Рішення

від 05.07.2012 по справі 1580-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2012Справа №5002-29/1580-2012

За позовом Малого приватного підприємства «Євгеній Плюс», м. Севастополь,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ялта,

про стягнення 60000,00грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

від позивача - Захуцький В.В., директор, наказ №1/ОК від 01.02.1998 р;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство «Євгеній Плюс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 60 000,00 грн., з яких 28 000,00 грн. - сума основного боргу та 32 000,00 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору оренди нерухомого майна в частині оплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,0 кв. м., укладеного 03.01.2012 р. між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 28 000,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції у вигляді штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

У судовому засіданні 05 липня 2012 року брав участь представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх. Також позивачем надані копії документів для долучення в матеріали справи, оригінали яких оглянуті в судом в засіданні.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений рекомендованою кореспонденцією, спрямованою на його адресу, вказану в позові та спеціальному витязі електронної бази даних АРМ ЄДР про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак ухвала суду від 17.05.2012. про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «повернення за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року між Малим приватним підприємством «Євгеній плюс» (далі орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі орендатор) укладений договір оренди нежилого приміщення (далі договір, а.с. 8-10).

Предметом даного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в оренду частину нежилого приміщення, цокольний поверх, розташованого в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (далі об'єкт), для ведення в ньому діяльності: роздрібна торгівля побутовими електротоварами і радіо-телеапаратурою. Загальна площа площі, що здається становить 93,0кв.м. (п. 1.1. договору).

За умовами даного договору орендодавець зобов'язався передати орендареві об'єкт на протязі 3-х днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.1 договору).

В свою чергу орендар зобов'язався зокрема, своєчасно і повністю сплачувати орендну плату, встановлену даним договором і наступними змінами і доповненнями до нього (п. 2.2.2 договору).

Розділом 3 договору, сторони узгодили розмір орендної плати та порядок її перерахування.

Так, згідно п. 3.1 договору, орендна плата за вказаний в п. 1.1 даного договору об'єкт, встановлюється в розмірі 8000,00грн.

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що орендна плата перераховується орендарем щомісяця авансовим платежем не пізніше п'ятого числа поточного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення грошової суми в касу орендодавця.

Позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо передачі нерухомого майна.

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів не виконав, в результаті чого за ним, за період з січня 2012 року по квітень 2012 року виникла заборгованість в розмірі 28000,00грн.

Пунктами 5.2, 5.2.1 договору оренди сторони узгодили, що договір може бути розірваний орендодавцем в односторонньому порядку в разі виникнення заборгованості з орендних платежів, передбачених умовами договору з урахуванням наступних змін і доповнень до нього, протягом двох місяців незалежно від її наступного внесення. Розірвання договору не звільняє орендаря від необхідності погашення заборгованості з орендної плати і виплати неустойки.

15 квітня 2012 року між Малим приватним підприємством «Євгеній плюс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 03.01.2012., згідно з якою сторони розірвали з 15 квітня 2012 року договір оренди нежилого приміщення, укладений сторонами 03 січня 2012 року, у зв'язку з невиконанням орендарем п. 2.2.2 договору і на підставі п. 5.2.1 договору, сторони своїми підписами підтвердили факт виникнення у орендаря заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 48000,00грн. станом на 04.04.2012. орендар зобов'язався передати орендодавцю об'єкт протягом 10 календарних днів з моменту підписання даної угоди шляхом підписання акту прийому-передачі. (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач передав позивачеві об'єкт оренди, про що свідчить Акт прийому-передачі нерухомого майна від 24.04.2012., підписаний сторонами (а.с. 38).

Матеріали справи містять претензію без номеру та дати, на якій є запис та підпис особи про її одержання 04.04.2012. Даною претензією позивач вимагав від відповідача негайно погасити суму заборгованості по договору у розмірі 48000,00грн. (а.с. 13).

Вимоги претензії залишені відповідачем без розгляду та задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 28000,00грн. в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

За загальним правилом цивільного права зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення від 03.01.2012. суду не надано.

В якості доказу того, що відповідачем не здійснювалась оплата орендних платежів за період з січня 2012 року по квітень 2012 року до матеріалів справи долучені виписки банку по рахунках позивача за цей період.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 03.01.2012. за період з січня 2012 року по квітень 2012 року в розмірі 28000,00грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, у тому числі розрахунком та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору оренди сторони передбачили відповідальність орендаря за порушення п. 3.2 договору (орендна плата перераховується орендарем щомісяця авансовим платежем не пізніше п'ятого числа поточного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення грошової суми в касу орендодавця) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 04.01.2012. до договору оренди нежилого приміщення від 03.01.2012. сторони внесли зміни в договір, зокрема виклавши п. 4.2 договору в наступній редакції: «В разі порушення орендарем умов п. 3.2 договору, орендар сплачує штраф у розмірі місячної орендної плати за кожний місяць прострочення».

Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума 32000,00грн. штрафних санкцій за період з січня 2012 року по квітень 2012 року, передбачених п. 4.2. договору.

Оскільки при розгляду справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 32000,00грн. обґрунтованими та задовольняє позов в цій частині.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 06.07.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства «Євгеній Плюс» (99006, м. Севастополь, вул. Косарєва, 12, ідентифікаційний код 20737412) 28000,00грн. заборгованості, 32000,00грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Малому приватному підприємству «Євгеній Плюс» (99006, м. Севастополь, вул. Косарєва, 12, ідентифікаційний код 20737412) зайво сплачений судовий збір у розмірі 31,50грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі