Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/2402/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2402/12

вх. № 2402/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №1592 від 21.09.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, засновник

3-ї особи - ОСОБА_2, засновник

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Харків

до Приватного підприємства "Волекан", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 2500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 2500,00 грн. за агентським договором №84 про відкриття пунктів обміну валюти від 21.12.2005 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 6821 від 07.06.2012 року) заперечує проти позову у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог ст. 601 ч. 2 ЦК України не зарахував зустрічних вимог ПП "Волекан" згідно з заявою відповідача та умовами договору № 060602/01 на розрахунково-касове обслуговування від 06.06.2002 року та не списав заборгованість перед ним за рахунок коштів, що знаходилися на рахунку відповідача, а розпорядився цими грошовими коштами на власний розсуд.

21.06.2012 року до суду надійшло письмове пояснення позивача (вх. № 7937), в якому він спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказане пояснення досліджене судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ПАТ АБ "Синтез" та ПП "Волекан" 21.12.2005 року був укладений Агентський договір № 84 про відкриття пунктів обміну валюти, відповідно до якого Позивач доручає, а Відповідач зобов'язується від імені і за рахунок Позивача здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб відповідно до чинного законодавства України.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором комерційного посередництва, відповідно до вимог статті 295 Господарського кодексу України.

Згідно приписів частини першої статті 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до пункту 1.1 Агентського договору предметом цього договору є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові.

Згідно пункту 1.2 банк доручає, а агент зобов'язується від імені та за рахунок банку здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб резидентів і нерезидентів відповідно до чинного валютного законодавства.

Розділом 2 договору встановлено права та обов'язки сторін.

Так, у відповідності до пункту 2.1.1 договору банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з наказом банку про відкриття пунктів обміну валют.

Згідно пункту 2.1.2 договору банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог «Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 502 від 12.12.2002 року, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначення справжності банкнот та наявності РРО.

Для виконання умов договору банк забезпечує агента оборотними коштами, що в п.п. 2.1.3 та 2.1.4 договору визначені як "аванс", а в п. 6.3 договору - власне, як "оборотні кошти".

У відповідності до пункту 2.2.6 договору банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 100 000 грн., 20 000 доларів США, 10 000 євро, 300000 російських рублів, 20 000 австралійських доларів та ліміт залишку каси: 150000 грн., 30 000 доларів США, 15 000 євро, 600 000 російських рублів, 50 000 австралійських доларів (доповнення № 8 до Агентського договору від 01.06.2010р.).

Згідно з п.2.2.1 Агентського договору зареєстровано один пункт обміну іноземних валют Відповідача, якому Позивачем було встановлено відповідний режим роботи.

Послуги банку агент надає на оплатній основі. Порядок та розмір винагороди, яку банк сплачує агенту врегульовано розділом 5 договору.

Обов'язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є забезпечення цілісності оборотних коштів (п.6.3 договору), в разі розірвання договору зробити повний розрахунок з банком (п.6.5 договору) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів (п.6.6 договору).

У відповідності до положень пункту 9.2 договору він набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а Відповідач отримав аванс.

Порядок відкриття та організації роботи пунктів обміну іноземної валюти на території України, здійснення валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і платіжними документами, що виражені в іноземній валюті регулюється Інструкцією Національного банку України «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженою Постановою Правління НБУ № 502 від 12.12.2002р, пункт 4.16 якої зокрема передбачає, що з метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти та пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів.

В липні 2010 року довідка про реєстрацію пунктів обміну валюти ПП "Волекан" була повернута до територіального управління Національного банку України, що означало фактичне розірвання Агентського договору.

Після цього, Позивач направив Відповідачу вимогу щодо повернення залишку авансу за Агентським договором у сумі 60 000,00 грн.

Відповідач у своїй заяві вих. № 58 від 10.08.2010р., направленій на адресу банку, визнав свою заборгованість перед Позивачем у вищезазначеній сумі та в свою чергу запропонував здійснити залік зустрічних однорідних вимог на суму 57 500,00 грн.

Щодо заборгованості у сумі 2500,00 грн., яка залишалась непогашеною, Відповідачем був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.08.2010р., за яким сальдо взаєморозрахунків складало вищезазначену суму.

Враховуючи вказане, та ті обставини, що на балансі Позивача значилась дебіторська заборгованість банку за Агентським договором в розмірі 2500,00 грн., 13.07.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих. № 1368/02 про повернення дебіторської заборгованості банку, в якій просив останнього протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги погасити зазначену заборгованість.

27.07.2011 року Відповідач, у зв'язку з вимогою Позивача про повернення дебіторської заборгованості, ще раз визнав наявну суму заборгованості, однак запропонував банку самостійно списати цю суму з рахунку ПП "Волекан", так як залишок за рахунком Відповідача в банку складає 2971,33 грн. Однак, така пропозиція Відповідача суперечила чинному законодавству України, оскільки Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 у банка була відкликана банківська ліцензія, і таким чином із зазначеної вище дати, банк вже не мав можливості здійснювати будь-які банківські операції, в тому числі - списання суми заборгованості.

До того ж, вимога Відповідача в сумі 2 971,33 грн. на той час вже була визнана банком та віднесена до сьомої черги задоволення вимог кредиторів (вих. № 589/02 від 04.02.2011р.).

Таким чином, вимоги Позивача до Відповідача щодо погашення заборгованості по Агентському договору до цього часу залишились без задоволення.

Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Позивача.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що до повноважень ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної процедури є пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського агентського договору про відкриття пунктів обміну валюти від 21.12.2005 року № 84.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 2500,00 грн. боргу законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені правового та фактичного обґрунтування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Волекан" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 244-А, кв.17 код ЄДРПОУ 31827446) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А код ЄДРПОУ 21564391) 2500,00 грн. боргу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний ___ липня 2012 року.

Суддя Присяжнюк О.О.