Рішення

від 08.12.2008 по справі 36/469

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/469

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом              Державного підприємства «Златодар»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Хліб»

Про                         стягнення 16 018,17 грн.    

                                                                                     Суддя    Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача          Флоренко Н.С. по довіреності б/н від 01.01.2008р.;

                              Скорик Т.А. по довіреності б/н від 15.10.2008р.;

                                Носенко Л.Г. по довіреності б/н від 15.01.2008р.

Від відповідача      не з'явились

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Златодар»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Хліб»16 018,17 грн., із яких: 12 721,31 грн.  основного боргу, 2 913,13 грн. інфляційних витрат, 383,17 грн. 3% річних.  

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач не сплатив позивачу  повну вартість отриманого борошна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2008р. порушено провадження у справі № 36/469, розгляд справи призначений на 17.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2008р., у зв'язку з неявкою представників сторін, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.12.2008р.

В судовому засіданні 08.12.2008р. представники позивача позовні вимоги повністю підтримали.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2008р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 24.10.2008р. та від 17.11.2008р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

На підставі накладних, копії яких додані до матеріалів справи, позивач поставив відповідачу борошно вищого, першого, другого ґатунку товар на загальну суму 602 721,31 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відповідними довіреностями, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач кошти за отриманий товар сплатив не в повному обсязі, і на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 12 721,31 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Нормами статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що між Державним підприємством «Златодар»(далі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Хліб»(далі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач –прийняти товар та оплатити його вартість.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 3 статті 530 Цивільного кодексу України  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.09.2007р. надіслав на адресу відповідача лист, в якому вимагав сплатити заборгованість в розмірі 12 721,31 грн. протягом семи днів. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про  обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 12 721,31 грн.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 383,73 грн. та витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 2 913,13 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Хліб»(01000, м. Київ, пров. Музейний, 6, код ЄДРПОУ 33637536) на користь Державного підприємства «Златодар» (19700, м. Золотоноша Черкаської області, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545) 12 721 (дванадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 31 коп. заборгованості, 383 (триста вісімдесят три) грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 2 913 (дві тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 13 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 160 (сто шістдесят) грн. 18 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в розмірі 9 (дев'ять) грн. 03 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                    Трофименко Т.Ю.