Постанова

від 09.12.2008 по справі 8/132-08-4003

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/132-08-4003

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р. Справа № 8/132-08-4003

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Клочко Н.В. за довіреністю від 29.09.2008р. №543

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2008 року   

у справі №8/132-08-4003

за позовом Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо”

до відповідачів: 1. Одеської залізниці;

                             2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська”

про стягнення 2211,76 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” 2211,76 грн. недостачі вантажу.

В процесі розгляду справи у заяві від 03.10.2008р., наданій до суду першої інстанції 06.10.2008р. за №20254, позивач уточнив позовні вимоги, надав суду розрахунок суми позовних вимог у розмірі 2211,76 грн. і просив суд покласти відповідальність за недостачу вантажу на відповідачів у розмірі, визначеному на розсуд суду (а.с. 23).

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2008 року у справі №8/132-08-4003 (суддя Атанова Т.О.) позов ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” задоволено. З Одеської залізниці на користь ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” стягнуто 2211,76 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” від відповідальності звільнено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчить комерційний акт від 17.07.2008р. №БО610843/4, акт загальної форми від 14.07.2008р. №5552 та акт про технічний стан вагону від 17.07.2008р. №4, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 31, 110, 113 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу покладаються на Одеську залізницю.

В апеляційній скарзі ДП „Одеська залізниця” (відповідач-1) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому ДП „Одеська залізниця” посилається на не з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильну оцінку доказів. За доводами скаржника відповідальність за недостачу вантажу в даному випадку повинен нести вантажовідправник, оскільки він не відмовився від технічно несправних вагонів, які були надані під завантаження.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

          Позивач (ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо”) та відповідач-2 (ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська”) про час і місце судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 20.11..2008р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Одеської залізниці за відсутністю представників позивача та відповідача-2 в судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ДП „Одеська залізниця”, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2008р. зі станції Постниково Донецької залізниці ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” у вагоні №66726878 відправлено на адресу ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” - станція призначення Серогози Одеської залізниці –65,100 тон антрациту АМ клас 13-25, що підтверджується залізничною  накладною №50295691 (а.с.12).

Згідно з цією залізничною накладною, коксова дрібнота завантажена засобами відправника (ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська”) навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параг.1-6 розд.2 додатку 14 до СМГС, п. 3,4-3,6-3,7,8 гл.І Технічних умов правильно. Вантаж марковано. Маса вантажу визначена на 100 тонних вагах відправника.

В процесі перевезення вантажу 14.07.2008р. на станції Миколаїв Одеської залізниці при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №66726878 виявлено, що завантаження рівномірне нижче бортів 150 мм. Вантаж частково маркований. Праворуч по ходу потягу над 4, 5, 6 люками наявне поглиблення довжиною 4500 мм, шириною 1600 мм, глибиною 1300 мм. Наявна теча вантажу по хребетній балці. Зазори зсередини вагону закладені паклею. На момент огляду течі вантажу немає. Вагони здані під охорону та спрямовані на станцію призначення. Про встановлені обставини станцією Миколаїв Одеської залізниці складений акт загальної форми від 14.07.2008р. №5552 (а.с. 50).

17.07.2008р. станцією Серогози Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №4 (а.с. 51), який свідчить про виявлені несправності вагону №66726878, а саме: „Під 4, 5, 6 люками наявні щілини довжиною 550 мм, шириною 60 мм”. Несправність виникла в процесі експлуатації. Несправність старого походження. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник несправності міг бачити.

Окрім того, 17.07.2008р. станцією Серогози Одеської залізниці складений комерційний акт №БО610843/4 (а.с. 13), в якому встановлено, що на підставі вищевказаного акту загальної форми було здійснено комісійне перевантаження вагону №66726878 на 150 тонних вагонних вагах станції Каховка. При перевантаження виявилось, що у вагоні №66726878 по документу значиться вага брутто –87300 кг, тара –22200 кг, нетто –65100 кг. Справді вага брутто –83700 кг, тара –22200 кг, нетто –61500 кг, тобто виявлено недостачу вантажу в кількості 3600 кг. Завантаження вантажу у вагонах рівномірне нижче бортів 150 мм. Вантаж частково маркований. Праворуч по ходу потягу над 4, 5, 6 люками наявне поглиблення довжиною 4500 мм, шириною 1600 мм, глибиною 1300 мм. Під 4, 5, 6 люками наявні щілини довжиною 550 мм, шириною 60 мм, які закладені дошкою та паклею. Течі вантажу немає. Інші люки та двері щільно закриті.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.   

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагонів від 17.07.2008р. №4 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність люків, які деформовані в процесі експлуатації та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу  вантажу покладається на відправника.  

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.  

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.    

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.  

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вугілля не відповідає обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Кількість і вартість відправленого вантажу позивач належним чином підтвердив рахунком-фактурою від 10.07.2008р. №286, видатковою накладною від 10.07.2008р. №286, Специфікацією-рознарядкою від 30.06.2008р. №7 до договору поставки від 04.01.2006р. №6 (а.с. 10-11, 25), згідно з якими вартість 1 тони антрациту АМ клас 13-25 становить 750 грн., в т.ч. ПДВ.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог (а.с. 14), відповідно до якого недостача вантажу із застосуванням норми недостачі 1% до загальної маси недостачі вантажу становить 2211,76 грн., тобто стягненню з кожного відповідача підлягає 1105,88 грн. (2211,76 грн. / 2).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Одеської залізниці слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, позовні вимоги ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” слід задовольнити та стягнути з обох відповідачів вартість недостачі антрациту АМ клас 13-25, із врахуванням норми природної втрати  1%.

На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2008 року у справі №8/132-08-4003 скасувати.  

3.Позов Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” задовольнити.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-банк”, МФО 328801, ЄДРПОУ 01071315) на користь Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, р/р 26004047270301 в ХФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 352372, ЄДРПОУ 01883094) 1105 (одну тисячу сто п'ять) грн. 88 коп. вартості нестачі антрациту АМ клас 13-25, 51 (п'ятдесят одну) грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд позову, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” (86202, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Чайковського, 2, р/р 26002301666416 у філії Від. ПІБ у м. Шахтарську Донецької обл., МФО 334613, ЄДРПОУ 32299499) на користь Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, р/р 26004047270301 в ХФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 352372, ЄДРПОУ 01883094) 1105 (одну тисячу сто п'ять) грн. 88 коп. вартості нестачі антрациту АМ клас 13-25, 51 (п'ятдесят одну) грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд позову, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

6.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов