Рішення

від 05.07.2012 по справі 1328/1732/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 1328/1732/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"08 " червня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, третя особа ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 24.02.2012р. звернувся з позовною заявою до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (ЛРІДУ НАДУ) про визнання незаконним та скасування наказу ЛРІДУ НАДУ №30-к від 31 січня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді завідувача кафедри кадрової політики з 31 січня 2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 січня 2012 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000грн. В обґрунтування позову покликається на те, що в порушення ч.3 ст. 40 КЗпП України звільнений із займаної посади під час перебування на лікарняному, між ним та ЛРІДУ НАДУ укладений безстроковий трудовий договір. Незаконне звільнення завдало йому фізичних та душевних страждань, тяжких переживань.

В ході розгляду справи представник позивача подав додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких зазначив, що відповідач безпідставно перевів його на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором та безпідставно звільнив його до не провівши конкурс на посаду, яку він обіймав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги, з врахуванням поданих додаткових обґрунтувань, підтримав. Він суду пояснив, що з 2000р. зарахований в докторантуру у ЛРІДУ НАДУ, з 2003р. працював у Відповідача на посаді доцента, з 2004р. - на посаді професора кафедри державного управління та місцевого самоврядування, з 2008р. - на посаді завідувача кафедри управління персоналом та державної служби. З 1.09.2009р. призначений на посаду завідувача кафедри управління персоналом та державної служби безстроково за результатами проведеного конкурсу згідно наказу ЛРІДУ НАДУ №168-к від 27.08.2009р. У 2005р. захистив докторську дисертацію, у 2006р. йому присвоєно вчене звання професора. Вважає, своє звільнення незаконним, яке директор ЛРІДУ НАДУ ОСОБА_2 здійснив з особистих мотивів, що є наслідком тривалого конфлікту та неприязних стосунків між ним та директором. Зазначив, що письмових строкових трудових договорів чи контрактів, як особливих форм трудового договору між сторонами не укладалось, строк дії трудового договору не закінчувався. Будь-яку заяву про своє звільнення у ЛРІДУ НАДУ не подавав. Наголосив, що у ЛРІДУ НАДУ є вакантні посади, які йому не були запропоновані. Станом на день звільнення 31.01.2012р. та на час розгляду справи судом конкурс на заміщення займаної ним посади завідувача кафедри проведений не був.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди покликався, що незаконне звільнення та тривалий конфлікт на роботі призвів до постійних переживань, постійно переносить фізичні, душевні, та психічні страждання, що в подальшому привело до інвалідності. Його звільнено фактично посеред навчального року, коли у навчальних закладах м. Львова вже затверджені всі навантаження та прийняті на посади інші фахівці, що позбавило його можливості працевлаштуватись. Вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та матеріального забезпечення сім'ї, оскільки директор ЛРІДУ НАДУ в цей самий період звільнив з роботи і його дружину ОСОБА_4 Просить задовольнити його позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю, подав обґрунтування позовних вимог. Зазначив, що керівництво ЛРІДУ НАДУ безпідставно здійснило переведення Позивача на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором. Позивач був проти переведення його на цю посаду. Однак 14.12.2011р. директор інституту прийняв наказ про переведення позивача на вказану посаду на наступних умовах : до 31.01.2012р. та до заміщення цієї посади за конкурсом. Додатково наголосив, що директор ЛРІДУ НАДУ ОСОБА_2 звільнив Позивача згідно п.2 ст. 36 КЗпП України, однак конкурс на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби не провів. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала повністю, зазначила, що внаслідок проведеної реорганізації кафедр умови праці для працівників не повинні погіршуватись, Позивача не мали б переводити на умовах строкових трудових договорів. Після переведення Позивача на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби строкових трудових договорів, контрактів не укладалось. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Миколишин Д.Б. в судовому засіданні позову не визнав, подав заперечення проти позову. У цих запереченнях вказав, що у ЛРІДУ НАДУ на підставі рішення Вченої ради НАДУ при Президентові України від 07.07.2011 (протокол №182/5-2.2), Наказу президента НАДУ при Президентові України від 29.08.2011 року №230 «Про реорганізацію кафедр Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії», наказу директора Інституту №102 від 27.09.2011 «Про реорганізацію кафедр» проведено реорганізацію кафедр, в тому числі кафедри управління персоналом та державної служби, яку очолював Позивач. 12 жовтня 2011 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано перейти на вакантну посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором до 31.01.2012 року до заміщення цієї посади згідно конкурсу. Зазначає, що між ОСОБА_1 та ЛРІДУ НАДУ після переведення Позивача на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби був укладений усний строковий трудовий договір на підставі наказу ЛРІДУ НАДУ №286-к від 14.12.2011 року. Також посилається на те, що законодавством встановлено особливість прийняття на роботу науково-педагогічних працівників у спосіб лише конкурсного заміщення посад, що зумовлює їх заміщення поза цими процедурами лише на умовах строкових трудових договорів.

Представник відповідача Ліпенцева К.В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, які зазначені у запереченнях проти позову. Наголосила, що між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір, на укладенні письмового трудового договору (контракту) позивач не наполягав.

Ухвалою суду в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено директора ЛРІДУ НАДУ ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечив, дав пояснення, аналогічні поясненням представників відповідача. Зазначив, що з 01.02.2012р. переведений на посаду, яку до звільнення займав позивач - завідувача кафедри кадрової політики і державної служби, до 31.08.2012р., до заміщення вакантної посади згідно конкурсу в установленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, представників відповідача і третьої особи, показання свідків, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Трудове законодавство має соціальний характер. Відтак діяльність суду спрямовується на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує працездатним громадянам правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи.

При розгляді трудового спору обов'язок доказування правомірності звільнення працівника лежить на роботодавцеві.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є доктором наук з державного управління, має вчене звання професора кафедри державного управління та місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 прийнятий на посаду доцента кафедри державного управління та місцевого самоврядування ЛРІДУ НАДУ як обраного за конкурсом, згідно контракту до 1 липня 2008 року на підставі наказу №204-к від 17.11.2003 року (а.с.143,178).

Згідно наказу від 01.09.2004р. №178-к переведений на посаду професора кафедри державного управління та місцевого самоврядування до 1 липня 2009 року, як обраного за конкурсом згідно контракту (а.с.143, 179).

Згідно п.2 наказу №45-к від 21.02.2008р. «Про переведення ОСОБА_10 та ОСОБА_1» позивач переведений на посаду завідувача кафедри управління персоналом та державної служби з 22.02.2008 року до проведення конкурсу на цю посаду (а.с.126).

Наказом №168-к від 27.08.2009р. «Про призначення ОСОБА_11 ОСОБА_1» позивача призначено на посаду завідувача кафедри управління персоналом та державної служби, за результатами конкурсу, з 28 серпня 2009р. (а.с.73-74).

7 липня 2011р. Вченою радою Національної академії державного управління при Президентові України було прийнято рішення "Про реорганізацію кафедр Національної академії та її регіональних інститутів'', протокол №182/5-2.), яким було схвалено рішення Вченої ради Відповідача від 1 червня 2011р. "Про реорганізацію кафедр Інституту", протокол №5/57 (а.с.66,67)

Наказом президента Національної академії державного управління при Президентові України від 29 серпня 2011 року № 230 "Про реорганізацію кафедр Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії" реорганізовано шляхом припинення діяльності кафедри управління персоналом і державної служби та кафедри економічної політики і фінансів та створено кафедру кадрової політики і державної служби й кафедру економічної політики та економіки праці (а.с.68).

На підставі наказу президента Національної академії державного управління при Президентові України від 29 серпня 2011 року №230 "Про реорганізацію кафедр Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії" 27 вересня 2011р. був виданий наказ директора Інституту №102 "Про реорганізацію кафедр" (а.с.71).

Згідно п. 3 наказу директора Інституту №102 "Про реорганізацію кафедр" та Додатку №1 до наказу працівників 12 жовтня 2012р. ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано перейти на вакантну посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором до 31.01.2012 р. до заміщення цієї посади у встановленому законом порядку (а.с.75,78,79).

9 грудня 2011 року позивач надіслав на адресу інституту заяву з проханням перевести його на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби з продовженням дії безстрокового трудового договору від 27.08.2009 р. згідно наказу №168-к від 27.08.2009 року (а.с.97). На дану заяву Відповідач надіслав лист від 13.12.2011 №452/21 про можливість переведення на умовах до 31 січня 2012 та до заміщення вакантної посади згідно конкурсу (а.с.98).

14 грудня 2011 року позивач подав заяву з проханням перевести його за строковим трудовим договором на посаду завідувача кафедри до заміщення посади згідно конкурсу у встановленому порядку (а.с.80).

Наказом від 14 грудня 2011 року №286-к «Про перевід ОСОБА_1» позивач переведений на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором до 31 січня 2012 року включно, до заміщення цієї посади відповідно до Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 24.12.2002 р. №744, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом за рахунок коштів спеціального фонду бюджету зі збереженням раніше встановленої надбавки за стаж науково-педагогічної роботи. Підстава: особиста заява з резолюцією директора ОСОБА_2 (а.с.5).

Наказом по інституту від 19 грудня 2011р. № 290-к оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників інституту, в тому числі на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби (п.10) (а.с.82-86).

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року у справі №2-6287/2011 в порядку забезпечення позову заборонено Відповідачу вчиняти дії щодо організації та проведення конкурсу на заміщення вакантної посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби (а.с.54).

Наказом від 31 січня 2012 року №30-к «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України. Компенсація за невикористану відпустку підлягає виплаті за 15 календарних днів щорічної основної відпустки. Підстава: наказ від 14 грудня 2011 р. №286-к (а.с.6,87).

З 26 січня 2012 року до 13 квітня 2012 року Позивач безперервно знаходився на лікарняному (а.с.50-53).

21 лютого 2012 року Позивач одержав лист №43/02 від 31.01.2012 року, яким Відповідач повідомив його про звільнення згідно наказу №30-к від 31.01.2012 року (а.с.88,89).

У даній справі позивач оскаржує незаконність свого звільнення з посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби, яку він займав на підставі наказу від 14.12.2011р. № 286-к.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Із заяви позивача від 14.12.2011р. та вказаного вище наказу від 14.012.2011р. вбачається, що сторони погодили строк трудового договору датою 31.01.2012р. та подією, яка мала наступити, а саме заміщення цієї посади за конкурсом відповідно до Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 24.12.2002 р. №744

Суд вважає, що у такому випадку для звільнення позивача із займаної посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України необхідним було настання двох умов, вказаних у цих документах.

Однак судом встановлено, що станом на 31 січня 2012 року конкурс на заміщення посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби, яку займав Позивач, проведений не був. Такий конкурс не проведено і на час постановлення судом рішення у справі.

Звільняючи позивача з роботи відповідач керувався лише настанням дати 31.01.2012р.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що конкурс на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби не був проведений, Позивач звернувся із позовною заявою до суду та ухвалою суду заборонено проводити конкурс на дану посаду. У зв'язку з цим конкурс на дану посаду проведений не був, після 31 січня 2012 року на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби призначений ОСОБА_9 до проведення конкурсу на цю посаду. Підготовка проекту наказу про звільнення Позивача здійснювалася сектором кадрової роботи, який відслідковує дати закінчення строкових трудових договорів з науково-педагогічними працівниками.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що Позивачу при звільненні із займаної посади жодних вакантних посад не пропонувалось. Конкурс не був проведений з незалежних причин, оскільки його було заборонено проводити.

Суд встановив, що після звільнення позивача відповідачем 01.02.2012р. видано наказ №32-к «Про перевід ОСОБА_9» за яким ОСОБА_9 переведено на посаду завідувача кафедри кадрової політики і державної служби за строковим трудовим договором з 01.02.2012р. до 31.08.2012р., до заміщення вакантної посади згідно конкурсу в установленому порядку (а.с.221).

З вищенаведеного суд вважає, що звільнення Позивача є незаконним, при звільненні ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби не додержано порядку звільнення, строк дії трудового договору не закінчувався, так як підставою звільнення, яка зазначена в наказі №30-к від 31.01.2012р., є наказ від 14 грудня 2011р. №286-к в котрому однією з умов закінчення строку трудового договору є заміщення посади за конкурсом.

Згідно Указу Президента України №869/2003 від 21 серпня 2003 року Українській академії державного управління при Президентові України надано статус національної.

Відповідно до п.1 Положення про Національну академію державного управління при Президентові України, яке затверджено Указом Президента України від 21 вересня 2001 року N 850/2001 Національна академія державного управління при Президентові України є головним державним вищим навчальним закладом у загальнонаціональній системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, підзвітним Президентові України.

Згідно п. 8 Положення про Національну академію державного управління при Президентові України загальна структура Академії формується відповідно до її завдань та функцій. До складу Академії входять регіональні інститути державного управління - Дніпропетровський, Львівський, Одеський, Харківський, які є юридичними особами. Регіональні інститути державного управління Академії, інститути, факультети, кафедри, інші структурні підрозділи Академії мають право на прийняття самостійних рішень у межах своєї компетенції відповідно до законодавства та цього Положення, а також положення про відповідний структурний підрозділ Академії.

Судом встановлено, що відповідач входить в структуру національного вищого навчального закладу та із завідуючим кафедрою ЛРІДУ НАДУ, який обраний на цю посаду за конкурсом Вченою радою, укладається контракт строком на сім років.

Позивача призначено з 28 серпня 2009 року на посаду завідувача кафедри управління персоналом та державної служби за результатами конкурсу згідно наказу №168-к від 27.08.2009 р. Однак контракт між Сторонами укладений не був. У абзаці 3 ч.2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» вказано, що із завідуючим кафедри укладається контракт, сторони вправі укласти контракт на термін сім років після оформлення трудових відносин. Строк перебування такого працівника на посаді, на яку він обраний за результатами конкурсу, не повинен перевищувати сім років.

Позивач в судовому засіданні 24 квітня 2012 року зазначив, що не погоджувався на переведення на аналогічну посаду завідувача кафедри на умовах строкового трудового договору про що надіслав відповідачу заяву від 9 грудня 2011 року (а.с.97). Однак під загрозою звільнення із займаної посади завідувача кафедри управління персоналом та державної служби (а.с.75,98) змушений був написати заяву про переведення на посаду від 14.12.2011 року (а.с.80). Проте законність свого переведення відповідно наказу від 14.12.2011р. №286-к позивачем у даній справі не оспорюється, є предметом іншого судового спору, який розглядає Личаківський районний суд м.Львова.

Оскільки у даному спорі позивач оскаржує звільнення з посади, яку він обіймав згідно наказу №286-к від 14.12.2011р., то, встановивши незаконність звільнення позивача, суд поновлює його на цю посаду - завідувача кафедри управління персоналом та державної служби.

Відповідно до п.2 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 24.12.2002 р. №744 конкурс на заміщення вакантної посади оголошується керівником вищого навчального закладу, про що видається наказ. Згідно п.3 даного Положення посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що 19.12.2012р. на час оголошення конкурсу на заміщення посади завідувача кафедри, ця посада не була вакантною, він обіймав її з 14.12.2011р.і звільненим з роботи не був. Однак наказ про оголошення конкурсу позивачем не оскаржується.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що на засіданні кафедри кадрової політики і державної служби, яке відбулось 31 січня 2012 року, директор Інституту ОСОБА_2 представив нового завідувача кафедри, наголосив, що Позивач та спеціаліст кафедри втекли на лікарняне. З нею був укладений контракт після обрання її за конкурсом в січні 2012 року лише на півтора роки, в той час як з іншими працівниками контракти укладались від трьох до семи років. Директор Інституту ОСОБА_2 обґрунтував це тим, що вона «людина ОСОБА_1 та подивимось на вашу поведінку». Зазначила, що реформування кафедр у Відповідача проведено з метою звільнення певних осіб, зокрема Позивача.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що знає Позивача з 2003 року, під його керівництвом захистив кандидатську дисертацію. 23 грудня 2011 року після засідання кафедри кадрової політики і державної служби прийшов до директора Інституту з метою прикріплення для написання докторської дисертації під науковим консультуванням ОСОБА_1 Однак директор Інституту ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує проти написання ним докторської дисертації, однак з іншим науковим консультантом, так як ОСОБА_1 скоро буде звільнений з роботи в Інституті.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердив наявність конфлікту між позивачем та директором Інституту ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Однак, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника встановлюється Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим, керуючись п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р., довідкою про доходи ОСОБА_1 №240 від 19.04.2012р. (а.с.90), судом визначено суму середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за весь час вимушеного прогулу.

Середньоденна заробітна плата за останні два місяці (з 30.11.2011 по 31.01.2012), що передували звільненню становить 344,99грн. і обчислениа наступним чином: 6088,57 + 1501,21/16+6 (у січні 2012 року Позивачу нараховано та виплачено заробітну плату в сумі - 6088,57грн, у грудні 2011 року - 1501,21грн; Позивачем фактично відпрацьовано у січні 2012 року - 16 днів (з 03.01.2012 до 06.01.2012 року, 10.01.2012-13.01.2012 року, 16.01.2012-20.01.2012 року та з 23.01.2012-25.01.2012 року; 02.01.2012 та 09.01.2012 року були неробочими днями), у грудні 2011 року - 6 днів (23.12.2011 та з 26.12.2011 по 30.12.2011 року), 30 листопада 2011 року Позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності серія АВН №339135 (а.с.48).

За оспорюваний період з 31.01.2012 року по 08.06.2012 року включно кількість робочих днів становить 87 днів (з 31.01.2012 по 29.02.2012 року - 21, з 01.03.2012 по 30.03.2012 року (за виключенням неробочого дня 08.03.2012) - 21, з 01.04.2012 по 30.04.2012 року (за виключенням неробочого дня 16.04.2012) - 20 та з 01.05.2012 по 30.05.2012 (за виключенням неробочих днів 01.05.2012, 02.05.2012, 09.05.2012 та 04.06.2012року) -25). Отже загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 30014,13грн.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю) який працівник мав у цей час.

Судом встановлено, що позивач з 26.01.2012р. по 13.04.2012р. включно перебував на листку непрацездатності. З пояснень сторін позивачу виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за цей період. Відтак ця допомога повинна зараховуватися до середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходив з того, що внаслідок незаконного звільнення позивач переніс моральні страждання, хвилювання та впродовж чотирьох місяців не може приступити до пошуку нового місця праці, не може забезпечити нормальні умови життя для своєї родини та змушений вживати додаткові зусилля для захисту своїх порушених трудових прав, підтримки нормального рівня життя. Розмір матеріальної шкоди, яка підлягає сплаті на користь позивача, суд визначає в розмірі 1000грн.

Суд вважає, що поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення 1000грн. є достатньою сатисфакцією спричиненої йому незаконним звільненням моральної шкоди.

В зв'язку із задоволенням позову у частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, на користь держави слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у відповідності до ст.88 ЦПК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.8,10,57,58,60,208,209,212,215,367 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст.4,5-1,21,23,24,36,232, 235,237-1 КЗпП України, Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про освіту»суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України №30-к від 31 січня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри кадрової політики і державної служби Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України з 31 січня 2012 року.

Стягнути з Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (79491, Львів, смт.Брюховичі, вул.Сухомлинського,16; код ЄДРПОУ 23884645) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2012 року по 08 червня 2012 року в сумі 30014грн.13коп. ( тридцять тисяч чотирнадцять гривень 13 коп.) до якої зараховується одержана ОСОБА_1 допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 01.02.2012р. по 13.04.2012р. включно і з якої підлягають стягненню обов'язкові платежі.

Стягнути з Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (79491, Львів, смт.Брюховичі, вул.Сухомлинського, 16; код ЄДРПОУ 23884645) на користь ОСОБА_1 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (79491, Львів, смт. Брюховичі, вул.Сухомлинського, 16; код ЄДРПОУ 23884645) в дохід держави 107грн.30коп. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць 7244грн.79коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська