Постанова

від 21.06.2012 по справі 4-2119/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-2119/12

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.06.2012 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Підпалого В.В.,

при секретарі - Полтавець А. І.,

за участю прокурора Мацієвського О.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду зі скаргою в порядку КПК України, в якій просять суд визнати такою, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону бездіяльність Генеральної прокуратури України з не проведення в порядку ст. 97 КПК України перевірки колективної заяви від 30.03.2009 року свідків ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вчинення слідчим прокуратури Одеської обл. ОСОБА_10 злочинів за ст.ст. 364, 366, 372 КК України та зобов'язати Генеральну прокуратуру України провести перевірку в порядку визначеному ст. 97 КПК України і прийняти процесуальне рішення за вказаною колективною заявою, про що повідомити заявників.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Скаржники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, проте не з'явилися та направили на адресу суду клопотання, в якому просять розглядати скаргу за їх відсутності. Вислухавши думку прокурора, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність скаржників.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи № 4-2119/12, вивчивши матеріали перевірки № 06/2-12550-08, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально-процесуальними кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 97 ч. 2 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1. порушити кримінальну справу;

2. відмовити в порушенні кримінальної справи;

3. направити заяву або повідомлення за належністю.

Як вбачається зі змісту скарги, скаржники оскаржують дії службових осіб Генеральної прокуратури України щодо не проведення останніми перевірки в порядку ст. 97 КПК України колективної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 30.03.2009 року про вчинення слідчим прокуратури Одеської обл. ОСОБА_10 злочинів за ст.ст. 364, 366, 372 КК України та неприйняття відповідного процесуального рішення.

Разом з цим, з наданих суду матеріалів перевірки № 06/2-12550-08 вбачається, що по колективній заяві ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 30.03.2009 року Генеральною прокуратурою України прийнято рішення, передбачене ст. 97 п. 3 КПК України, а саме вказану заяву направлено до прокуратури Одеської обл. за належністю.

Нормами КПК України передбачено лише порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України).

Окрім цього, до контрольних функцій суду відносяться застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Отже, у відповідності до чинного законодавства, судовому оскарженню в порядку гл. 22 КПК України підлягають постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи (за фактом, якщо таке порушення безпосередньо стосується інтересів певних осіб), постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи.

Інших винятків з цього приводу КПК України не передбачає.

Відповідно до ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, відповідно до ст. 236 КПК України, скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК.

Разом з цим, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Крім того, на даний час порядок розгляду скарг на дії прокурора та слідчого не врегульований ні Конституцією України, ні КПК України, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дії чи бездіяльності прокурора протиправними, а також не має правових підстав для задоволення скарги про зобов'язання прокурора вчиняти дії, тобто визнати незаконною ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст.ст. 97, 98 КПК України, суддя не вправі доручати прокурору проводити перевірку заяв про злочин та порушувати кримінальну справу, а також видавати копії постанов.

Таким чином, ці дії прокурора, в порядку судового контролю оскарженню не підлягають, а тому скаргу слід вважати такою, що залишена без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 97, 98, 235, 236 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя В.В. Підпалий