Рішення

від 08.11.2006 по справі 36/567

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/567

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/567                                                                                                         08.11.06 р.

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт ЛТД»

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогес»

Про                       стягнення 21151 грн. 32 коп.

Суддя  Трофименко Т.Ю.

В судовому засіданні приймали участь представники:

від позивача          Білик А.С. –за довіреністю № 52 від 16.10.2006 р.

від відповідача          Саркісьян Д.Р. –за довіреністю № 08/091 від 08.09.2006 р.

Обставини справи :

        На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт ЛТД»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогес»21151 грн. 32 коп., з яких основний борг в сумі 19034, 00 грн., 452 грн. 76 коп. інфляційних витрат, 1664 грн. 56 коп. –3 % річних.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач  в порушення умов договору суборенди № б/н від 12.06.2003 р. не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 19034 грн.

         Відповідач відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов визнає частково, зокрема не заперечує проти стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогес»5460 грн. сума основного боргу, 452 грн. 76 коп. інфляційних витрат, 427 грн. 65 коп. –3 % річних, в іншій частині просить суд відмовити, посилаючись на трирічний строк позовної давності. Зазначаючи, що з 12.06.2003 р. по 01.08.2003 р. сплинув строк позовної давності.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

12.06.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт ЛТД»(далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вогес»(далі-відповідач) укладено договір суборенди складського приміщення. Відповідно до умов договору орендар, тобто позивач передав, а суборендар, тобто відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування складське приміщення площею 75 кв.м. з метою зберігання пестицидів та агрохімікатів, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5.

Відповідно до умов договору (п.1.2) майно, що орендується знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди основних засобів від 01.05.2002 р.  

Термін дії договору сторони обумовили один рік, тобто з моменту прийняття об'єкту за актом  приймання –передачі (п. 4.1). Крім того в п. 4.2. договору зазначено, що термін оренди може бути скорочений, чи продовжений тільки за згодою сторін.

Факт отримання відповідачем приміщення площею 75 кв.м. за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5 підтверджується актом приймання –передачі від 12.06.2003 р.

В пункті 2.1. договору встановлено, що орендна плата становить 7, 00 грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ в місяць.

Суборендар зобов'язаний щомісячно здійснювати орендні платежі не пізніше 5 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря. (п.2.2.). Як зазначено в п. 2.3. договору суборендар, за згодою орендаря може здійснити орендну плату за весь період оренди об'єкта у сумі 6300 гривень з урахуванням ПДВ.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

        Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З долученого до матеріалів справи акту прийому –передачі від 14.06.2004р. вбачається, що відповідач повернув позивачу орендоване приміщення, але заборгованість за оренду приміщення, як стверджує позивач в сумі 19034, 00 грн. залишилася несплаченою.

Умовами договору чітко передбачено, що усі виправлення, зміни чи доповнення до договору мають юридичну силу лише при взаємному їх письмовому посвідченні представниками сторін у кожному окремому випадку. Оскільки термін дії договору закінчився 12.06.2004 р. та не був продовжений на новий термін, про що свідчить вищезгаданий акт прийому –передачі від 14.06.2004 р.,  тому посилання позивача щодо заборгованості відповідача з орендної плати за період 14.06.2004 р. по 21.08.2006 р. не може  вважатися обґрунтованим з наступних підстав:

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Пунктами 2, 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач відповідно до статті до статті 267 Цивільного кодексу України 08.11.2006 надав заяву про застосування позовної давності.

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності, що встановлений законодавством України для захисту права особи, порушення якого, в даному випадку, сталося внаслідок невиконання відповідачем взятого на себе згідно договору № б/н від 12.06.2003 зобовязання по сплаті орендної плати за період з 12.06.2003 р. по 01.08.2003 р.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню оскільки за період з 12.06.2003 р. по 01.08.2003 р. сплинув строк позовної давності, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з серпня 2003 р. до 14.06.2004 р., що становить 5460 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

          Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт ЛТД»в частині стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 452 грн. 76 коп.  та частково задовольняються вимоги щодо 3% річних, і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі  427 грн. 65 коп.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Зважаючи на вищевказане позов підлягає частковому задоволенню  в  сумі 5460 грн. 00 коп. основного боргу, 452 грн. 76 коп. інфляційних витрат, 427 грн. 65 коп. –3 % річних.

        Витрати по сплаті державного мита, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задовленим позовним вимогам.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогес»(18024, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А; р/р 26001200011108 Московське відділення УСБ м. Київ, МФО 320694, код ЄДРПОУ 16286518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт ЛТД»(юридична адреса: 08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, 25, 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ново –Прорізна, 8-А, р/р 26001222 в АБ «Укргазбанк», МФО 319025, код ЄДРПОУ 05489336) 5460 грн. суму основного боргу, 452 грн. 76 коп. інфляційних витрат, 427 грн. 65 коп. –3 % річних, 63 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяТ.Ю. Трофименко