Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-10581/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2012 року 10:00 № 2а-10581/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «АТМ-Трейдінг» третя особаПечерська районна в м. Києві державна адміністрація про про визнання недійсним запису та припинення юридичної особи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 липня 2010 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ-Трейдінг» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «АТМ-Трейдінг»), третя особа - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація (далі по тексту - третя особа) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи - ТОВ «АТМ-Трейдінг».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 9 серпня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 9 серпня 2010 року, з'явився представник позивача. Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Уповноважені представники відповідача в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд справи на 27 вересня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 27 вересня 2010 року, судом відкладалося на 4 жовтня 2010 року та 21 жовтня 2010 року за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі № 60-2776.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року поновлено провадження у справі № 2а-10581/10/2670 та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 7 травня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 7 травня 2012 року, уповноважені представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд справи на 16 травня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 16 травня 2012 року, судом відкладалося на 5 червня 2012 року за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 5 червня 2012 року, з'явився представник позивача. Уповноважені представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду додаткові докази по справі.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 5 червня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМ-Трейдінг»(ідентифікаційний код 35370229), місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.08.2007р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 20.08.2007р. № 45866 керівником підприємства є ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що в ході проведеного ВПМ ДПІ у м. Червонограді аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «АТМ-Трейдінг»встановлено, що засновник та керівник підприємства фактично не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства. Так, згідно пояснень громадяна ОСОБА_2 (засновник (учасник) юридичної особи згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) останній ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «АТМ-Трейдінг»не має, доходів від діяльності ТОВ «АТМ-Трейдінг»не отримував.

Отже, за висновками позивача, статут ТОВ «АТМ-Трейдінг»є фіктивним правочином, підприємство було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає фіктивним правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації відповідача та зазначає, що відповідно до частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена будь-якою заінтересованою особою, а згідно пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з цього та враховуючи приписи статті 110 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «АТ М-Трейдінг»та припинення юридичної особи.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту - Закон України від 15.05.2003р. № 755-IV), встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що Закон України від 15.05.2003р. № 755-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 названого Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців визначений Законом України від 15.05.2003р. № 755-IV та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Проте, наполягаючи в обґрунтування позову на наявності підстав для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, відповідно до змісту наведеної статті, позивач не врахував, що частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств-також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06).

Як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути. Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого суб'єктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

Окрім того, наведені позивачем обставини щодо державної реєстрації підприємства на особу, яка, за твердженням податкової інспекції, не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, не могли бути свого часу підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначений у частині 1 статті 27 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV та до нього не включено обставини, про які згадує позивач.

У свою чергу, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, позивачем не доведено суду, що на момент розгляду справи є обвинувальний вирок суду у відношенні ОСОБА_1 (керівник підприємства) чи ОСОБА_2 (засновник (учасник) юридичної особи згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Оцінюючи доводи позивача щодо фіктивності установчих документів, як правочину, та застосування у зв'язку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки установчі документи не є правочином (договором) в розумінні Цивільного кодексу України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», статті 626 Цивільного кодексу України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведені позивачем норми Цивільного кодексу України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є суб'єктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України є юридично безпідставними.

Суд звертає увагу на приписи статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту - Закон України від 04.12.1990р. № 509-XII ), відповідно до яких одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі) (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд також звертає увагу на положення пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII, відповідно до якого до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Виходячи з положень статей 20 , 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV , органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону , а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Водночас, слід зазначити, що з вимогами про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «АТМ-Трейдінг» податковий орган звернувся до суду 15 липня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. При цьому, положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 1 січня 2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. №2а-15103/11/2670 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011р. №К-45085/09.

Стосовно позовних вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва про припинення юридичної особи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів): вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 року № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи підприємця.

Як вбачається з інформаційної довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач не звітує до податкового органу з другого кварталу 2009 року. Станом на 31 травня 2012 року, згідно з інформацією про стан розрахунків з бюджетом, заборгованість ТОВ «АТМ-Трейдінг»перед бюджетом відсутня.

Таким чином, строк, упродовж якого відповідач не подає звітність до податкового органу, перевищує один рік, що, відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Отже, враховуючи неподання відповідачем більше року органам державної податкової служби документів фінансової звітності, відсутність у нього податкової заборгованості, а також право органів державної податкової служби на звернення до суду з заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення ТОВ «АТМ-Трейдінг».

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

2.Припинити юридичну особу -Товариство з обмеженою діяльністю «АТМ-Трейдінг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35370229).

3.В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.Копію постанови, у день набрання постановою законної сили, надіслати державному реєстратору Печерської районної в м. Києві державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення Товариства з обмеженою діяльністю «АТМ-Трейдінг»до встановленого законом порядку.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко