Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-13332/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року № 2а-13332/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Профсталь" доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проскасування повідомлення - рішення № 0001622301/0 від 13.05.2010року На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Профсталь" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (надалі по тексту -Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001622301/0 від 13.05.2010року на суму 139 807,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Профсталь»винесено податкове повідомлення-рішення № 0001622301/0 від 13.05.2010року, відповідно до якого Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 139 807,56 грн., в т.ч. за основним платежем -93 205, 04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -46602,52 грн.

ТОВ «Профсталь»вважає, що повідомлення-рішення № 0001622301/0 від 13.05.2010року є незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти заявлених позовних вимог до Окружного адміністративного суду м. Києва не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва з 23.03.2010 р. по 20.04.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Профсталь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 р.р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 рр.

Під час даної перевірки було встановлено порушення ТОВ "Профсталь" п. 2 рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 року "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання по земельному податку за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 р. на суму 93 205,04 грн. до місцевого бюджету Деснянського району та за результатами її проведення було складено Акт № 346/23-2/30633869 від 27.04.2010 року (надалі по тексту -Акт перевірки)

На підставі Акта перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622301/0 від 13.05.2010 року, відповідно до якого Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 139 807, 56 грн., в т.ч. за основним платежем - 93 205, 04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 602, 52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва Позивач в порядку, передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111, подав до ДП1 у Деснянському районі м. Києва скаргу від 21.05.2010 р., вих. №93.

Рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги №8914/10/25-029 від 08.07.2010 р. ТОВ "Профсталь" в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

ТОВ "Профсталь" 15.07.2010 року подало до Державної податкової адміністрації у м. Києві скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001622301/0 від 13.05.2010 р. (вих. №160(162)).

За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві винесла Рішення від 09.09.2010 р. №4805/10/25-214 про відмову в задоволенні скарги та залишення податкового повідомлення-рішення податкового органу без змін, яке було тримано ТОВ "Профсталь" 13.09.2010 року.

Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на те, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві" не застосовується до обов'язків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Профсталь»було придбано у Відкритого акціонерного товариства "Укрзв'язокофіс" нежилі приміщення загальною площею 2472,90 кв.м. - 28/100 частин майнового комплексу, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радистів, 64, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Зайомою Т.Р. та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21.11.2000 р. за реєстровим номером №3707 П.

На момент укладення договору купівлі-продажу земельна ділянка загальною площею 39 888,0 кв.м., за -дресою: вул. Радистів, 64, у Ватутінському районі м. Києва, на якій розташований майновий комплекс, перебувала в оренді у власника майнового комплексу - ВАТ "Укрзв'язокофіс" на підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 24.11.1999 р., укладеного з Київською міською радою. Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №Ю2138/208, виданого ТОВ «Профсталь»Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:039:0125) станом на 06.05.2008 року становить 5 393 814,33 грн.

Враховуючи вищенаведене, земельна ділянка по вул. Радистів, 64, у Деснянському районі м. Києва, площею 0,97, на якій розміщені належні Позивачу нежилі приміщення та яка знаходиться у користуванні ТОВ "Профсталь», відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено, право власності на вказану земельну ділянку чи право її оренди в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України "Про систему оподаткування", який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України "Про плату за землю", преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", Суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю", у повному обсязі.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що визначення ТОВ "Профсталь" суми податкового зобов'язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0001622301/0 від 13.05.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, повно та всебічно дослідивши наявні докази, Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001622301/0 від 13.05.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 139 807,56 грн., в т.ч. за основним платежем -93 205, 04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -46602,52 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук