 р. у справі № 22/49/08 прийнято з

порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення

скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач вважає,

що накладні, на яких позивач ґрунтує свої вимоги, не відповідають типовій

формі, не мають юридичної сили і не можуть бути використані в якості доказів.

Відповідач наполягає, що товар від позивача не отримував. Відповідач просить

суд застосувати до спірних правовідносин п. 6 ст. 232 ГК України.      

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 31.07.2008 р. у даній справі апеляційна

скарга відповідача прийнята до розгляду, який призначений на    28.08.2008 р.

Розпорядженням Першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1629 від

27.08.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів:

головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П., Яценко О.М.

Позивач в своєму

відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без

задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає, що наявність у

нього оригіналів довіреностей на отримання цінностей підтверджує факт отримання

товару відповідачем. Також цей факт підтверджується тим, що відповідачем

жодного разу не було заявлено позивачу відповідної вимоги щодо передання товару

згідно з умовами договору, або повернення сплаченої за договором грошової суми.

В судовому засіданні 28.08.2008

р. представником відповідача Запорізькому апеляційному господарському суду було

надано письмове клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи

для з'ясування питання про відповідність підпису на накладних підпису особи,

яка вказана в дорученні на отримання цінностей.

В судовому засіданні

було оголошено перерву до 04.09.2008 р.

Розпорядженням Першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1682 від

03.09.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів:

головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Кричмаржевського В.А.

Колегією суддів

клопотання щодо проведення судової почеркознавчої експертизи залишено без

задоволення, оскільки згідно зі ст. 41 ГПК України господарський суд призначає

судову експертизу для  роз'яснення  питань, 

що   виникають    при   

вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. В даному

випадку, на думку колегії суддів вирішення спору можливе на підставі наявних в

матеріалах справи документів.

Представники сторін

підтримали в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі та у

відзиві на неї.

За клопотанням

представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного

забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 04.09.2008 р. оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність

та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали

справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

18.07.2006 р. між

позивачем та відповідачем укладено договір № 259/СМ товарного кредиту (далі -

Договір) (а.с. 12 - 15), згідно з умовами якого у строки, передбачені

Договором, позивач, за замовленням відповідача, зобов'язується на умовах

товарного кредиту поставити товари спортивного призначення (далі - Товар)

згідно зі Специфікаціями, які оформлюються додатками до Договору, а відповідач

зобов'язується прийняти зазначений Товар, оплативши його вартість та процент на

вказаних нижче умовах. Кількість, вартість та асортимент Товару визначається

сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.п. 1.1, 1.2

Договору).

Передача Товару

оформлюється накладними (п. 2.7 Договору).

Відповідач здійснює

перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах, зазначених у

відповідній специфікації (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п.п.

4.1, 4.2 Договору відповідач зобов'язується сплачувати позивачу процент за

товарний кредит, який нараховується у розмірі 0,5% від бази, на який окремою

сумою нараховується податок на додану вартість. Базою для нарахування процента

за товарний кредит є неоплачена станом на останній календарний день місяця

вартість поставленого Товару за винятком ПДВ. Процент за товарний кредит

нараховується за кожний календарний місяць в останній день цього календарного

місяця.

Згідно з п. 8.7

Договору він (договір) вступає в силу з моменту його підписання повноважними

представниками сторін та діє протягом дев'яти місяців, але в будь-якому випадку

до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Сторонами узгоджено

згідно з умовами Договору Специфікації: №1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 06.04.2007р.

(а.с. 18 - 25).

Позивач на виконання

умов Договору передав відповідачу Товар на загальну суму 98.318,82 грн., що

підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей: №

1/89317, № 1/89318 від 22.05.2007 року, № 1/89379 та № 1/89380 від 24.05.2007

року, довіреностями на отримання цінностей: серія ЯНУ № 720355 від 24 травня

2007року, серія ЯЛС, № 036641 від 22 травня 2007року (а.с. 26 - 36).

Відповідач свої зобов'язання

за Договором щодо оплати отриманого товару виконав частково, що підтверджується

банківським витягом від 05.02.2008р. № 27-3-1/253 (а.с. 76 - 77), в якій

зазначено, що 24.07.2007р. платіжним дорученням № 2407 відповідачем було

сплачено 9.300,00 грн. за спорттовари, згідно договору б/н від 24.07.2007р.,

04.09.2007р. платіжним дорученням № 0409 сплачено 8.000,00 грн. за спорттовари,

за договором          № 462/СМ-МБ від

17.01.2007р. та 28.12.2007р. платіжним дорученням № 28121 сплачено 15000,00 грн.

за договором № 259/СМ. Всього відповідачем сплачено 32.300,00грн.

Колегія суддів

погоджується з судом першої інстанції, що здійснену відповідачем оплату в сумі

32.300,00грн. слід вважати оплатою за Договором з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.6

Договору відповідач зобов'язаний при проведенні розрахунків за Товар в

реквізитах платіжного доручення обов'язково вказувати номер та дату Договору …

. Відповідач погоджується, що в разі, якщо в платіжному документі

вищезазначених реквізитів вказано не буде та/або буде вказано некоректно

(наприклад, не співпадають номер та дата цього Договору), то отримані грошові

кошти згідно з таким платіжним документом позивачем буде віднесено на погашення

заборгованості, яка виникла найдавніше за цим Договором.

Номери та дати доданих

відповідачем до апеляційної скарги договорів, укладених з позивачем (№ 84/Б/СМ

від 19.01.2006 р., № 589/СМ-МБ від 16.07.2007 р.), не співпадають із

зазначеними в призначенні платежу реквізитами договорів у вищезазначених

платіжних документах.

Тому, зазначені в

платіжних документах № 2407 від 24.07.2007р., № 0409 від 04.09.2007р. інші

номера договорів та дати, апеляційним судом вважаються, як помилково зазначені.

Заперечення

відповідача стосовно того, що сплачена сума є передоплатою за поставлений Товар,

апеляційним судом також не приймається до уваги, оскільки згідно з накладними

на відпуск товарно - матеріальних цінностей, передача Товару відбулася

22.05.2007р. та 24.05.2007р., тобто у травні місяці, а першу часткову сплату

відповідач здійснив 24.07.2007р. тобто після одержання Товару. Крім того,

відповідно до п. 3.2 Договору сума попередньої оплати складає 21.467,45 грн. та

підлягає сплаті не пізніше 24.11.2006р. Попередня оплата зараховується в

рахунок кінцевих платежів згідно цього Договору. Сторони дійшли згоди в тому,

що сума попередньої оплати має статус завдатку і виконує всі функції,

визначенні чинним в Україні законодавством для названого способу забезпечення

виконання зобов'язань.

Колегія суддів

погоджується з судом першої інстанції, що часткова оплата Товару підтверджує

факт отримання цього Товару, навіть якщо брати до уваги твердження відповідача,

що передоплату за Договором він здійснив тільки один раз - 28.12.2007р.

платіжним дорученням № 28121, яким сплачено 15.000,00 грн. за договором №

259/СМ.

Тому заперечення

відповідача стосовно того, що ним Товар не був отриманий, колегією суддів не

приймається з наведених вище обставин.

Посилання відповідача

на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області № 61 від

09.04.2008 р. (а.с. 48 - 49) не приймається колегією суддів до уваги, оскільки

не є висновком судового експерта в розумінні ст. 42 ГПК України. Особа

набуває   права   та  

несе  обов'язки  експерта 

після оголошення (вручення) їй  ухвали  про 

призначення  експертизи  та попередження  про 

відповідальність.  Тільки  за цих умов висновок експерта набуває

доказової  сили.  Невиконання 

цих  вимог  робить неможливим використання висновку

експерта як доказу у справі.

На підставі

викладеного колегія суддів дійшла висновку, що факт отримання Товару

відповідачем  доведений матеріалами

справи.

До того ж відповідачем

не надано суду відповідних доказів неотримання товару за вищенаведеними

накладними. Твердження відповідача, що ним не було отримано товару на

вищевказану суму не підтверджено жодними доказами.

Згідно з п. 10

Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних

довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів

України № 99 від 16.05.1996 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції

України  12.06.1996 р. за № 293/1318,

невикористані довіреності повинні бути 

повернуті  працівнику

підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше

наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання  довіреності 

або  повернення невикористаної

довіреності у журналі реєстрації 

довіреностей  робиться  відмітка про номери документів (накладних,

актів тощо) на одержані цінності або 

про  дату  повернення 

довіреності.  Повернуті  невикористані довіреності  гасяться 

надписом 

"невикористана"  і   зберігаються протягом    строку,  

встановленого   для   зберігання  

первинних документів.

Запорізьким

апеляційним господарським судом було оголошено перерву в судовому засіданні,

від відповідача були витребувані відповідні документи на підтвердження його

доводів, а саме: книга (журнал) реєстрації видачі довіреностей на отримання ТМЦ

за спірний період. Але відповідачем згаданих доказів не надано, не надано

невикористаних довіреностей на доказ того, що за ними не було отримано товар.

Натомість, як свідчать матеріали справи, у позивача зберігаються оригінали

довіреностей на отримання цінностей: серія ЯНУ № 720355 від 24 травня 2007року,

серія ЯЛС, № 036641 від 22 травня 2007року (представником позивача надано колегії

суддів в судовому засіданні для огляду).

Таким чином, у

відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі  66.018,82 грн.

Стягнення з

відповідача на користь позивача 235.149,31 грн., які складаються з 66.018,82

грн. основного боргу за Договором, 4.247,49 грн. процентів за товарний кредит,

21.931,52 грн. втрат від інфляції, 142.951,48 грн. - 90% річних, стало

предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими

суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101

Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого

суду у повному обсязі.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

Як зазначалось вище,

правовідносини сторін врегульовані Договором, який за своєю правовою природою є

договором поставки.

Згідно зі ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма

міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712

ЦК України за   договором  поставки 

продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати 

у встановлений   строк   (строки) 

товар  у  власність 

покупця  для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших 

цілях, не пов'язаних з особистим, 

сімейним,  домашнім або іншим

подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за

нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні

положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або

не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 694 ЦК України

передбачено, що Договором купівлі-продажу може 

бути  передбачений  продаж товару в кредит з відстроченням або з

розстроченням платежу.

У відповідності до п.1

ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 692 ЦК

України покупець  зобов'язаний оплатити

товар після його прийняття або 

прийняття  товаророзпорядчих  документів  

на   нього,   якщо договором  або 

актами  цивільного  законодавства 

не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний 

сплатити  продавцеві  повну  

ціну переданого товару.

Доказів оплати

відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з

судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 66.018,82 грн.

основного боргу за Договором та 4.247,49 грн. процентів за товарний кредит за

період з червня 2007 р. по квітень 2008 р. є обґрунтованими і такими, що

підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.7

Договору відповідач у випадку прострочення строку, встановленого пунктом 4.3

Договору по сплаті проценту, несе відповідальність відповідно до п. 5.3

Договору. Виставлений позивачем рахунок на сплату процентів за товарний кредит

не звільняє відповідача від відповідальності встановленої в цьому пункті.

Пунктами 5.3, 5.4

Договору сторони передбачили, що у випадку затримки здійснення розрахунків,

передбачених Договором, відповідач несе відповідальність згідно зі ст. 625 ЦК

України з урахуванням умов п. 5.4 Договору. Погоджений сторонами розмір

відсотків річних складає 90 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст.

692 ЦК України у разі прострочення 

оплати  товару  продавець 

має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за

користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5 ст. 694 ЦК

України передбачено, що  якщо покупець

прострочив  оплату  товару, 

на  прострочену суму нараховуються

проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня,  коли товар мав бути оплачений,  до 

дня  його  фактичної оплати. Договором

купівлі-продажу  може  бути 

передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму,  що відповідає 

ціні  товару, проданого в кредит,

починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК

України за   користування   чужими  

грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати  

проценти,  якщо  інше 

не  встановлено договором між

фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором, 

законом  або  іншим 

актом  цивільного законодавства.

Отже, враховуючи

викладене, позовні вимоги про стягнення 90% річних за період з червня 2007 р.

по 16.05.2008 р. заявлені обґрунтовано, але підлягають стягненню частково в

сумі 69.729,41 грн. через помилку в розрахунку позивача.

Згідно зі ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від 

простроченої  суми,  якщо 

інший  розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Враховуючи

вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 21.931,52 грн. втрат від інфляції

за період з червня 2007 р. по травень 2008 р. обґрунтовані і підлягають

задоволенню.

Твердження відповідача

щодо застосування до спірних правовідносин п. 6 ст. 232 ГК України не

приймається колегією суддів до уваги, оскільки позовні вимоги про стягнення 90%

річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню на підставі п. 5 ст.

694,             ст. ст. 536, 625 ЦК

України, а отже підлягають стягненню за весь час прострочення.  

На підставі

викладеного, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні

через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.   

     Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.

101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу

Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

залишити без задоволення.

Рішення господарського

суду Запорізької області від 03.07.2008 р. у справі             № 22/49/08 змінити.

Резолютивну частину

рішення викласти в наступній редакції:

“Позов задовольнити

частково.

Стягнути з фізичної

особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя, на користь

товариства з обмеженою відповідальністю “Спортмастер”, м. Київ, 66.018,82 грн.

основного боргу, 4.247,49 грн. процентів за товарний кредит, 21.931,52 грн.

втрат від інфляції, 69.729,41 грн. - 90% річних,      1.619,27 грн. державного мита, 81,27 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову

відмовити.

Повернути товариству з

обмеженою відповідальністю “Спортмастер”, м. Київ, з державного бюджету 118,51

грн. зайво сплаченого державного мита платіжним дорученням № 285 від 16.05.2008

р. Видати довідку.”

Видачу довідки на

повернення державного мита і наказу із зазначенням необхідних реквізитів

доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя

Коробка Н.Д.

 судді 

Коробка Н.Д. 

 Колодій Н.А. 

Кричмаржевський В.А.