Рішення

від 04.07.2012 по справі 5006/9/55/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.12 р. Справа № 5006/9/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Подколзіної Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 63 751грн. 54коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні 04.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №1) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн», м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, суми основного боргу за договором №050111 від 05.01.2011р. у розмірі 55 056грн. 40коп., інфляційних втрат у розмірі 2 367грн. 43коп., 3% річних у розмірі 2 072грн. 53коп. та пені у сумі 4 255грн. 18коп., усього 63 751грн. 54коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №050111 від 05.01.2011р.; видаткової накладної №15 від 30.03.2011р.; податкової накладної №6 від 30.03.2012р. та претензії-вимоги про сплату заборгованості від 28.02.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229, п.6 ст.231 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань».

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2012р. з'явився, але письмового відзиву на позов не представив, усно підтвердив наявність заборгованості за договором №050111 від 05.01.2011р. Крім того, зазначив, що припинив власну підприємницьку діяльність.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсягу, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач був повідомлений про судові засідання 07.06.2012р. та 04.07.2012р. належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника про оголошення перерви у засіданні, повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про його отримання представником відповідача від 17.05.2012р. та реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 08.06.2012р., однак у засідання суду 07.06.2012р. та 04.07.2012р. не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн», є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, дата проведення державної реєстрації - 12.07.2007р., номер запису про державну реєстрацію - 1 068 102 0000 018830.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, також є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується листом Управління державної реєстрації Донецької міської ради №3217/01-23 від 14.06.2012р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн» (далі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) був укладений договір №050111 від 05.01.2011р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити виготовлення гаражних воріт в кількості 6 (шість) штук, а замовник зобов'язується оплатити вартість продукції.

Загальна вартість робіт, відповідно до розділу 3 договору, складає 55 056грн. 40коп., в т.ч. ПДВ 9 176грн. 06коп.

Оплата, як домовились сторони в п. 4.1 договору, здійснюється замовником шляхом перерахування виконавцю грошових коштів в розмірі 100% вартості замовлення на його поточний рахунок на протязі 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати підписання договору.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується видатковою накладною №15 від 30.03.2011р. на суму 55 056грн. 40коп., в т.ч. ПДВ 9 176грн. 06коп. Вказана видаткова накладна підписана сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

За результатами виконання договору позивачем також була складена податкова накладна №6 від 30.03.2011р. на суму 55 056грн. 40коп., в т.ч. ПДВ 9 176грн. 06коп. за першою з подій - виконання роботи.

Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором №050111 від 05.01.2011р., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості робіт згідно п. 4.1 договору на протязі 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати підписання договору, тобто до 26.01.2011р. включно.

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи спростування матеріалами справі посилань відповідача при припинення ним на час подання позову власної підприємницької діяльності, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №050111 від 05.01.2011р. у розмірі 55 056грн. 40коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем на підставі вказаної статті нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 27.01.2011р. по 28.04.2012р. у сумі 2 072грн. 53коп. та інфляційні втрати за період з лютого 2011р. по квітень 2012р. у розмірі 2 367грн. 43коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з вказані періоди, суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки арифметично вірні, відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, з огляду на що дані позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 укладеного договору передбачено, що при невчасній оплаті замовник платить виконавцю пеню у розмірі 2% вартості замовлення за кожен прострочений день.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За вимогами п.п. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позовної заяви позивачем відповідно до вказаних статей нарахована пеня за період з 27.01.2011р. по 27.07.2011р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, розмір якої становить 4 255грн. 18коп.

Перевіривши розрахунок пені за період з 27.01.2011р. по 27.07.2011р., з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним. Однак, враховуючи вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України та відсутність в договорі умов щодо нарахування пені більше шести місяців, судом встановлено, що позивачем неправомірно було включено до періоду нарахування пені 27.07.2011р.

Фактично розмір пені за період з 27.01.2011р. по 26.01.2012р. складає 4 231грн. 80коп., на підставі чого та враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності щодо нарахування пені, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 27.01.2011р. по 26.07.2011р. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені за 27.07.2011р. у сумі 23грн. 38коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, п.1 ч.2 ст. 258, п.п. 3,4 ст. 267, ст.ст. 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ч.ч. 1, 7 ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань», господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн» (03131, м.Київ, вул. Любомирська, буд.16, ідентифікаційний код 34867413) суму основного боргу за договором №050111 від 05.01.2011р. у розмірі 55 056грн. 40коп., інфляційні втрати у розмірі 2 367грн. 43коп., 3% річних у розмірі 2 072грн. 53коп. та пеню у розмірі 4 231грн. 80коп., усього 63 728грн. 16коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у сумі 23грн. 38коп. відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича інвестиційна компанія «Термолайн» (03131, м.Київ, вул. Любомирська, буд.16, ідентифікаційний код 34867413) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 608 грн. 91 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.