Рішення

від 22.09.2006 по справі 8/128-13/614-14/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/128-13/614-14/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  8/128-13/614-14/254

22.09.06

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Нет"

до                    Приватного підприємства "КА 2"

про                  стягнення  5 627,29 грн.

Суддя  Калатай Н.Ф.

Представники:

від позивача                    Кучерявий В.О. –представник за довіреністю від 31.03.2006 р.

від відповідача          Сметана В.В. –представник за довіреністю від 27.04.2005 р.

Обставини справи:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 5 627,29 грн., з яких: 5276,77 грн. –збитки у вигляді не отриманої позивачем від відповідача абонентської плати за умовами договору сторін від 01.07.2002 р. № 0701/3 та 350,52 грн. –пеня, нарахована відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України № 1280-IV від 01.11.2003 р. «Про телекомунікації».

Заявою від 21.02.2005 р. № 0221/2 позивач уточнив ціну позову в зв'язку із складанням деталізованого розрахунку ціни позову і просить суд стягнути з відповідача 5621,79 грн., в тому числі, збитки в сумі 5275,93 грн. та пеню в сумі 345,86 грн.

Як свідчить розрахунок суми позову, доданий до заяви від 21.02.2005 р. № 0221/2, зменшення розміру заявлених до стягнення збитків відбулося за рахунок зменшення вартості трафіка, використаного зверх ліміту, - з 2077,43 грн. до 2076,61 грн., а також на 04 копійки –за рахунок зменшення абонплати, з 3839,16 грн. на 3839,12 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись у відзиві на позовну заяву від 27.10.2005 р. Вих. № Б/Н на відсутність у комерційного директора Аніканової Н.В. повноважень діяти від імені відповідача і підписувати акт виконаних робіт, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, а також на те, що позивач в порушення умов договору № 0701/3 не припинив надання відповідачу послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 8/128 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 5275,93 грн. основного боргу, 345,86 грн. пені, 56,21 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 5796,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2005 р. № 8/128 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 8/128 скасоване, справу передано для нового розгляду місцевому господарському суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2005 р. у справі № 8/128-14/614 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2006 р. № 8/128-13/614 рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2005 р. у справі № 8/128-13/614 скасоване, справу передано для нового розгляду місцевому господарському суду.

Ухвалою від 18.04.2006 р. справу прийнято до розгляду суддею Калатай Н.Ф. та присвоєно їй № 8/128-13/614-14/254.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, судове засідання, яке мале відбутися 12.05.2006 р., відбулося 30.05.2006 р. в зв'язку з відпусткою судді, ухвалою від 16.06.2006 р. строк вирішення спору продовжений за заявою сторін.

Дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2002 р. позивач та відповідач уклали договір № __0701/3__ (Договір № 0701/3), за умовами якого позивач як Провайдер надає, а відповідач як Абонент отримує та оплачує послуги по доступу до мережі Інтернет.

За твердженням позивача, за умовами Договору № 0701/3 за період з березня 2003 року по лютий 2004 року він надав відповідачу послуг на загальну суму 5916,59 грн.; Оскільки відповідачем зазначені послуги не були оплачені, позивач виставив відповідачу сумарний рахунок на суму 5916,59 грн., який останній 19.04.2004 р. частково, в сумі 319,80 грн., сплатив, чим підтвердив наявність заборгованості перед позивачем.

На будь-які інші платежі відповідача за умовами Договору № 0701/3 позивач у позовній заяві не посилається, проте, як свідчать матеріали справи, при визначенні суми збитків позивачем враховано, окрім здійсненої відповідачем оплати 319,80 грн., про яку йдеться у позовній заяві, також суму 320,02 грн., яку, згідно довідці Укрсиббанку від 30.01.2006 р. № 31, відповідач сплатив позивачу 29.06.2004 р. з призначенням платежу –абонплата за Інтернет по договору 0701/3 від 01.07.2002 р. за квітень 2003 року, ПДВ –53,30 грн.

Факт оплати відповідачем послуг, наданих позивачем у березні та у квітні 2003 року, підтверджується також копіями виписок з банківського рахунку за 19.04.2004 р. та за 29.06.2004 р. відповідно (оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Отже, фактично позивачем до стягнення з відповідача заявлено збитки в сумі 5 276,77 грн. (5916,59 грн. –319,80 грн. –320,02 грн.) (5 275,93 грн. з урахуванням змін) у вигляді не отриманої від відповідача за умовами Договору № 0701/3 за період з травня 2003 року по лютий 2004 року абонентської плати, в той час як до позовної заяви позивач додає розрахунок ціни позову, де використовує період з березня 2003 року по лютий 2004 року (який також використовує при виконанні розрахунку позовних вимог –додатку до заяви від 21.02.2005 р. № 0221/2 про уточнення позовних вимог), що не відповідає дійсним обставинам справи і є порушенням вимог п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу, згідно яким позовна заява має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, на що суд звертає увагу позивача.

Заявлені до стягнення з відповідача 5 275,93 грн. позивач трактує як збитки, посилаючись на те, що на підставі п.п. 2.2.1., 3.4. Договору 0701/3, а також ст.ст. 615, 651 ЦК України, ст. 236 ГК України позивач скористався своїм правом припинення надання послуг відповідачу (із наступним розірванням договору) при порушенні останнім порядку розрахунків, і з 01.03.2004 р. припинив надання відповідачу послуг. При цьому, оскільки протягом наступного місяця відповідач не оплатив послуги позивача, Договір 0701/3 було розірвано.

Згідно п. 2.2.1. Договору № 0701/3 Провайдер має право припинити надання послуг Абоненту (з наступним розірванням Договору) при порушенні Абонентом порядку розрахунків та інших умов, передбачених у даному Договорі.

Згідно п. 3.4. Договору № 0701/3, якщо Абонент порушив строки, вказані в п. 3.2. цього Договору, оплати послуг, Провайдер припиняє надання послуг Абоненту до внесення відповідних коштів на рахунок провайдера. Якщо Абонент протягом місяця після припинення надання йому послуг Провайдером не сплатив за них, то Договір вважається розірваним.

Згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в тому числі, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п. 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням, доказується кредитором.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою застосування відповідальності за порушення особою зобов'язання має бути наявність її вини.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, належним чином доведений стягувачем їх розмір, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

За відсутності хоча б одної із зазначених умов у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про відшкодування збитків.

Як на доказ розміру завданих йому відповідачем збитків в сумі 5 276,77 грн. (5 275,93 грн. з урахуванням змін) позивач у позовній заяві посилається на:

- виписку з системи обліку статистичної інформації щодо понадлімітного використання Інтернет трафіка приватним підприємством «КА 2»(рахунок № 195.43.34.35) від 01.09.2004 р Вих.№ 0901/1;

- Акт звірки взаємних розрахунків від 20.04.2004 р.;

- Книгу продажу ТОВ «Топ Нет»за період: 01.03.2004 р., вих. № 0901/2;

- Рахунок фактуру ТОВ «Топ Нет»№ СФ-0000155 від 01.03.2004 р.;

- Податкову накладну № 491 від 01.03.2004 р.

Щодо рахунок фактуру ТОВ «Топ Нет»№ СФ-0000155 від 01.03.2004 р. (рахунок фактура № СФ-0000155) слід зазначити наступне.

По-перше, твердження позивача, що відповідач частково, в сумі 319,80 грн., оплатив зазначений рахунок фактуру № СФ-0000155, чим визнав наявність заборгованості перед позивачем, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, рахунок фактура № СФ-0000155 датований 01.03.2004 р. і дійсний до сплати до 04.03.2004 р.

Проте, 319,80 грн. абонплати за березень 2003 року відповідач сплатив 19.04.2004 р., тобто після закінчення строку, встановленого для сплати рахунок фактуру № СФ-0000155.

При цьому, в призначенні платежу відсутнє посилання на рахунок фактуру № СФ-0000155, а йдеться про абонплату за Інтернет за березень 2003 року згідно Договору № 0701/3.

Крім того, 19.04.2004 р. в якості абонплати за березень 2003 року сплачено 319,80 грн. (в тому числі ПДВ 53,30 грн.), в той час як в рахунку фактурі № СФ-0000155 зазначено інший розмір абонплати за цей місяць – 266,73 грн., що з урахуванням ПДВ 53,35 грн. становить 320,08 грн.

Відсутні також докази вручення зазначеного рахунку відповідачеві.

З урахуванням викладеного, рахунок фактура № СФ-0000155 не може бути прийнято судом як належний доказ на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків.

Не підтверджується розмір заявлених до стягнення збитків в сумі 5 275,93 грн. і Актом звірки взаємних розрахунків від 20.04.2004 р. (Акт звірки від 20.04.2004 р.), на який позивач також посилається на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків.

Більше того, зазначений Акт як доказ суперечить доказу у вигляді рахунку фактури № СФ-0000155.

Як свідчать матеріали справи, сума рахунку фактури № СФ000155 складається з двох частин: 3839,16 грн. (3839,11 грн. з урахуванням змін) абонплати за період з березня 2003 року по лютий 2004 року та 2077,43 грн. (2076,61 грн. з урахуванням змін) вартості трафіка, використаного зверх ліміту.

20.04.2004 р. представниками сторін (директором Бурдук Д.Я. з боку позивача, комерційним директором Анікановою Н.В. з боку відповідача) підписано Акт звірки від 20.04.2004 р., згідно якому станом на 01 березня 2004 р. заборгованість Абонента перед Провайдером за Договором № 0701/3 становить 3839,11 грн., в тому числі ПДВ 639,85 грн.

Відповідач повноваження комерційного директора Аніканової Н.В. на підписання зазначеного Акту заперечує.

Проте, позивач наявність повноважень директора Бурдук Д.Я. при підписанні Акту звірки від 20.04.2004 р. не заперечує і як на підставу своїх вимог у позовній заяві на цей акт посилається.

Отже, враховуючи, що Акт звірки підписаний 20.04.2004 р., тобто пізніше, ніж дата рахунку фактури № СФ-0000155, 01.03.2004 р., можна дійти висновку, що позивач, підписавши Акт звірки від 20.04.2004 р., відмовився від вимог в частині вартості трафіка, використаного зверх ліміту, в сумі 2076,61 грн. і за Договором № 0701/3 рахує за відповідачем заборгованість в розмірі 3839,11 грн., а не 5 275,93 грн., з вимогами про стягнення яких він звернувся до суду.

Тим більше, що будь-яких доказів наявності факту перевищення відповідачем ліміту трафіка в сумі 2076,61 грн., окрім підписаної директором позивача Виписки з системи обліку статистичної інформації послуг, наданих по особовому рахунку Приватного підприємства «КА 2»№ 195.43.34.35 від 28.10.2004 р., на яку позивач посилається як на доказ розміру заявлених до стягнення збитків, позивачем до матеріалів справи не надано.

Проте зазначена Виписка не може бути прийнята судом як належний доказ по справі, оскільки носить односторонній характер і жодним іншим доказом у справі не підтверджується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту перевищення відповідачем ліміту трафіка за Договором № 0701/3 та розміру заявлених до стягнення збитків у вигляді вартості трафіка, використаного зверх ліміту, в сумі 2076,61 грн.

Крім того, згідно п. 3.2 Договору № 0701/3 оплата послуг за договором здійснюється Абонентом в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 3.3 Договору № 0701/3 усі платежі Абонент здійснює на розрахунковий рахунок Провайдера; Основою для перерахування грошових коштів є виписаний Првайдером рахунок на оплату послуг; При цьому абонент не несе відповідальності за несвоєчасну оплату послуг, якщо Провайдер виставив Абоненту рахунок пізніше ніж 8 число місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, Договір № 0701/3 передбачає щомісячну оплату послуг.

Відповідно, сторони цього договору зобов'язані щомісячно відображати у документах бухгалтерського та податкового обліку нарахування та сплату вартості наданих у відповідному місяці послуг.

На підтвердження того, що кожного місяця, починаючи з березня 2003 року і по лютий 2004 року відповідачу за умовами Договору № 0701/3 надавалися послуги з доступу до мережі Інтернет і загальна вартість цих послуг становить 5916,59 грн., позивач надає суду Книгу продажу ТОВ «Топ Нет»за період: 01.03.2004 р. та Податкову накладну № 491 від 01.03.2004 р.

Проте, Книгу продажу ТОВ «Топ Нет»за період: 01.03.2004 р. (арк. 27 справи), ведення якої розпочато і закінчено 01.03.2004 р., не може бути прийнята судом як належний доказ надання послуг протягом березня 2003 - лютого 2004 року.

Щодо Податкової накладної № 491 від 01.03.2004 р. слід зазначити наступне.

Як умова продажу в цій накладній позивачем зазначено Акт № ОУ-0000967 від 01.03.2004 р., копію якого до матеріалів справи позивач не долучав і як на підставу своїх вимог не посилався.

Відсутні в матеріалах справи також докази того, що оригінал зазначеної накладної передавався відповідачеві.

З огляду на викладене, Книга продажу ТОВ «Топ Нет»за період: 01.03.2004 р. та Податкова накладна № 491 від 01.03.2004 р. також не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків.

Отже, позивачем не доведено розмір заявлених до стягнення збитків.

Факт наявності збитків за період з травня 2003 року по лютий 2004 р.оку тобто факт надання позивачем протягом цього періоду послуг відповідачу, матеріалами справи також не підтверджується.

Те, що відповідач оплатив послуги за Договором № 0701/3 за два місяці - березень та квітень 2003 року не може бути прийнято судом як належний доказ того, що і протягом травня 2003 –лютого 2004 року позивач надавав відповідачу таки послуги, тим більше, що останній отримання таких послуг заперечує.

Один лише Акт звірки від 20.04.2004 р. не може бути прийнятий судом як безсумнівний і достатній доказ на підтвердження того, що позивачем протягом травня 2003 –лютого 2004 року надавалися відповідачу послуги за Договором № 0701/3, оскільки жодним належним доказом не підтверджуються а ні обсяги наданих позивачем за кожний місяць спірного періоду послуг, а ні самий факт їх надання.

Долучені позивачем до матеріалів справи рахунки-фактури на оплату відповідачем послуг позивача за кожний місяць періоду з березня 2003 по лютий 2004 року не можуть бути прийняті судом як належні докази факту отримання відповідачем послуг позивача, оскільки будь-яких доказів вручення їх позивачем відповідачу у порядку, встановленому Договором № 0701/3, матеріали справи не містять.

Додані позивачем до матеріалів справи докази організації відповідачу лінії безпосереднього зв'язку і оплати виконаних силами КМД ВАТ „Укртелеком” робіт не можуть бути прийняті в якості доказів подальшого надання позивачем послуг відповідачу по доступу до мережі Інтернет за допомогою цієї лінії.

Отже, позивачем не доведено, що протягом травня 2003 року –лютого 2004 року він надав відповідачу за Договором № 0701/3 послуг на загальну суму 5 275,93 грн., і, відповідно, не доведено наявність в позивача збитків, завданих несплатою відповідачем цієї суми.

А відтак, не вважаються доведеними протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між такими діями відповідача та збитками позивача та наявність вини відповідача.

З огляду на обставини, встановлені судом під час розгляду справи, позивачем, на думку суду, не доведено наявність всіх умов, передбачених законом для застування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, а відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 5275,93 грн.

Щодо вимог в частині стягнення пені в сумі 345,86 грн., нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України № 1280-IV від 01.11.2003 р. «Про телекомунікації»слід зазначити наступне.

Враховуючи відмову судом у задоволенні вимог позивача в частині стягнення збитків, які складаються з абонплати за Договором № 0701/3 за травень 2003 –лютий 2004 року, відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення пені, нарахування якої обумовлено наявністю факту несвоєчасного виконання відповідачем договірного зобов'язання в частині перерахування абонплати.

Крім того, виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих йому послуг обумовлено виконанням позивачем договірних зобов'язань в частині виставлення відповідачу рахунку не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.3 Договору № 0701/3).

Проте, як було встановлено судом, доказів такого виставлення матеріали справи не містять, а відтак, у позивача відсутні правові підстави вимагати застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охороняємих законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також порушення його прав або інтересів з боку відповідача.

Судові витрати покладаються судом на позивача.

Як свідчать матеріали справи відповідач у добровільному порядку виконав рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 8/128, перерахувавши 08.06.2005 р. на рахунок позивача 5275,93 грн. основного боргу, 345,86 грн. пені, 56,21 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 5796,00 грн., що сторонами не заперечується і підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2005 р.

Як слідує з письмових пояснень позивача суду від 15.06.2006 р. № 0615/01 зазначені кошти відповідачу не поверталися.

Враховуючи прийняте судом рішення та наявні в матеріалах справи докази перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів в сумі 5 796,00 грн., зазначені кошти підлягають поверненню відповідачу, для чого суд видає наказ в поворот рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 8/128.

З огляду на вище викладе, керуючись Цивільним кодексом України, ст.ст. 1, 33, 49, 82-85, 122 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Нет» (адреса реєстрації: 03187, м. Київ, вул. Заболотного, 94, кв. 5, ідентифікаційний код 30857113, рахунок 26003292380048 в у Київській філії АКІБ «Укрсиббанк», МФО 300733, або з будь-якого іншого рахунку, встановленого судовим виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «КА 2»(адреса реєстрації: 03035, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5А, ідентифікаційний код 30021564, рахунок 26002303121701 в АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164) 5 796 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дати його прийняття.

Суддя                                                                                                    Калатай Н.Ф.