Рішення

від 05.07.2012 по справі 1830-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2012Справа №5002-11/1830-2012

За позовом: Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м.Керчь;

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», м.Феодосія, смт.Коктебель;

про стягнення 6748,91 грн.

Суддя С. С. Потопальський

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 111 від 25.06.12, інженер 1 категорії відділу комерційної та маркетингової роботи, логістики та планування вантажопотоків порту, представник;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору: Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», м.Феодосія, смт.Коктебель, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6748,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача від оплати заборгованості за отримані роботи та послуги по договору № 03-01/066/КО від 27.12.2010 р., по перевалюванню вантажу за період з 19.01.2011 р. по 12.09.2011 р.,, а саме: перевалювання вантажу переважування вантажу, допуск на територію порту працівників відповідача та автотранспорту, плата за користування вагонами, маневрові роботи; в зв`язку з чим позивач звернувся із позовом до суду за примусовим стягненням заборгованості та нарахованими 3%, інфляцією та пенею.

В судовому засіданні 05.07.2012 р. представником позивача надано уточнення позовних вимог та розрахунок позовних вимог, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача: 6001,12 грн. основного боргу, 215,28 грн. 3 % річних, 214,74 грн. інфляційних витрат, 33,85 грн. пені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на відповідача, залученому до матеріалів справи (а.с.114-115).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 р. між Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" (позивач) (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», м.Феодосія, смт.Коктебель (відповідач) (замовник) укладений договір № 03-01-066/КО про перевалювання вантажів які не перевозяться водним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 договору вказаний договір визначає порядок перевалювання вантажів замовника які не перевозяться водним транспортом: продукт залізистий навалом по варіанту «Автотранспорт - склад - вагон» в об`ємі орієнтовано 11 тис. тон на рік; пісок будівельний (карбонатний) в біг-бегах по варіанту «Автотранспорт - склад - вагон» (автотранспорт)» в об`ємі 10 тис. тон на рік.

Додатковою угодою до договору від 21.06.2011 р. № 3 були внесені зміни в п.1.1 договору, яким доповнено вказаний пункт наступним: «пісок (будівельний, морський та інший) навалом по варіанту - автотранспорт - склад - автотранспорт, в об`ємі орієнтовано до 2000 тонн у місяць».

Пунктом 3.8 договору встановлено, що порт здійснює при відвантаженні вантажу з порту переважування навантажених вагонів на залізничних вагах за участю представника замовника. Перевірка ваги вантажу при надходженні вантажу здійснюється за письмовою заявкою замовника.

Тобто фактично між сторонами укладено договір про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були надані наступні послуги перевалювання вантажу за період з 19.01.2011 р. по 12.09.2011 р., а саме: переважування вантажу, допуск на територію порту працівників відповідача та автотранспорту, плата за користування вагонами, маневрові роботи. Позивачем були виставлені наступні рахунки: № 3046 від 19.01.2011, №3047 від 20.01.2011, № 3112 від 25.01.2011, 3294 від 23.02.2011, № 3509 від 28.03.2011, № 4107 від 16.06.2011, № 4137 від 16.06.2011, № 4203 від 23.06.2011, 4449 від 01.08.2011, № 4478 від 12.08.2011, № 3085 від 27.01.2011, всього на суму 6001,12 грн., (а.с.22, 25, 28, 29, 38, 39, 44, 48,52, 56, 88)

Згідно до п.4.1 договору оплата по перевалюванню вантажів по цьому договору здійснюється в національній валюті України по тарифам, вказаним у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною на розрахунковий рахунок порту. У вказані ставки плат та зборів ПДВ не включений, оплата ПДВ здійснюється згідно з умовами діючого законодавства України. Оплата послуг порту здійснюється попередньо до видачі порту письма на відвантаження вантажу з порту по передньому рахунку порту (на підставі письмової заявки замовника з вказівкою строків та об`ємів робіт що плануються).

Відповідно до п.4.4 договору, по результатам відвантаження за фактично відвантажену кількість вантажу та надані послуги, порт здійснює остаточний розрахунок та оформлює виконавчий рахунок. Замовник здійснює доплату до попереднього платежу згідно виконавчого рахунку в продовж 10 днів, після його отримання, у випадку перевищення суми виконавчого рахунку проти попередньо сплаченої суми, або порт повертає різницю за вказівкою замовника у випадку перевищення попередньо сплаченої суми.

Додатком № 1 до договору (п.3, 4) передбачено, що перевантаження вагонів без урахуванням вартості маневрових робіт складає 39,50 грн. за вагон; проїзд автотранспорту з вантажем складає 11,87 грн. за 1 машину.

Відповідно до п.12 додатку до договору зазначено, що роботи та послуги не вказані в Додатку № 1 виконуються портом по додатковим заявкам фірми за наявності можливості та сплачуються фірмою по тарифам порту, при їх відсутності по фактичним затратам.

Як свідчать матеріали справи, інші витрати, а саме вартість за прохід робітників та проїзд через територію порту визначена в калькуляції на 2011, (а.с.17).

Надані позивачем послуги по перевалюванню вантажів відповідача, відповідно до п.1.1 договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи за період з 19.01.2011 р. по 12.09.2011 р.: листами-заявками відповідача на надання послуг, відомостями, випискою з журналу тимчасових пропусків, товарно-транспортними накладними та документами зважування, які наявні в матеріалах справи.

Всього було надана послуг на суму 6001,12 грн.

Проте доказів оплати коштів у сумі 6001,12 грн. відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 6001,12 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6001,12 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 215,28 грн. 3 % річних, 214,74 грн. інфляційних витрат, 33,85 грн. пені, які підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати фірма здійснює оплату пені за несвоєчасну оплачену суму, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних інфляційної суми та пені, наданий позивачем, суд знаходить його вірним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В судовому засіданні 05.07.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 05.07.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», (98186, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул..Калініна, 16, ЄДРПОУ 36517065) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», (98312, м.Керчь, вул..Кірова, 28, ЄДРПОУ 01125554) 6001,12 грн. основного боргу, 215,28 грн. 3 % річних, 214,74 грн. інфляційних витрат, 33,85 грн. пені та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Потопальський