Постанова

від 21.06.2012 по справі 5460/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 5460/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представника позивача - Куржумова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Сістем-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС " звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000772305 від 18 січня 2012 року про стягнення з підприємства податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 78 880,00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) - 1,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, ДПС проведено перевірку ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»та складено Акт №6430/2305/35902123 від 30 грудня 2011 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС " код ЄДРПОУ 35902123 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЛІОН»(код ЄДРПОУ 30590155), ТОВ «ТРУБОПЛАСТ Україна»(код ЄДРПОУ 37189531) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень -травень 2011 року. На підставі даного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000772305 від 18 січня 2012 року. Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач 24 січня 2012 року подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області, за результатами розгляду, скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення № 0000772305 від 18 січня 2012 року залишено без змін.

23.03.2012 року позивач подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області, за результатами розгляду, скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення № 0000772305 від 18 січня 2012 року залишено без змін.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та вважає, що вони не відповідають дійсному стану справ і суперечать вимогам чинного законодавства України. Зазначені суми в податковому повідомленні-рішенні є такими, що визначені неправомірно, а податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання, призначені на 06.06.2012р., 21.06.2012р. не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належними чином, причин не явки до суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Жодних заперечень та доказів в їх обґрунтування до суду не надходило.

Згідно положень ст.128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»01.07.2008 р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради, на обліку, як платник податків, перебуває в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, ДПС. ТОВ " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС" є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 29.05.2009 р. НБ № 451070, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 359021220237.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, ДПС 30.12.2011р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ " ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС " код ЄДРПОУ 35902123 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЛІОН»(код ЄДРПОУ 30590155), ТОВ «ТРУБОПЛАСТ Україна»(код ЄДРПОУ 37189531) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень -травень 2011 року.

Результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом від № 6430/2305/35902123 від 30 грудня 2011 року, висновками якого встановлено порушення ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»п.п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), що на думку перевіряючих призвело к необґрунтованому завищенню податкового кредиту на загальну суму 78 880,00 гривен, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, попереднього звітного податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з ПДВ) на суму 78 880,00 гривен.

На підставі висновків акту перевірки № 6430/2305/35902123 від 30 грудня 2011року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 18.01.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 880,00 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок. відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звертався до ДПС у Харківській області, ДПС України зі скаргами, але скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - залишено без змін.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті №6430/2305/35902123 від 30 грудня 2011 року судження суб'єкта владних повноважень про віднесення ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ «ФІРМА «ЛІОН»та ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті №6430/2305/35902123 від 30 грудня 2011 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.201 р. між позивачем, ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»(в якості Покупця) та ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА»та 01.02.2011 р. між позивачем, ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»(в якості Покупця) та ТОВ «ФІРМА «ЛІОН»(в якості Постачальника) були укладені письмові правочин у формі договорів поставки № Б/Н, предметом яких є поставка товару: одяг, взуття, аксесуари в асортименті.

Суд відмічає, що на момент укладання згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, підтвердженням чому є приєднані до справи документи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, предметом правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін договору не суперечить закону, текст договору не містить положень, які були б спрямовані на порушення інтересів держави або суспільства.

Оцінивши згадані документи за правилами ст.86 КАС України, суд визнає дані договори належними та допустимими доказами вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження реальності господарських операцій на вказаним правочинами позивачем були подані до суду складені ТОВ «ФІРМА «ЛІОН»та ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА»видаткова накладна № 310745 від 01.03.2011року на суму 178 007,21 грн. (в т.ч. ПДВ -29 667,87 грн.), товарно-транспортна накладна № 559980 від 01.03.2011року, видаткова накладна № 83 від 01.02.2011 року на суму 206 531, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -34 421,93 грн.), податкова накладна № 83 від 01.02.2011 року на суму 206 531, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -34 421,93 грн.), товарно-транспортна накладна № 559978 від 01.03.2011 року, видаткова накладна № 040527 від 04.05.2011 року на суму 88 737,66 грн. (в т.ч. ПДВ -14 789,61 грн.), податкова накладна № 45 від 04.05.2011 року на суму 88 737,66 грн. (в т.ч. ПДВ -14 789,61 грн.), товарно-транспортна накладна № 559982 від 04.05.2011 року.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Транспортування товару здійснювалась за допомогою автомобіля орендованого у ФОП ОСОБА_2 згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 27.07.2010 року.

Розрахунки між ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»та ТОВ «ФІРМА «ЛІОН», ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА»проводились у безготівкові формі, що підтверджується банківськими виписками та довідкою банку АТ «БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ»про надходження грошових коштів.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата вартості товарів, тобто позивачем виконані визначені законом вимоги для набуття права на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, ДПІ в ході розгляду справи до суду не подав. Доказів того, що придбані у ТОВ «ФІРМА «ЛІОН»та ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА»товари не були використані в господарської діяльності ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС», відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності спірного правочину суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, оскільки в акті перевірки не викладено належних, достатніх та переконливих доводів нереальності господарських операцій, доводів наявності у сторін спірного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду, доводів узгодженості та зловмисності дій сторін спірного правочину, доводів підконтрольності сторін спірного правочину одна одній або третій особі, доводів фізичної відсутності товару або несумісності товару з напрямом господарської діяльності ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС».

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

В ході розгляду справи відповідач не виконав покладеного на нього процесуальним законом - ч.2 ст.71 КАС України обов'язку і не спростував доводів платника податків про те, що по-перше, ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»здійснює господарську діяльність в сегменті оптової та роздрібної торгівлі; по-друге, основним видом господарської діяльності ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»є оптова торгівля одягом; по-третє, придбані позивачем у ТОВ «ФІРМА «ЛІОН»та ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА»товари використані ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»у власній господарській діяльності, а саме: реалізовані ТОВ «МТР ГРУПП»що підтверджується Договором на поставку ДГ-000032 від 01.04.2010 року, а сам факт поставки вказаного товару видатковою накладною №РН0774/1від 14.11.2011 р. податковою накладною №85 від 14.11.2011 р., видатковою накладною №РН0767/5 від 08.11.2011 р., податковою накладною №59 від 08.11.2011 р., видатковою накладною №РН0728/1 від 28.10.2011 р., податковою накладною №185 від 28.10.2011 р., видатковою накладною №РН0727/2 від 27.10.2011 р., податковою накладною №173 від 27.10.2011 р., видатковою накладною №РН0773/2 від 11.11.2011 р., податковою накладною №80 від 11.11.2011 р., видатковою накладною №РН0766/1 від 04.11.2011 р., податковою накладною №42 від 04.11.2011 р.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ «ОПТІМАЛ СІСТЕМ СЕРВІС»п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленнями-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Сістем-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772305 від 18.01.2012 року, внесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Оптімал-Сістем-Сервіс" (код 35902123) 788,80 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.