Постанова

від 26.06.2012 по справі 2а-4984/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-4984/12/1370   ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 26 червня 2012 р.                                                                                    № 2а-4984/12/1370    о 09 год., 30 хв.  м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І.,   розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області, представник –не прибув доДержавного комунального підприємства «Міжлікарняна аптека № 120», представник –не прибув простягнення заборгованості в сумі 8313,17 грн.            Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного комунального підприємства «Міжлікарняна аптека № 120»про стягнення заборгованості в сумі 8313,17 грн.     Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».   Представник позивача в судове засідання не прибув, подав 25.06.2012 року клопотання у якому позовні вимоги підтримав повністю, просив розглядати справу без його участі. Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 00563024. Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив: Згідно копій звітів нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами –підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за березень –квітень 2012 рік, сума до сплати єдиного внеску становить 8548,10 грн. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»за № 2464-VI  від 08.07.2010 року із змінами і доповненнями, КАС України. Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 цього ж Закону, платник єдиного внеску, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 7 цього ж Закону встановлено базу нарахування єдиного внеску. Згідно ст. 8 цього ж Закону, єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Згідно ст. 9 цього ж Закону, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Згідно ч. 6 ст. 25 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими  обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Відповідачем зараховано в рахунок сплати лише 234,93 грн., відтак заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 8313,17 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, розрахунком суми заборгованості станом на 25.05.2012 року, яку відповідач у встановлені законом строки не сплатив. Докази сплати відповідачем вказаної суми заборгованості станом на час розгляду справи відсутні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог.   Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8313,17 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки на відповідача законодавцем покладений обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі заборгованість із сплати страхових внесків з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.   Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».   Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд - В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов задоволити повністю.           2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Міжлікарняна аптека № 120»(ЄДРПОУ 22410276, вул. Шептицького, 9, м. Дрогобич, Львівська область) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області (ЄДРПОУ 37893404, пл. Ринок, 3, м. Дрогобич, Львівська область) заборгованість в сумі 8313,17 грн.             Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.           Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.              Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.               Постанова складена у повному обсязі 02.07.2012 року.          Суддя                                                                                        Гавдик З.В.