Рішення

від 26.06.2012 по справі 5015/1925/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.12 Справа№ 5015/1925/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод»(смт. Решетилівка) до відповідача:Дочірнього підприємства «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(м. Рава-Руська) про:стягнення 438 506 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп. (з яких: 370 000,00 грн. -основний борг; 12 828,69 грн. -пеня; 16 827,40 грн. -20 % річних; 1 850,00 грн. -інфляційні; 37 000,00 грн. -штраф) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 20.01.2012 р.) Відповідача:не з'явився

Суть спору: 16.05.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2067 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод»(смт. Решетилівка) до Дочірнього підприємства «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(м. Рава-Руська) про стягнення 438 506 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп. (з яких: 370 000,00 грн. -основний борг; 12 828,69 грн. -пеня; 16 827,40 грн.- 20 % річних; 1 850,00 грн. -інфляційні; 37 000,00 грн. -штраф).

Ухвалою суду від 17.05.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 29.05.2012 р.

29.05.2012 р. до суду за вх. № 11751/12 від позивача поступила частина витребуваних судом документів, а саме: копія виписки з ЄДРЮОФОП від 27.05.2011 р., довідка з ЄДРЮОФОП № 13851543 станом на 23.05.2012 р. та довідка з ЄДРЮОФОП № 13860343 станом на 23.05.2012 р.

Ухвалою суду від 29.05.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.06.2012 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 17.05.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 29.05.2012 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 17.05.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 29.05.2012 р. повністю не виконав, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

25.06.2012 р. до суду за вх. № 14005/12 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він заперечив позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову. До зазначеного відзиву долучено копію договору поставки № 41 від 17.02.2011 р., копію видаткової накладної № 349 від 13.09.2011 р., копію ветеринарного свідоцтва ВЛ-16 № 040282 від 13.09.2011 р., копію декларації виробника (посвідчення про якість) № 5690 від 13.09.2011 р., копію протоколу ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»№ 2415 від 29.11.2011 р., копію акту здачі-приймання роботи № 12656, копію рахунку-фактури № 12656 від 29.11.2011 р., копію поштової квитанції від 25.11.2011 р. про відправку рекомендованого листа позивачу, копію заперечення вих. № 25/11 від 25.11.2011 р. на претензію № 667 від 20.10.2011 р., копію листа вих. № 06/12 від 06.12.2011 р. та копії листів вих. № 50 від 25.11.2011 р.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов представив, проти позову заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17 лютого 2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Решетилівський маслозавод», котре 29.03.2011 р. перетворено на Приватне підприємство «Решетилівський маслозавод»про що в ЄДРЮОФОП внесено запис за № 1 578 145 0000 000468 (позивач) та Дочірнім підприємством «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(відповідач) був укладений договір поставки № 41 (надалі -Договір поставки; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, постачальник (позивач) зобов'язується у встановлений договором строк передати товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього плату на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки, найменування товару, кількість, вартість, ціна, вид тари (пакування), форма упаковки вказується у заявці, на підставі якої постачальником (позивачем) складається накладна на товар.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки, постачальник (позивач) зобов'язаний поставити товар на умовах DDU (ІНКОТЕРМС-2000): навантаження, доставка здійснюється постачальником за власний кошт.

Згідно п. 3.5. та п. 3.6. Договору поставки, разом з товаром постачальник (позивач) зобов'язаний надати покупцеві (відповідачу) наступні супровідні документи: видаткову (товаро-транспортну) накладну; податкову накладну; посвідчення про якість або завірену копію сертифікату відповідності. Поставка вважається закінченою з моменту передачі товару покупцеві або призначеній ним особі. Підпис працівника покупця на видатковій (товаро-транспортній) накладній свідчить про отримання всіх супровідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар суму 450 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 349 від 13.09.2011 р. на суму 450 000 грн. 00 коп. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідач частково здійснив оплату позивачу за поставлений товар на суму 80 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 370 000 грн. 00 коп.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, зазначає, що товар, який був поставлений відповідно до видаткової накладної № 349 від 13.09.2011 р. не відповідає вимогам ДСТУ 4445:2005 по масовій частці молочного жиру, що підтверджується протоколом ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»№ 2415 від 29.11.2011 р., тому товар не відповідає відпускним документам позивача, про що відповідач письмово повідомив позивача та просив переглянути ціну на товар.

Відповідно до п. 4 Договору поставки, приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості (затверджено Постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. № П-7, надалі - «Інструкція П-7») з урахуванням умов цього договору. Приймання Товару по кількості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості (затверджено Постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965р. № П-6, надалі - «Інструкція П-6») з урахуванням умов цього договору (п. 4.1). Незалежно від перевірки якості товару, що проводиться в терміни, вказані в п.6 Інструкції П-7, покупець (відповідач), при виявленні невідповідності (недоліків) якості товару вимогам державних стандартів та технічних умов, умовам цього договору, має право направити обґрунтовану претензію із вимогою про сплату нанесених збитків (повідомлення постачальника (позивача) про виявлені недоліки, виклик представника постачальника для складання акту про виявлені недоліки якості поставленого товару обов'язковий), в разі доведення належних умов зберігання і транспортування товару, якщо така невідповідність (недоліки) якості будуть виявлені при підготовці товару до використання, чи при використанні покупцем товару у виробничому процесі, а також до роздрібної торгівлі, або під час роздрібної торгівлі протягом 2 (двох) днів після поставки товару кінцевому покупцю. Акт про приховані недоліки товару має бути складений протягом 1 (одного) дня з дати виявлення недоліків, але не пізніше 2 (двох) календарних діб з моменту надходження товару на склад покупця, що виявив приховані недоліки (п. 4.2.).

Отже, умовами договору передбачено, що при виявленні невідповідності (недоліків) якості товару, відповідач зобов'язаний протягом двох днів повідомити позивача про виявленні недоліки та викликати представника позивача для складання акту про виявлені недоліки якості поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, стягнення заборгованості за який є предметом даного спору, був поставлений відповідачу 13.09.2011 р.

Порушуючи п. 4 Договору поставки, відповідач повідомив позивача про виявленні недоліки якості товару лише 25.11.2011 р., що підтверджується запереченням на претензію позивача № 667 від 20.10.2011 р. (копію заперечення вих. № 25/11 від 25.11.2011 р. долучено до матеріалів справи).

Відповідач не представив суду доказів складання акту про виявлені недоліки якості поставленого товару, котрий, відповідно до умов Договору поставки, повинен був бути складений за участю представника позивача.

Крім того, на підтвердження невідповідності поставленого товару вимогам ДСТУ 4445:2005, відповідач надав суду протокол ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 2415 від 29.11.2011 р., з якого вбачається, що зразок був наданий на випробування 29.11.2011 р. і того ж числа було проведено випробування за результатами якого був наданий висновок про невідповідність товару вимогам ДСТУ 4445:2005.

З наведеного вбачається, що станом на 25.11.2011 р., тобто на дату повідомлення позивача про виявленні недоліки якості товару, відповідач не міг знати про невідповідність товару вимогам ДСТУ 4445:2005.

Отже твердження відповідача про неналежну якість поставленого товару не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідачем не дотримано порядку та строків, встановлених Договором поставки, щодо повідомлення позивача про виявленні недоліки та складання акту про приховані недоліки товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки, ціна договору становить суму вартості товару, що зазначена у всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалася поставка по цьому Договору з урахуванням умов п.5.3 Договору.

Згідно з п. 5.3.1. Договору поставки, ціна та вартість товару є договірною та чинною протягом терміну дії відстрочення платежу, вказаного у п.5.5. Договору.

Відповідно до п. 5.3.2. Договору поставки, ціна партії товару вказується у накладній на відпуск товару, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму, вказану у видатковій накладній на товар у терміни, передбачені п. 5.5 договору.

Згідно з п. 5.5. Договору поставки, оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у п. 15 цього договору: покупець сплачує постачальнику вартість товару відповідно до рахунку постачальника на умовах 100% попередньої оплати. У випадку ненадходження коштів, або не повного розрахунку за партію товару постачальник має право не відвантажувати товар покупцеві.

Відповідно до п. 5.6. Договору поставки, якщо поставка здійснюється частинами, покупець має право здійснювати оплату частинами пропорційно кількості поставленого товару.

Згідно з п. 5.7. Договору поставки, сторони домовилися про наступну черговість оплати: першочергово здійснюється оплата вартості товару, придбаного по першій, а далі - по кожній наступній видатковій товарній накладній, незалежно від дати та розміру здійсненої оплати. У платіжних документах Покупець зобов'язаний вказувати, по якій накладній здійснюється оплата.

Відповідно до п.п. 9.1.5. Договору поставки, за порушення зобов'язань з оплати товару до Покупця (відповідача) застосовується пеня відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення виконання.

Згідно з п.п. 9.1.6. Договору поставки, крім того на підставі ст. 625 ЦК України покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (зарахування коштів на поточний рахунок постачальника).

За неналежне виконання відповідачам умов Договору поставки, позивачем нараховано: 12 828 грн. 69 коп. -пені; 16 827 грн. 40 коп. -20 % річних; 1 850 грн. 00 коп. -інфляційних; 37 000 грн.00 коп. -штрафу.

Твердження відповідача про недоцільність нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що договором передбачено попередня оплата за товар і не передбачено строків оплати товару після його поставки, не заслуговує на увагу суду виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.10.2011 р. за вх. № 667 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за товар, поставлений за накладною від 13.09.2011 р. (копію претензії долучено до матеріалів справи), тобто, відповідно до ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов'язок щодо сплати заборгованості за поставлений товар в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій ст. 193 ГК України , яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (частина друга ст. 193, частина перша ст. 216 та частина перша ст. 218 ГК України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша ст. 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України , частиною шостою ст. 231 ГК України , ст. ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та частиною шостою ст. 232 ГК України .

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України , оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2011 р. у справі № 20/246-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору поставки, нараховано: 12 828 грн. 69 коп. -пені; 16 827 грн. 40 коп. -20 % річних; 1 850 грн. 00 коп. -інфляційних; 37 000 грн.00 коп. -штрафу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не представив суду належних та обґрунтованих доказів на підтвердження своїх заперечень, а також не подав доказів сплати боргу.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод»(смт. Решетилівка) до Дочірнього підприємства «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(м. Рава-Руська) про стягнення 438 506 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп. (з яких: 370 000,00 грн. -основний борг; 12 828,69 грн. -пеня; 16 827,40 грн. - 20 % річних; 1 850,00 грн. -інфляційні; 37 000,00 грн. -штраф) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 393 від 03.05.2012 р. (оригінал долучено до матеріалів справи) позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8 770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 549, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 217, 230, 231 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод»(смт. Решетилівка) до Дочірнього підприємства «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(м. Рава-Руська) про стягнення 438 506 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп. (з яких: 370 000,00 грн. -основний борг; 12 828,69 грн. -пеня; 16 827,40 грн. - 20 % річних; 1 850,00 грн. -інфляційні; 37 000,00 грн. -штраф) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ждимир-плюс»Приватного підприємства «Ждимир»(вул. Проектна, буд. 2, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316; код ЄДРПОУ 32641819) на користь Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод»(вул. Шевченка, буд. 11, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400; код ЄДРПОУ 00446836) -438 506 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп. (з яких: 370 000,00 грн. -основний борг; 12 828,69 грн. -пеня; 16 827,40 грн. - 20 % річних; 1 850,00 грн. -інфляційні; 37 000,00 грн. -штраф) та 8 770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 12 коп. -судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.