Постанова

від 08.10.2008 по справі 04-16/4345

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 08 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

04-16/4345 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди

Д.С.,

суддів:

Жаботиної

Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши

касаційну скаргу

Селянського

фермерського господарства "Графське"

на

рішення

від

17.06.08

у

справі

№04-16/4345

господарського

суду

Черкаської

області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Корсунське"

до

Селянського

фермерського господарства "Графське"

треті

особи

1.

Тальнівська районна державна адміністрація 2. Приватний підприємець ОСОБА_1

про

стягнення

63280,77 грн.

за

участю представників сторін

від

позивача:

ОСОБА_2,

дов.

від

відповідача:

ОСОБА_3

ОСОБА_4., дов.

від

третьої особи 1:

у

засідання не прибули

від

третьої особи 2:

ОСОБА_5.,

дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Корсунське" звернулось до господарського

суду Черкаської області з позовом до Селянського фермерського господарства

"Графське" про стягнення 49401,77 грн. вартості незавершеного

виробництва, здійсненого на полях №17 та №19, які вибули з володіння позивача

та перейшли до відповідача на підставі акту від 07.08.06, у відповідності зі

ст. 1212 Цивільного кодексу України (з урахуванням уточнень).

Позов

мотивовано тим, що позивачем восени 2005 року на земельних ділянках загальною

площею 217,3 га, розташованих на полях №17 та №19, було проведено комплекс

осінньо-польових робіт, але в подальшому зазначені ділянки були виведені з його

користування та передані відповідачеві без достатніх на те правових підстав,

тому відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість обробітку вказаних

земельних ділянок як розмір збитків внаслідок набуття чужого майна.

Відповідач

проти позову заперечив, посилаючись на самозахват позивачем земельних ділянок,

вартість обробітку яких просить відшкодувати.

Ухвалами

від 14.09.06 та від 30.11.06 господарського суду Черкаської області до участі у

справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору залучено -Тальнівську районну державну адміністрацію та

Приватного підприємця ОСОБА_1

Справа

розглядалась судами неодноразово.

Постановою

Вищого господарського суду України від 05.03.08 скасовано рішення і постанову

судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд. Касаційною

інстанцією визначено, що посилаючись на акт від 07.08.06 Комісії з визначення

та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка створена

розпорядженням голови Тальнівської районної державної адміністрації від

28.07.05 №310 як на доказ збитків, суди не звернули уваги на те, що главою 83

ЦК України врегульовано обставини повернення майна, набутого чи збереженого

особою без достатніх правових підстав, а не відшкодування витрат шляхом

стягнення збитків у випадках передбачених ст. 23 ЦК України. При цьому судами

належним чином не досліджувались обставини користування відповідачем майном позивача,

обставини вчинення позивачу шкоди, а також неправомірність дій саме

відповідача, як це передбачено ст. 1166 ЦК України.

Здійснивши

новий розгляд справи, господарський суд Черкаської області (суддя Упир І.І.)

рішенням від 17.06.08 позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на

користь позивача 49401,77 грн. понесених витрат з незавершеного виробництва, а

в частині стягнення 13879 грн. припинив провадження у справі.

Рішення

мотивовано тим, що в березні-квітні відповідач не мав правових підстав приступати

до використання земельних паїв в полях №17 і №19 відповідно до вимог ст.ст.

125, 126 Земельного кодексу України і проводити там посівні роботи.

Також

суд визначив, що згідно ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі"

розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається,

якщо  інше не передбачено законом або цим

договором. Відповідачу було відомо, що землевласники, які погодилися передати

йому свої земельні паї, не розірвали в установленому порядку договори оренди з

попередніми орендарями. Але незважаючи на це, відповідач провів роботу з

укладення договорів оренди з землевласниками, паї яких знаходяться на полях №17

і №19. Крім того, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку на

полях №17 і №19 розміром 14,8 га, які відповідно до договорів оренди землі

знаходяться в користуванні позивача.

Ухвалою

від 24.09.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за

касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення

суду першої інстанції як такого, що не відповідає обставинам у справі та

вимогам законодавства, посилаючись на здійснення користування спірними

земельними ділянками на підставі договорів оренди, укладених з фізичними

особами-власниками цих ділянок, тобто на правомірність дій відповідача, що

виключає підстави для стягнення збитків чи доходів визначених, у ст.ст. 1166,

1214 ЦК України.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,

судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Як

вбачається з встановлених судами обставин, і позивач, і відповідач діяли на

підставі договорів оренди, укладених з фізичними особами-власниками

(пайовиками) спірних у справі полів №№17, 19. Проте відповідач уклав відповідні

договори оренди у травні 2006р. на момент дії договорів оренди, укладених

позивачем.

Судова

колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені позивачем

договори оренди в установленому законодавством порядку не були розірвані судом.

Проте

суд не надав належної правової оцінки обставинам щодо укладення відповідачем

договорів та правомірності дій орендодавців, які при наявності договорів оренди

з позивачем уклали нові договори з відповідачем.

Також

суд не звернув увагу та не надав відповідної правої оцінки розпорядженням

голови Тальнівської районної державної адміністрації №167 від 30.04.03, згідно

з яким здійснено формування єдиних масивів земельних часток (паїв) жителів сіл

Форсунка і Довченське для передачі в користування  на умовах оренди юридичним особам ТОВ ім.

Петровського, ПП ОСОБА_1, ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос",

та №119 від 15.04.05, яким відмінено попереднє розпорядження та №106 від

26.03.04 "Про формування  єдиного

масиву земельних часток (паїв) жителів Форсунка та Довгеньке для передачі в

оренду" в частині їх відповідності правам власників паїв на розпорядження

паями саме на їх розсуд, а не за адміністративним актом, виходячи з вимог

законодавства, яке регулює паювання земель сільськогосподарського призначення

та раціонального користування землею.

Судом

першої інстанції при розгляді справи належним чином не встановлені правові

наслідки укладення договору від 19.04.06 (а.с. 16 т. 1) та права позивача і

відповідача на використання полів №№17, 19 з огляду на цей договір.

Тобто

здійснюючи новий розгляд, суд першої інстанції в порушення  вимог ст. 11112 ГПК України не

прийняв до уваги висновки касаційної інстанції та вказівки, викладені у

постанові Вищого господарського суду України від 05.03.08 в даній справі

стосовно встановлення осіб, які діяли не у відповідності з вимогами

законодавства при паюванні земель та їх оренді, а також прав позивача на

відшкодування витрат по незавершеному виробництву, правомірності здійснених ним

робіт.

Зважаючи

на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не

дотримався вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84 ГПК України щодо

повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного

застосування законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не

відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки

касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних

обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та

апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа

підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення

на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які

існують між сторонами.

Керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.

Касаційну скаргу задовольнити.

2.

Рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.08 у справі

№04-16/4345 скасувати, а справу повторно направити на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Головуючий                                                                               

Д.Кривда

Судді                                                                                                   

Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький