Ухвала

від 03.07.2012 по справі 2-101-12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-101-12 Провадження № 22-ц/2590/2241/2012 Головуючий у I інстанції - Грушко О.П. Категорія - цивільна Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л. суддів:Євстафіїва О.К., Бечка Є.М. при секретарі:Рачовій І.І. за участю:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми «Тарасівка» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Приватної агрофірми «Тарасівка» про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

В березні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з приватної агрофірми „ Тарасівка" заборгованість за договором позики в сумі 388 991.49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 травня 2011 року між ним, ОСОБА_7 та відповідачем був укладений договір поруки, згідно з яким приватна агрофірма „ Тарасівка" зобов"язалась у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_7 зобов"язань за договором позики від 12 травня 2011 року, включаючи сплату основного боргу, процентів, штрафних санкцій. ОСОБА_7 своїх зобов"язань перед ним за договором позики від 12 травня 2011 року не виконав. Станом на 15 березня 2012 року заборгованість за договором позики становить 388 991.49 грн.

Рішенням Коропського районного суду від 01 червня 2012 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі приватна агрофірма «Тарасівка» просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що укладений між ОСОБА_6 та приватною агрофірмою «Тарасівка» договір поруки є фіктивним. Апелянт вказує на те, що договір позики на суму 321 226 грн. та договір поруки підписані ОСОБА_7 під тиском та в наслідок обману з боку позивача. Апелянт зазначає, що договір позики був завірений нотаріально, але коштів за ним ОСОБА_7 не отримував. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 укладав договори позики з ОСОБА_8 на суму 300 000 грн., та з ОСОБА_9 на суму 200 000 грн., які отримав, а ОСОБА_6 пояснив, що по кожному договору були використані його кошти на суму 200 000 грн., а тому ОСОБА_7 під тиском був вимушений підписати з позивачем договір позики та поруки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Встановлено, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_6 ( позикодавець) та ОСОБА_7 ( позичальник) був укладений договір позики, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 321 226 грн. строком до 15 вересня 2011 року.

Згідно з п.п. 2, 4 укладеного договору позики за користування позикою сплачуються проценти в розмірі 3% від суми заборгованості за кожний місяць. При неповерненні своєчасно суми позики позикодавець вправі вимагати при цьому сплати на його користь штрафу у сумі 10% від суми заборгованості.

12 травня 2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та приватною агрофірмою „ Тарасівка" був укладений договір поруки, згідно з яким приватна агрофірма „ Тарасівка" ( поручитель) зобов"язалась відповідати перед кредитором ( ОСОБА_6) солідарно в повному обсязі за виконання боржником (ОСОБА_7) зобов"язань за договором позики від 12 травня 2011 року, включаючи сплату основного боргу, процентів, штрафних санкцій

ОСОБА_7 зобов"язань за договором позики не виконав, внаслідок чого станом на 15 березня 2012 року виникла заборгованість в сумі 388 991,49 грн., в тому числі : заборгованість за позикою 321 226 грн.; заборгованість по процентам з 13.06.11 року по 15.09.11 року 28910.34 грн.; штраф за неповернення позики 32 122.6 грн.; 3% річних за період з 16.09.11 року по 15.03.12 року 4805.19 грн.; індекс інфляції за період з 16.09.11 року по 15.03.12 року 1927.36 грн.

Приватною агрофірмою „Тарасівка" 19 січня 2012 року та 02 лютого 2012 року були отримані письмові вимоги ОСОБА_6 про виконання зобов"язань за договором поруки, про надання інформації щодо наявності та збереження заставленого майна, але вказані вимоги залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 своїх зобов"язань за договором позики від 12 травня 2011 року не виконав, а тому суму заборгованості слід стягнути з приватної агрофірми „Тарасівка", як поручителя.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами ст. ст. 543, 554, 1046, 1049, 1050 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що договір позики був посвідчений нотаріально, але коштів за ним ОСОБА_7 не отримував, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи не підтверджені матеріалами справи, а навпаки спростовуються змістом договору позики від 12 травня 2011 року.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки , з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України, договір позики від 12 травня 2011 року та договір поруки від 12 травня 2011 року, є правомірними правочинами; апелянтом не надано доказів про те, що вказані правочини визнані судом недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 230, 231, 234 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Тарасівка» - відхилити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: