Постанова

від 06.07.2012 по справі 4/1521/71/12

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №4/1521/71/12

ПОСТАНОВА

06 липня 2012 року смт Овідіополь

Овидиопольский районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Люлька М.О.,

за участю: прокурора Модебадзе О.Т.,

особи, що подала скаргу адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь скаргу

адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на

постанову прокурора Овідіопольського району Одеської області Каплонюка В.С. від 28.07.2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб за ст.15, 27, 191 ч.5 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ст.366 ч.1 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб за ст.358 ч.2, 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 року адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в Овидиопольский районний суд Одеської області зі скаргою на постанову прокурора Овідіопольського району Одеської області Каплонюка В.С. від 28.07.2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб за ст.15, 27, 191 ч.5 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ст.366 ч.1 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб за ст.358 ч.2, 3 КК України.

Постановою Овидиопольского районного суду Одеської області від 29.03.2012 року провадження по скарзі відкрито.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 доводи, викладені в скарзі, підтримав, вважає, що у прокурора не було достатніх підстав для порушення у відношенні ОСОБА_2 кримінальної справи. Винесену вищевказану постанову він вважає незаконною та просить суд її скасувати.

Прокурор Модебадзе О.Т. у судовому засіданні просить суд у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 відмовити, тому що вважає, що ніяких порушень при порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 не було, всі вимоги закону дотримані.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_1 і прокурора, дослідивши в судовому засіданні постанову про порушення кримінальної справи, що оскаржується, а також дослідивши матеріали перевірки, що були приводами та підставами для порушення кримінальної справи, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

28.07.2010 року прокурором Овідіопольського району Одеської області Каплонюком В.С. було винесено постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб за ст.15, 27, 191 ч.5 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ст.366 ч.1 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб за ст.358 ч.2, 3 КК України.

Відповідно до ч.13. ст.236-8 КПК України районний суд , розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи відносно конкретної особи, зобов'язаний перевірити наявність приводів і підстав для винесення цієї постанови, законність джерел одержання даних, які послужили підставою для винесення постанови.

Як вибачається із вступної частини оскаржуємої постанови приводом до порушення даної кримінальної справи послужили матеріали перевірки, додержання діючого законодавства України, при винесенні судовими інстанціями рішень, щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості.

У описовій частині оскаржуємої постанови прокурор вказує, що приводом для порушення кримінальної справи являється безпосереднє виявлення прокурором ознак складу злочину при проведенні перевірки додержання діючого законодавства України при винесенні судовими інстанціями рішень щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості, а підставою для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України справа може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочини. Тобто, підстави до порушення кримінальної справи - це отримані із джерел, передбачених законом, достатні дані про наявність ознак злочинного діяння й відсутності обставин, що виключають провадження у справі.

Відповідно до описової частини постанови, з матеріалів перевірки прокурором встановлено, що ОСОБА_2 працюючи на посаді генерального директора приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1», за попередньою змовою з ОСОБА_4, який після неї займав посаду генерального директора вищевказаного підприємства, з ОСОБА_8 - фізичною особою підприємцем, та іншими невстановленими особами, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка розташована на території Київського районну м.Одеси в межах лісового меморіального парку «Меморіал 411 батарея»та має площу 2,2576 га, зловживаючи службовим становищем в особистих інтересах та інтересах інших осіб, в невстановлений період часу, в невстановленому місці, підготували завідомо неправдиві документи, а саме: договір купівлі-продажу за №2/95 від 20.08.1995 року у відповідності до якого відкрите акціонерне товариство «Одесакомунмаш»продало, а ОСОБА_5 придбала ветхі споруди колишніх гуртожитків з господарськими забудовами, загальною площею 342,2 м.кв., розташовані на земельній ділянці площею 2,2576 га, за адресою: АДРЕСА_1; акт прийому-передачі без дати та номеру до вищевказаного договору; договір купівлі-продажу за №5/2-03 від 23.12.2003 року у відповідності до якого СПД - фізична особа ОСОБА_5 продала, а ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»придбало нежитлові будівлі з господарськими спорудами загальною площею 342, 2 м.кв. , розташовані на земельній ділянці площею 2,2576 га, за адресою: АДРЕСА_1 акт прийому передачі від 23.12.2003 року без номеру до вищевказаного договору. Після виготовлення вищевказані документи буди надані до Господарського суду Одеської області з позовною заявою ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»до СПД ОСОБА_8 про визнання права власності на вищевказані об'єкти нерухомості. Крім цього, в процесі розгляду вищевказаної позовної заяви Господарським судом Одеської області, генеральний директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_4, переслідуючи вищевказану спільну мету щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою, 06.11.2006 року замовив в товаристві з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна»(код 33424172) проведення технічної інвентаризації вищевказаного нерухомого майна та виготовлення технічної документації. У подальшому ОСОБА_6, працюючи з 01.01.2005 року на посаді техніка в TOB «Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна», переслідуючи вищевказану спільну мету щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою, з 06.11.2006 року по 10.11.2006 року, склав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: технічну документацію на вищевказані об'єкти нерухомого майна, в яку вніс свідомо неправдиву інформацію про наявність даних об'єктів нерухомості та їх розташуванні на території даної земельної ділянки. Після виготовлення вищевказаного офіційного документа, він був переданий до комунального підприємства'«Овідіопольське РБТІ» для реєстрації, а його копія була надана до Господарського суду Одеської області для долучення до матеріалів справи за позовом ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»до СПД ОСОБА_8 про визнання права власності на вищевказані об'єкти нерухомості. На підставі наданих документів 17.11.2006 року суддею Господарського суду Одеської області Торчинською Л.О. було винесено рішення №22/396-06-11485 про визнання права власності на вищевказані об'єкти нерухомості. На підставі винесеного рішення Господарського суду Одеської області по заяві генерального директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_9 в КП «Овідіопольське РБТІ»11.12.2006 року проведено державну реєстрацію права власності на дане нерухоме майно про що було видано витяг №12840718. Як встановлено в процесі проведення прокурорської перевірки вищевказані об'єкти нерухомості на земельній ділянці площею 2,2576 га, за адресою: АДРЕСА_1, не будувались та не відчуджувались.

Прокурор Овідіопольського району даною постановою констатував, що ОСОБА_2 своїми діями, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, намагались заволодіти земельною ділянкою площею 2,2576 га, вартість якої становила 3 083 215, 61 грн.

Суд не може погодитися з даним висновком прокурора Овидиопольского району Одеської області, тому що з матеріалів перевірки, представлених суду, вибачається, що для винесення такої постанови, на момент винесення, у прокурора були відсутні підстави, зазначені в ч.2 ст.94 КПК України.

Відповідно до матеріалів перевірки 23 грудня 2003 року між СПД - фізичною особою ОСОБА_5 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого ОСОБА_5 продала а ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»придбало нежитлові будівлі з господарськими спорудами, площею 342,2 кв.м., розташовані на території АДРЕСА_1 У відповідності до змісту вказаного договору купівлі-продажу нежитлових будівель від імені ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» договір уклав ОСОБА_10, який на момент укладення договору перебував на посаді директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Матеріали перевірки, щоб свідчили, що ОСОБА_2 знала про укладення вказаного договору, мала відношення до складання вищевказаного договору купівлі-продажу, вносила завідомо неправдиві відомості в цей договір -відсутні.

У відповідності до диспозиції ч.1 ст.366 КК України, відповідальність за даний злочин наступає за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Як вже суд зазначив з матеріалів перевірки у ОСОБА_2 не вибачаються ознаки злочину, необхідні для порушення кримінальної справи за ч.1 ст.366 КК України, у зв'язку з тим, що відсутні відомості про те, що безпосередньо вона вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, підробляла документи, а також складала і видавала завідомо неправдиві документи.

У відповідності до договору від 25.10.2006 року, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 корпоративні права на вищевказане підприємство та у відповідності до акту прийому-передачі від 25.10.2006 року передала йому всі документи підприємства та печатку, але в матеріалах перевірки відсутні матеріали, щоб свідчили, що ОСОБА_11 було відомо про те, що відбувалося у подальшому на підприємстві.

Крім цього, у відповідності до диспозиції ч.5 ст.191 КК України, за якою порушено дану кримінальну справу, передбачено, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

В постанові вказується, що ОСОБА_2 разом з вищевказаними особами скоїла злочин і не довела свій умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Суд вважає, що в матеріалах перевірки відсутні матеріали, які вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, у тому числі з підстав вказаних вище, тому що відсутні дані про те, що ОСОБА_2 підроблялися документи, е вносилось в їх зміст завідомо неправдиві відомості, в неї був умисел та змова з вищевказаними особами на скоєння злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Враховуючи вищевикладене, при порушенні даної кримінальної справи проігноровано відсутність обов'язкових ознак об'єктивної сторони даних злочинів - дій, спрямованих на підробку офіційних документів та заволодіння чужим майном; суб'єктивної сторони вищевказаних злочинів - прямий умисел і корисливий мотив.

Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст.120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить права користування земельну ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З вищевказаного вбачається, що отримати земельну ділянку, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Дача Ковалевського, 144-Д, яка знаходиться під об'єктами нерухомості, у власність або користування взагалі не можливо, оскільки, як стало відомо під час проведення дослідчої перевірки у попереднього власника об'єктів нерухомості на земельну ділянку, яка знаходилася під ними не було ні права власності ні права користування нею. Тобто наміру заволодіння земельною ділянкою не могло взагалі бути.

Також, відповідно до ч.6 ст.120 Земельного Кодексу Укракїни істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Згідно змісту договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.12.2003 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», кадастровий номер земельної ділянки, яка знаходиться під об'єктами нерухомості, вказаними у договорі, не зазначений, що знову ж таки позбавляє можливості отримати земельну ділянку у власність.

Відповідно до глави 19 Земельного кодексу України, а саме: набуття права на землю громадянами та юридичним особами, передбачений порядок отримання у власність земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 126 вищевказаної глави Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення посвідчується цивільно-правовою угодою, щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, та свідоцтвом про право на спадщину, зареєстрованим відповідно до закону.

Якщо проаналізувати вимоги статей вищевказаної глави Земельного кодексу України, то отримати право власності на земельну ділянку на підставі укладеного договору про придбання будівель та споруд не можливо, у зв'язку з тим, що при отриманні права власності на земельну ділянку необхідно: рішення компетентного органу, або укладений договір на придбання земельної ділянки з власником даної земельної ділянки (в даному випадку власник відсутній), отримання земельної ділянки у спадщину після смерті землевласника, який у даному випадку відсутній. Дані обставини унеможливлюють отримання вищевказаної земельної ділянки у власність.

У відповідності до диспозиції частин 2-5 ст. 191 КК України, кримінальними діями є заволодіння чужим майном, що передбачає обертання чужого майна на свою користь чи користь третіх осіб, а саме: перехід права власності на дане майно, що не можливо в даному випадку, у зв'язку з вищевикладеними обставинами.

Крім того, суд враховує, що рішення Господарського суду Одеської області №22/396-06-11485 про визнання права власності на вищевказані об'єкти нерухомості є чинним, не скасовувалося, що в свою чергу підтверджує відсутність порушень при укладені вищевказаної угоди про придбання права власності на майно та відсутність складу злочинів вказаних у постанові про порушення кримінальної справи.

Таким чино суд дійшов до висновку, що постанова, що оскаржується, винесення прокурором з порушенням вимог ч.2 ст.94 КПК України (справа може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочини), що є підставою для її скасування.

При цьому суд звертає увагу на те, що всі вище приведенні обставини не є доказами по справі, а відносяться до питань наявності чи відсутності підстав для порушення кримінальної справи.

Керуючись ст.236-8 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу задовольнити.

Постанову прокурора Овідіопольського району Одеської області Каплонюка В.С. від 28.07.2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб за ст.15, 27, 191 ч.5 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ст.366 ч.1 КК України, порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб за ст.358 ч.2, 3 КК України -скасувати.

Постанова може бути оскаржене протягом семи днів від дня її винесення шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Одеської області.

Суддя Бочаров А. І.