Постанова

від 02.07.2012 по справі 1570/2571/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1570/2571/2012      Справа № 1570/2571/2012 ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            27 червня 2012 року   Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О., за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   приватного підприємства «ТТМ-Теплотехмонтаж»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування   податкового повідомлення –рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року, -                                      В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «ТТМ-Теплотехмонтаж» (надалі по тексту –Позивач або ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просить  скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 895,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 130 197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 698,00 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки  від 19.03.2012 року № 176/22-3/34220767 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(код ЄДРПОУ - 34220767) по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ПП «Антре Едвертайзінг»(код ЄДРПОУ - 32086932) за лютий-березень 2011 року, ТОВ «ВСТК»(код ЄДРПОУ - 35179825) за період квітень-травень, липень 2011 року, ТОВ «Реконструкція»(код ЄДРПОУ - 32623124) за період березень-квітень 2011р.»підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов   задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому  оскаржуване рішення є законним. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. У період з 05.03.2012 року по 13.03.2012 року, на підставі службового посвідчення серії УОД № 056687 посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011р. №475-ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки»(на виконання наказу ДПА в Одеській області від 11.08.2011р. № 1948/ДСК), згідно із  п.п. 20.1.1, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.23 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79  Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У, відповідно до наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02.03.2012 року № 20 проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(код ЄДРПОУ - 34220767) по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ПП «Антре Едвертайзінг»(код ЄДРПОУ - 32086932) за лютий-березень 2011 року, ТОВ «ВСТК»(код ЄДРПОУ - 35179825) за період квітень-травень, липень 2011 року, ТОВ «Реконструкція»(код ЄДРПОУ - 32623124) за період березень-квітень 2011р. За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 19.03.2012 року № 176/22-3/34220767 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(код ЄДРПОУ - 34220767) по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ПП «Антре Едвертайзінг»(код ЄДРПОУ - 32086932) за лютий-березень 2011 року, ТОВ «ВСТК»(код ЄДРПОУ - 35179825) за період квітень-травень, липень 2011 року, ТОВ «Реконструкція»(код ЄДРПОУ - 32623124) за період березень-квітень 2011р.»(а.с. 14-39 том І), відповідно до висновку якого, перевіркою, з врахуванням отриманих актів перевірок контрагентів-постачальників листами від 18.04.2011р. № 22704/7/23-5, від 31.08.2011р.                        № 49350/7/23-513, від 06.02.2011р. № 4699/23-208, від 09.08.2011 року № 45325/7/23-513, від 03.08.2011 року № 44435/7/23-512, від 22.09.2011 року № 53447/7/23-513, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 130 197 грн., у т.ч.: у лютому 2011 року на суму ПДВ 28 882 грн.; у березні 2011 року на суму ПДВ 10 729 грн.; у квітні 2011 року на суму ПДВ 81 801 грн.; у травні 2011 року на суму ПДВ 5 999 грн.; у липні 2011 року на суму ПДВ 2 786 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 895,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 130 197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 698,00 грн. (а.с. 40 том І). Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового    повідомлення-рішення став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у лютому - березні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП «Антре Едвертайзінг»у загальній сумі 37 385,67 грн., у квітні - травні, липні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «ВСТК»у загальні сумі 33 785,39 грн. та у березні - квітні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Реконструкція»у загальній сумі 59 027,04 грн., оскільки правочини вчинені ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»не спричинили реального настання юридичних наслідків. Крім того,  для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»використані матеріали актів: ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 15.04.2011р. № 1327/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Антре Едвертайзінг»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період лютий 2011 р.», надісланого листом від 18.04.2011р. № 22704/7/23-5; від 10.08.2011р. № 2034/23-513/32086932 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Антре Едвертайзінг»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень 2011 р.», надісланого листом від 31.08.2011р. № 49350/7/23-513; ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 02.02.2012р. № 33/23-214/32623124/66 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Реконструкція»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: березень 2011 р.»та від 04.07.2011р. № 219/23-513/32623124 «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Реконструкція»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.», надісланих листом від 06.02.2011р. № 4699/23-208; ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.08.2011р. № 1945/23-512/35179825 «Про неможливість проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 р.», надісланого листом від 09.08.2011р. № 45325/7/23-513; від 29.07.2011р. № 1919/23-513/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 р.», надісланого листом від 03.08.2011р. № 44435/7/23-512; від 15.09.2011р. № 2364/23-513/35179825 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСТК»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2011р.», надісланого листом від 22.09.2011р. № 53447/7/23-513. У вищевказаних актах, які були надіслані на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС в цілому встановлено: -          неможливість фактичного здійснення підприємствами ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; -          відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю  трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; -          порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємствами ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»з постачальниками та покупцями; -          відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України. Таким чином, на підставі матеріалів перевірок підприємств ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»відповідачем в акті перевірки від 19.03.2012 року                              № 176/22-3/34220767 зроблений висновок про те, що правочини по 1 ланці ланцюга постачання товарів (робіт, послуг) укладені між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»та контрагентами - постачальниками: ПП «Антре Едвертайзінг»за лютий-березень 2011 року, ТОВ «ВСТК»за період квітень - травень, липень 2011 року, ТОВ «Реконструкція»за період березень-квітень 2011 року, не спричинили реального настання юридичних наслідків.   Однак при цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину акт перевірки не містить. На підставі вищевикладеного, відповідачем в акті перевірки, з врахуванням отриманих актів перевірок контрагентів-постачальників листами від 18.04.2011р. № 22704/7/23-5, від 31.08.2011р. № 49350/7/23-513, від 06.02.2011р. № 4699/23-208, від 09.08.2011 року № 45325/7/23-513, від 03.08.2011 року № 44435/7/23-512, від 22.09.2011 року № 53447/7/23-513, зроблений висновок про те, що позивачем в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за рахунок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманого від ПП «Антре Едвертайзінг»за лютий-березень 2011 року, ТОВ «ВСТК»за період квітень-травень, липень 2011 року, ТОВ «Реконструкція»за період березень-квітень 2011 року, завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ  130 197 грн., у т.ч.: у лютому 2011 року на суму ПДВ 28 882 грн.; у березні 2011 року на суму ПДВ 10 729 грн.; у квітні 2011 року на суму ПДВ 81 801 грн.; у травні 2011 року на суму ПДВ 5 999 грн.; у липні 2011 року на суму ПДВ 2 786 грн.   Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного. Судом встановлено, що позивач у перевіряємих періодах здійснював господарські операції з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція». Зокрема судом встановлено, що між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»та ПП «Антре Едвертайзінг»був укладений договір поставки № 15 від 24.02.2011р., згідно предмету якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 64-64 том І). Також, між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»та ТОВ «Реконструкція»були укладені: договір оренди обладнання № 42 від 01.03.2011 року, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець (ТОВ «Реконструкція») зобов'язується передати Орендареві (ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»), а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с. 73-75 том І) та договір № 21/03 від 21.03.2011р., згідно предмету якого, Замовник (ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж») доручає, а Підрядник (ТОВ «Реконструкція») виконує монтаж та пусконалагоджувальні роботи систем гарячого та холодного водопостачання та каналізації в житловому комплексі, який будується з вбудовано-прибудованими приміщеннями та гаражами по вул. Артилерійській, 4 в м. Одесі, а згідно п. 1.2 вказаного договору, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно актів виконаних робіт (а.с. 76-77 том І). Також судом встановлено, що між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»та ТОВ «ВСТК»був укладений договір № 26 від 01.04.2011 року, згідно предмету якого Постачальник (ТОВ «ВСТК») передає, а Покупець (ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж») приймає та оплачує будівельні матеріали в асортименті, далі «товар». Асортимент товарів, кількість та ціна зазначається в рахунках (які являються невід'ємною частиною Договору), складених на підставі заявок Покупця (в усній або письмовій формі) (а.с. 90-91 том І).   Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару. Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів на адресу ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»його контрагенти-постачальники: ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»поставили товар (надали послуги), а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар (послуги). Про підтвердження поставки товару та надання послуг за вищевказаними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові накладні, видаткові накладні, акти прийняття виконаних будівельних робіт,  акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 69-72, 78-85, 92-113 том І), а здійснення повної оплати за товар та надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 66-68, 86-89, 114-119 том І). Суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Антре Едвертайзінг»у загальному розмірі 37 385,67 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у  лютому-березні 2011 року (лютий 2011р. - 28 882,47 грн., березень 2011р. - 8 503,20 грн.), суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ВСТК»у загальному розмірі 33 785,39 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у квітні-травні, липні 2011 року (квітень 2011р. - 25000 грн., травень 2011р. - 5998,98 грн., липень 2011р. - 2786,41 грн.) та суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Реконструкція»у загальному розмірі 59 027,04  грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у березні-квітні 2011 року (березень 2011р. - 2225,82 грн., квітень 2011р. - 56 801,22 грн.). Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки та надання послуг, а саме: прийнято товар   (послуги) та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи. Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   Судом встановлено, що вказані вище угоди підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладені угоди були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, актами прийняття виконаних будівельних робіт, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача. Таким чином, слід зазначити, що надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.    Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобов'язань за вищевказаними договорами поставки та надання послуг, укладених позивачем з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, журналами-ордерами і Відомостями по рахунках: 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками), 209 (Інші матеріали), 23 (Виробництво), 205 (Будівельні матеріали) за період лютий-липень 2011 року (а.с. 7-52 том ІІ), банківськими виписками по рахунках (а.с. 61-63 том ІІ). Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявні: - договір № 2402-1 від 24.02.2011р. укладений між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(Підрядник) та ТОВ «Житлопромбуд»(Замовник), згідно предмету якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по устаткуванню системи опалення в житловому комплексі, який будується з вбудовано-прибудованими приміщеннями та гаражами по вул. Артилерійській, 4 в м. Одесі (а.с. 66-70 том ІІ); - договір підряду № 0802-01 від 08.02.2011р., укладений між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українська кабельна компанія»(Замовник), згідно предмету якого Підрядник зобов'язується своїми силами та на свій ризик, із власних матеріалів виконати установку теплового насоса в топічній будівлі Хутрової фабрики за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її на умовах даного договору (а.с. 82-84 том ІІ); - договір № 5/4/11 від 05.04.2011р., укладений між ПП «Обрій»(Підрядник) та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(Замовник), згідно предмету якого Замовник доручає, а Підрядник виконує монтаж системи гарячого та холодного водопостачання та каналізації в приміщеннях секції № 3 житлового комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 11 (22 поверх) (а.с. 106-107 том ІІ); - договір № 2403-2 від 24.03.2011р., укладеного між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(Підрядник) та ТОВ «Житлопромбуд»(Замовник), згідно предмету якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по устаткуванню систем гарячого та холодного водопостачання та каналізації в житловому комплексі, який будується з вбудовано-прибудованими приміщеннями та гаражами по вул. Артилерійській, 4 в м. Одесі (а.с. 108-112 том ІІ); - договір підряду на виконання робіт № 2505-1 від 25.05.2011р., укладеного між КП «Житлово-комунальний сервіс «Північний»(Замовник) та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»(Підрядник), згідно предмету якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по поточному ремонту системи центрального опалення в житловому домі по за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 7 у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації (а.с. 179-182 том ІІ), а також акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаними вище договорами,  які  в свою чергу свідчать про виконання зобов'язань та  фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за угодами, укладеними між ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»та ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»,  а також про використання отриманого товару (послуг) у власній господарській діяльності. Таким чином, суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»та їх товарність. Судом встановлено, що зазначеними контрагентами позивачу була надані відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 130 197 грн., які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна суму податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.   Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у загальному розмірі 130 197 грн. за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, а саме: в лютому 2011 року у розмірі 28 882 грн., в березні 2011 року у розмірі 10 729 грн., у квітні 2011 року у розмірі 81 801 грн., у травні 2011 року у розмірі 5 999 грн., у липні 2011 року у розмірі 2 786 грн. Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагентів позивача,  відповідач дійшов висновку про те, що усі операції поставки товарів (послуг), укладені позивачем з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а отже у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених у загальній вартості придбання товару по операціям з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція». Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою                ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання  сторонами  вимоги  про  нотаріальне  посвідчення  договору,  вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору про надання робіт (послуг), є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції  (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік          правочинів,          які є нікчемними  як  такі,  що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1)          правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2)          правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими. Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Позивач та його контрагенти ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція», належним чином  оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача. Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих, встановлених в судовому засіданні фактів. Таким чином, на даний час зазначені договори є дійсними та виконаними, рішень суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує. Важливим є і той факт, що як на момент укладення договорів, так і на час розгляду справи    ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру. Крім того, Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не випливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки норми Податкового кодексу України не ставлять таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг). Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»не мали найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могли виконати зобов'язання, визначене договором про надання послуг, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту ненадання зазначених послуг та поставки товару. Враховуючи вищевикладене, суд  дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»відповідні договори поставки (надання) товару (послуг), прийняв товар (послуги) та оплатив їх вартість у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.   Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України). Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами. Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.4 ст.201  ПК України  встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.  Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.                     При цьому у системному зв'язку вищезазначених приписів Податкового кодексу України  визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.                     Тобто, аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.                               Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання   з   податку   на  додану  вартість  та  застосовує  фінансові  санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.                     Судом встановлено, що ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 130 197,00 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідні періоди.                     Таким чином, на момент перевірки ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»органом державної податкової служби - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.                     За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Реконструкція»у загальному розмірі 130 197, 00 грн., підтверджену податковими накладними.                     Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 130 197,00 грн., відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних, з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.                     Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.                              Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.                     ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення –рішення, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж»про скасування   податкового повідомлення –рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року.           Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року  є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року. Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.    Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України  на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1309 грн. 00 коп. На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, -    П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов приватного підприємства «ТТМ-Теплотехмонтаж»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування  податкового повідомлення –рішення № 0000362201/1 від 05.04.2012 року - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від № 0000362201/1 від 05.04.2012 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ТТМ-Теплотехмонтаж»(код ЄДРПОУ - 34220767, п/р 26001311191901 в акціонерному банку «Південний», МФО 328209) сплачений судовий збір у розмірі 1309 грн. 00 коп. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02 липня 2012 року.    Суддя                                                              С.О. Cтефанов