Рішення

від 25.06.2012 по справі 5011-41/7293-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/7293-2012 25.06.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Діспак" Про стягнення 20 808,03 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 06.12.11 р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діспак" про стягнення 20 808,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-41/7293-2012 та призначено розгляд справи на 25.06.2012 року.

Представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та в судовому засіданні 25.06.2012 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(надалі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діспак»(далі -покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 3316 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві -товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником покупцю на протязі строку дії цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1. Договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 7 (сім) календарних днів з дати поставки товару постачальником, враховуючи дату поставки.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 16 638,05 грн., що підтверджується видатковою накладною № 35677 від 22.12.2009 року.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 16 638,05 грн.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 16 638,05 грн.

Відповідно до пункту 10.3. Договору у випадку, якщо сума, що має бути сплачена по накладній, не надійшла на банківський рахунок постачальника у строк відповідно до п. 9.1. Договору, постачальник має право призупинити відвантаження товару по іншим замовленням покупця. Вказана санкція застосовується з робочого дня, наступного за останнім днем оплати у відповідності з п. 9.1. Договору.

Окрім цього покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у випадку пред'явлення постачальником відповідної письмової вимоги-претензії. Сума пені обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати. Оплата пені здійснюється на підставі виставленого постачальником розрахунку-вимоги протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання вимоги. При цьому оплата пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов'язань по Договору.

19.08.2010 року позивач направив відповідачу претензію № б/н від 28.07.2010 року з вимогою оплатити поставлений відповідно до Договору товар, що підтверджується фіскальним чеком № 3463 від 19.08.2010 року, проте вищезазначена вимога відповідачем залишена без задоволення та належного реагування.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись п. 10.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 681,11 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійснених поставок, проплат, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 1681,11грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 10.4. Договору, у випадку прострочення оплати покупцем, крім виплати пені, покупець повинен сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

Позивач, керуючись п. 10.4. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 30% річних в сумі 2 488,87 грн.

Здійснивши перерахунок 30% річних в межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2 488,87 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Діспак»(місцезнаходження: 02206, м. Київ, вул. Малишка, буд. 13, кв. 103; код ЄДРПОУ 36068697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(місцезнаходження : 03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14, корпус Б, офіс 700; фактична адреса: 08114, Київська обл., смт. Стоянка, Житомирське шосе, 21, логістичний центр «Вест Гейт», блок 2-Д, код ЄДРПОУ 32765978) 16 638 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 05 коп. - основного боргу, 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 11 коп. -пені, 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 87 коп. - 30% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн.50 коп. -судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

02.07.2012 року