Ухвала

від 02.07.2012 по справі 5020-680/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

02 липня 2012 року справа № 5020-680/2012

За заявою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя (99059, м. Севастополь, Проспект Г. Сталінграду, 56)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Сталінградський» (99059, м. Севастополь, Гагарінський район, вул. П. Корчагіна, будинок 8, квартира 23, ідентифікаційний код 35096990),

про визнання відсутнього боржника банкрутом,

Суддя О.С. Погребняк

за участю представників:

Ініціюючий кредитор (УПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя) - ОСОБА_1, головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №5908/07-14 від 13.12.2011;

Боржник (ТОВ "ТК-Сталінградський") -не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

18.06.2012 Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя звернулось до господарського суду м. Севастополя із заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Сталінградський» на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заява обґрунтована відсутністю підприємницької діяльності боржника, несплатою ним сум фінансової санкції та пені, нарахованої УПФУ в Гагарінському районі міста Севастополя за порушення вимог пенсійного законодавства України, відсутністю боржника за його юридичною адресою, а також тім, що боржником належним чином не подається звітність в органі Пенсійного фонду. Так, у зв'язку із неможливістю погашення заборгованості за рахунок коштів боржника та неможливістю звернення стягнення на інше майно боржника у зв'язку з його відсутністю, заявник просить порушити провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, визнати боржника банкрутом та призначити заявника ліквідатором боржника.

Ухвалою від 18.06.2012 заяву було прийнято до розгляду судом та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2012.

У судове засідання 02.07.2012 боржник явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника боржника.

Представник заявника в судому засіданні 02.07.2012 виклав зміст заяви про визнання боржника банкрутом та просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, приписами означеної норми Закону встановлено декілька спеціальних ознак відсутнього боржника, а також загальних ознак боржника, за умови підтвердженості яких, щодо такого боржника може бути порушена справа про банкрутство в порядку статті 52 вищевказаного Закону, а боржник визнаний банкрутом в порядку норм цієї статті. Загальними ознаками є дотримання норм щодо безспірності кредиторських вимог до відсутнього боржника незалежно від розміру таких вимог. Спеціальними - відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Отже наявність та підтвердженність доказами у справі вказаних спеціальних ознак відсутнього боржника носить альтернативний характер та достатнім є підтвердженість однієї із вказаних спеціальних ознак.

Так, заява УПФУ в Гагарінському районі міста Севастополя обґрунтована, зокрема, неподанням боржником податкової звітності з вересня 2011 року, а також відсутністю керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням та відсутністю підприємницької діяльності боржника.

В обґрунтування своїх вимог Управлінням Пенсійного фонду України в Гагарінському районі представлено акт державного виконавця, яким встановлено відсутність підприємства боржника за його юридичною адресою (м. Севастополь, вул. Корчагіна, 8-23).

Означений документ, на думку суду, не може бути належним доказом відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, враховуючи таке.

Відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, згідно з частиною 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", мають міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були внесені до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати допустимим доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Однак, Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру не містить відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням (арк.с. 21-22).

Крім того, посилання заявника на те, що боржник не подає податкову звітністю з вересня 2011 року не може бути прийнято судом як обставина, що дозволяє зарахувати боржника до відсутніх, з огляду на те, що у статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" йде мова про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Однак, за даними ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС України ТОВ «ТК-Сталінградський»не надає звітності з вересня 2011 року, заборгованість відсутня (арк.с. 15), тобто річний період неподання відомостей на дату звернення до суду заявником ще не сплинув, що не відповідає вимогам статті 52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд вважає за необхідне зазначити, що для ініціювання справи про банкрутство відсутнього боржника, кредитор зобов'язаний надати до заяви документи, що підтверджують наявність обставин, що дозволяють зарахувати боржника до відсутніх, зокрема: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з записом про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням; довідку податкової інспекції про ненадання звітної документації податковим органам протягом року; докази фактичного припинення боржником своєї діяльності (акти перевірок); довідка обслуговуючого банку щодо періоду часу, протягом якого був відсутній рух на рахунку боржника, докази наявності заборгованості (розрахункові документи, звіти, акти звірок, рішення про застосування фінансових санкцій, виконавчі документи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази, представлені заявником не можуть свідчити про відсутність боржника за його місцезнаходженням, відсутність підприємницької діяльності боржника та не є підставою для визнання боржника банкрутом по спрощеній процедурі за відсутністю керівних органів боржника за його місцезнаходженням та відсутністю підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи відсутність належних доказів про відсутність боржника за його місцезнаходженням, припинення ним підприємницької діяльності суд вважає за необхідне припинити провадження по справі у відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, оскільки відсутні підстави для подальшого провадження у справі про банкрутство.

Керуючись статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пунктом 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №5020-680/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Сталінградський»про визнання відсутнього боржника банкрутом, - припинити.

Суддя підпис О.С. Погребняк