Рішення

від 04.07.2012 по справі 5011-36/6311-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6311-2012 04.07.12

За позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

до Приватного підприємства "Руда пантера"

про стягнення боргу в розмірі 77300,92 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №б/н від 01.03.2012р.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Руда пантера" про стягнення боргу в розмірі 77 300,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за комунальні послуги та найм нежитлового приміщення згідно Договору № 0869 від 01.01.2010 р.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 68 971, 54 грн. -боргу з оплати орендної плати, 739,05 грн. -боргу за утримання прибудинкової території, 656,40 грн. -боргу за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання, 921,72 грн. -боргу за вивіз твердих побутових відходів, 5 008, 64 грн. пеня, 1003,57 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. порушено провадження у справі № 5011-36/6311-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 13.06.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

12.06.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім на судовому засіданні, а іншим посадовим особам не надано повноважень представляти інтереси цього підприємства в суді.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 17.052012 р. не виконали.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкласти на 04.07.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2012 повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ :

Рішенням № 10 від 28.11.2002 р. III сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради, комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" було визнане правонаступником управління з питань майна в частині функцій орендодавця та визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

01.01.2010 р. на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 року № 1231 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 0869 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Закревського, 47, загальною площею 385,50 кв.м. (далі -приміщення), а відповідач зобов'язався використовувати надане приміщення відповідно до цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Згідно п. 2.3. Договору приміщення належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд", яке є орендодавцем.

Відповідно до пп. 4.2.1. Договору приміщення передається відповідачеві на підставі акту прийому-передачі.

Як слідує з п. 3.1. Договору, за користування приміщенням відповідач сплачує позивачеві орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням Деснянської ради №7 від 07.12.2006, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати становить 16 834,62 грн.

Згідно п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

12.08.2010 сторонами було внесено зміни до Договору та встановлено відповідачеві пільгу у розмірі 50% орендної ставки на 6 місяці з 12.08.2010 до 12.02.2011.

Пунктом 3.4. Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Окрім того, відповідно до п. 3.7 Договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішніх будинкових мереж спільного використання окремо від орендної плати на підставі розрахунків вартості послуг, визначених у Додатку 2 до Договору або договорів, укладених відповідачем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування нежиле приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2010, копія якого міститься в матеріалах справи.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в позивача платіжні вимоги-доручення на оплату за оренду та комунальні послуги. При цьому орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок позивача.

У відповідності до п.3.5. Договору орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі приміщення. При поверненні приміщення позивачеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі.

З матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення орендної плати та оплати комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартості послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання згідно умов Договору у останнього перед позивачем за період з серпня 2011 по жовтень 2011 виникла заборгованість по оплаті орендних платежів у розмірі 68 971,54 грн., 739,05 грн. -за утримання прибудинкової території, 656,50 грн. -за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, 921,72 грн. -за вивіз твердих побутових відходів, що підтверджується довідками про стан розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентується загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Пунктом 6.2 Договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством України.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 8.2 договору та з урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 008, 64 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 003,57 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Руда пантера" (02217, м. Київ, пр.-т Маяковського, 10, код ЄДРПОУ 35493819 ) на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 11, код ЄДРПОУ 30977943) 68 971 грн. 54 коп. -боргу з оплати орендної плати, 739 грн. 05 коп. -боргу за утримання прибудинкової території, 656 грн. 40 коп. -боргу за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання, 921 грн. 72 коп. -боргу за вивіз твердих побутових відходів, 5 008 грн. 64 коп. пеня за прострочку платежу, 1003 грн. 57 коп. -3% річних, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 05.07.2012р.