Рішення

від 04.07.2012 по справі 5006/19/26пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.12 р. Справа № 5006/19/26пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Перекрестній О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «WEF TRANS», м. Донецьк

про зобов'язання визнати вимоги позивача в загальній сумі 357 907,04 євро, що у гривневому еквіваленті складає 5 232 550,81 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю.

від відповідача: не з'явився

Суд перебував в нарадчій кімнаті

04.07.2012р. з 11.33 год. по 11.34 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «WEF TRANS», м. Донецьк про зобов'язання визнати вимоги позивача в загальній сумі 357 907,04 євро, що у гривневому еквіваленті складає 5 232 550,81 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність визнання ліквідатором відповідача його вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. лише в межах суми, стягнутої за рішенням господарського суду від 02.02.2009р. по справі №19/204, оскільки наразі зобов'язання відповідача за вищевказаним договором в повному обсязі не виконані.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/26пн/2012.

За клопотанням відповідача розгляд справи №5006/19/26пн/2012 неодноразово відкладався згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

04 липня 2012р. відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на наявність судового рішення від 02.02.2009р. по справі №19/204, що є підставою для припинення провадження по справі №5006/19/26пн/2012, та просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, сплив якої пов'язує з закінченням трирічного терміну після настання узгодженого сторонами строку остаточного повернення кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. За клопотанням позивача, судом здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч.7 ст.81-1 ГПК України.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

14 червня 2006р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємством «WEF TRANS» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №80-11-20-58/06 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №80-11-20-58-02/06 від 16.11.2006р.), банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 289 400,00 євро на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п.2.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №80-11-20-120-02/08 від 03.07.2008р.), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Графік зменшення ліміту кредитної лінії узгоджений сторонами в п.2.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №80-11-20-58-02/06 від 16.11.2006р.). Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сем кредиту - 10.06.2009р. відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (п.2.2 в редакції договору про внесення змін №80-11-20-58-02/06 від 16.11.2006р.).

Згідно з п.3.2, відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті, в якій надано кредит (євро), на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником у цій же валюті (євро), виходячи зі встановленої банком процентної ставки у розмірі 12,5% річних. Відповідно до п.3.4, у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, встановленого п.2.2 цього договору, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 30% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.3.2 цього договору. На підставі п.3.3, за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 200,00 грн.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит (до якої віднесено, зокрема, комісійну винагороду -п.1.2) та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник відповідно до п.5.3 кредитного договору сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За змістом п.3.5, у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Виходячи з п.п.6.1, 6.4, кредитний договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

В забезпечення виконання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р., а також усіх угод про внесення змін до нього, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Приватним підприємством «WEF TRANS» був укладений ряд договорів:

- договір застави транспортних засобів №80-18-20-13/08 від 10.07.2008р., відповідно до якого банку в заставу передано транспортні засоби у кількості 6 одиниць: 3 напівпричіпи бортових тентованих сірого коліру 2006р. року виготовлення Koegel модель Cargo-Maxx Plus заставною вартістю 290 794,00 грн., вантажний сідловий тягач білого кольору 2006р. випуску IVECO AT 440S43T/P заставною вартістю 238 031,00 грн. та 2 вантажних сідлових тягачі білого кольору 2006р. Scania модель R380 заставною вартістю 659 165,00 грн.;

- договір застави транспортних засобів №80-18-20-138/04 від 19.08.2004р. (в редакції додаткової угоди від 01.09.2006р.), відповідно до якого банку в заставу передано транспортні засоби у кількості 10 одиниць: 5 вантажних тентованих фургонів-напівпричіпів іноземного виробництва заставною вартістю 111 200,00 грн. кожний та 5 тягачів IVECO AT 440S43 заставною вартістю 246 500,00 грн. кожний;

- договір застави майнових прав №80-18-20-68/04 від 29.04.2004р. (зі змінами - а.с.а.с.19-23), відповідно до якого банку в заставу передано право вимоги заставодавця (позичальника), яке йому належить та буде належати, за строковими зобов'язаннями: договір №18/2006 від 08.01.2006р., укладений між заставодавцем та "Komintern In Internationale Spedition GmbH" на суму 550 000,00 євро строком дії до 31.12.2010р.; договір №17/2006 від 01.01.2006р., укладений між заставодавцем та "Dreier Internationale Spedition GmbH" на суму 300 000,00 євро строком дії до 31.12.2010р.; договір №14/2006 від 16.01.2006р., укладений між заставодавцем та "ICT" Neuss GmbH на суму 500 000,00 євро строком дії до 31.12.2010р.; договір від 01.01.2005р., укладений між заставодавцем та "Firma Sovtransauto Deutschland GmbH" на суму 600 000,00 євро строком дії до 31.12.2009р.; договір 01.01.2005р., укладений між заставодавцем та Company "Verinex B.V." на суму 600 000,00 євро строком дії до 31.12.2009р. Заставна вартість предмету застави складає 260 000,00 євро;

- договір застави майна №80-18-20-69/04 від 29.04.2004р. (в редакції додаткової угоди від 01.09.2006р.), відповідно до якого банку в заставу передано майно - обладнання, перелік якого наведений в додатку №1 до договору, заставною вартістю 63 000,00 грн.;

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2009р. по справі №19/204 задоволено позов Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до Приватного підприємства „WEF TRANS" та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. у розмірі у розмірі 200,00 грн. та 194 262,41 євро (еквівалентно 1 961 170,33 грн.), в тому числі: заборгованість за кредитом -192 239,92 євро (еквівалентно 1 940 752,35 грн.), заборгованість за процентами -1 681,49 євро (еквівалентно 16 975,43 грн.), комісійна винагорода за управління кредитом - 200,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 341,00 євро (еквівалентно 3 442,56 грн.), та звернуто її стягнення на рухоме майно (автомобільний транспорт), передане в заставу на підставі договору застави транспортних засобів № 80-18-20-138/04 від 09.08.2004р. та договору застави транспортних засобів № 80-18-20-13/08 від 10.07.2008р.

16 лютого 2009р. на виконання вищевказаного рішення виданий наказ, за яким постановою головного державного виконавця Безверхого С.В. від 24.07.2009р. відкрито виконавче провадження ВП №14181134.

В офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» від 09.12.2011р. №198 (33) опубліковано оголошення про припинення Приватного підприємства «WEF TRANS».

08 лютого 2012р. ПАТ Промінвестбанк звернулось до голови ліквідаційної комісії ПП «WEF TRANS» з вимогою про визнання кредитором, в тому числі на підставі кредитного договору №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р., за яким станом на 03.02.2012р. заборгованість позичальника складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 192 239,92 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 2 023 600,06 грн.), заборгованість за відсотками в сумі 165 667,12 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 1 743 883,34 грн.), заборгованість за комісією в сумі 7 414,66 грн., пеня за кредитом в сумі 984 423,00 грн., пеня за відсотками в сумі 471 097,32 грн., пеня за комісією в сумі 2 132,43 грн. Аналогічну за змістом вимогу банку про визнання кредитором №19-2/81 від 14.03.2012р. надіслано на адресу позичальника 15.03.2012р.

Листом №17/7 від 26.03.2012р. голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства «WEF TRANS» визнав вимоги ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. в межах суми, стягнутої за рішенням суду від 02.02.2009р. по справі №19/204.

Не погоджуючись з розміром кредиторських вимог, визнаних ліквідатором ПП «WEF TRANS», ПАТ Промінвестбанк звернулось до господарського суду з позовом по справі №5006/19/26пн/2012.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК визначено універсальну підставу припинення зобов'язання - його виконання, проведене належним чином. Разом з цим, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Аналогічну правову позицію з цього питання висловлено Вищим господарським судом України у постановах №13/210/10 від 04.07.2011р. та №6/433-42/183 від 12.09.2011р.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3, 3.5 кредитного договору, після винесення рішення по справі №19/204 банком продовжено нарахування відсотків за користування кредитом, в тому числі - неправомірне, та комісійної винагороди за управління кредитом.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, наразі зобов'язання ПП «WEF TRANS» в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 192 239,92 євро, заборгованості за відсотками в сумі 165 667,12 євро та заборгованості за комісією в сумі 7 414,66 грн. В підтвердження наявності простроченої заборгованості у зазначених сумах позивачем до матеріалів справи №5006/19/26пн/2012 надано документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України) та розрахунок вимог за підписом керівника та головного бухгалтера філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», оскільки після списання зазначеної заборгованості за рахунок резервів банку, ним припинено відображення її наявності в бухгалтерському обліку.

Згідно з п.7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Національного банку України №172 від 01.06.2011р., відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність у ПП «WEF TRANS» заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. у визначених позивачем сумах, а саме: заборгованості за кредитом в сумі 192 239,92 євро, заборгованості за відсотками в сумі 165 667,12 євро та заборгованості за комісією в сумі 7 414,66 грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

На підставі п.п.5.3, 3.5 кредитного договору, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань банком нараховано пеню за кредитом в сумі 984 423,00 грн., пеню за відсотками в сумі 471 097,32 грн., пеню за комісією в сумі 2 132,43 грн. Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та встановлено їх арифметичну правильність та відповідність нормам закону й умовам договору, відтак вимоги позивача в цій частині є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною належним чином наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. у визначених позивачем сумах, а саме: заборгованості за кредитом в сумі 192 239,92 євро, заборгованості за відсотками в сумі 165 667,12 євро, заборгованості за комісією в сумі 7 414,66 грн., пені за кредитом в сумі 984 423,00 грн., пені за відсотками в сумі 471 097,32 грн., пені за комісією в сумі 2 132,43 грн.

Згідно з ч.ч.3, 5-6 ст.105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як зазначалось вище, 09.12.2011р. в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» №198 (33) опубліковано оголошення про припинення Приватного підприємства «WEF TRANS», у зв'язку з чим ПАТ Промінвестбанк звернулось до голови ліквідаційної комісії ПП «WEF TRANS» з вимогою №19-2/33 від 08.02.2012р. про визнання кредитором, в тому числі - на підставі кредитного договору №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р., за яким станом на 03.02.2012р. заборгованість позичальника складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 192 239,92 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 2 023 600,06 грн.), заборгованість за відсотками в сумі 165 667,12 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 1 743 883,34 грн.), заборгованість за комісією в сумі 7 414,66 грн., пеня за кредитом в сумі 984 423,00 грн., пеня за відсотками в сумі 471 097,32 грн., пеня за комісією в сумі 2 132,43 грн. Проте, листом №17/7 від 26.03.2012р. голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства «WEF TRANS» визнав вимоги ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №80-11-20-120/05 від 05.07.2005р. в межах суми, стягнутої за рішенням суду від 02.02.2009р. по справі №19/204.

Проаналізувавши зміст листа №17/7 від 26.03.2012р., суд дійшов висновку, що визнання ліквідатором ПП «WEF TRANS» заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. свідчить про невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009р. по справі №19/204 у повному обсязі.

Отже, беручи до уваги вищевикладений висновок господарського суду про наявність у ПП «WEF TRANS» за зазначеним кредитним договором заборгованості у більшому розмірі, ніж стягнуто за рішенням суду від 02.02.2009р. по справі №19/204, суд вважає неправомірним обмеження ліквідатором кредиторських вимог ПАТ Промінвестбанку вказаною у зазначені рішенні сумою, оскільки наразі грошові зобов'язання позичальника перед банком належним чином не виконані та не припинені з інших передбачених законом підстав. Доказів протилежного під час розгляду справи №5006/19/26пн/2012 не надано.

Водночас, при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. суд вважає безпідставним застосування позивачем офіційного курсу євро, встановленого Національним Банком України на 03.02.2012р., який склав 1 046,17 грн. за 100 євро, в той час як на дату звернення позивача з вимогою до ліквідатора «WEF TRANS» (08.02.2012р.) офіційний курс НБУ складав 1 047,69 грн. за 100 євро. Проте, оскільки застосування меншого курсу іноземної валюти при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості призводить до зменшення розміру кредиторських вимог в цілому, суд вважає визначення гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. станом на 03.02.2012р. таким, що не порушує прав відповідача, тому може бути вчинено кредитором.

Разом з цим, позивачем арифметично невірно визначений гривневий еквівалент станом на 03.02.2012р. кредиторських вимог в іноземній валюті (євро), тому законними є вимоги за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. про стягнення заборгованості за кредитом в сумі в сумі 192 239,92 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 2 011 158,87 грн.), заборгованості за відсотками в сумі 165 667,12 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 1 733 161,86 грн.), пені за кредитом в сумі 978 370,72 грн., пені за відсотками в сумі 468 200,99 грн.

Викладені у відзиві на позов заперечення відповідача проти позовних вимог суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина 3 ст.112 ЦК України пов'язує виникнення у позивача права звернутись до суду з відмовою ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

Отже, виходячи з контекстного аналізу наведених норм, перебіг позовної давності за вимогами про зобов'язання ліквідатора визнати кредиторські вимоги, починається з дня, коли кредитор дізнався про невизнання його вимог ліквідатором.

Беручи до уваги, що голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства «WEF TRANS» повідомив ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний

банк" за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. в межах суми, стягнутої за рішенням суду від 02.02.2009р. по справі №19/204, листом №17/7 від 26.03.2012р., суд робить висновок, що наразі загальний трирічний термін позовної давності за позовними вимогами не сплинув, підстави для її застосування відсутні.

Доводи позивача про необхідність припинення провадження по справі з огляду на наявність рішення суду від 02.02.2009р. по справі №19/204 суд відхиляє, виходячи з наступного.

За приписами п.2 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проаналізувавши зміст рішення суду від 02.02.2009р. по справі №19/204 та матеріали справи №5006/19/26пн/2012, суд робить висновок, що у спорах в межах зазначених справ заявлено різні матеріально-правові вимоги, які ґрунтуються на різних фактичних та юридичних підставах, тому справа №5006/19/26пн/2012 підлягає вирішенню по суті.

З огляду на наведені обставини, суд задовольняє позовні вимоги та зобов'язує ліквідатора ПП «WEF TRANS» визнати вимоги ПАТ Промінвестбанк за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. в розмірі заборгованості та пені, нарахованих станом на 03.02.2012р.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.16, 105, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 27, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ до Приватного підприємства «WEF TRANS», м. Донецьк про зобов'язання визнати вимоги позивача в загальній сумі 357 907,04 євро, що у гривневому еквіваленті складає 5 232 550,81 грн. - задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство «WEF TRANS» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 36А, ЄДРПОУ 30261684) визнати вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ (01001, м. Київ, пров.Шевченка, 12 ЄДРПОУ 00039002) за кредитним договором №80-11-20-58/06 від 14.06.2006р. про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 192 239,92 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 2 011 158,87 грн.), заборгованості за відсотками в сумі 165 667,12 євро (у гривневому еквіваленті на 03.02.2012р. дорівнює 1 733 161,86 грн.), заборгованості за комісією в сумі 7 414,66 грн., пені за кредитом в сумі 978 370,72 грн., пені за відсотками в сумі 468 200,99 грн., пеня за комісією в сумі 2 132,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «WEF TRANS» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 36А, ЄДРПОУ 30261684) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ (01001, м. Київ, пров.Шевченка, 12 ЄДРПОУ 00039002) судовий збір в сумі 1 066,42 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 06.07.2012р.

Суддя Демідова П.В.