Рішення

від 06.07.2012 по справі 5011-67/7395-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/7395-2012 06.07.12

За позовомПриватного підприємства "Стеді" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" простягнення 10 016,57 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Басенко В.О. від відповідача:Радченко М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Стеді" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" (надалі -"Товариство") про стягнення 10 016,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов генерального договору на транспортне експедирування автотранспортом №375 від 04.07.2011 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені 851,52 грн., 3% річних у розмірі 165,05 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та штрафу 1 000,00 грн. за простій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.06.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.2012 р. За змістом заяви просила суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 851,52 грн. та 3% річних у розмірі 165,05 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 1 000,00 грн. штрафу за простій.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву за змістом якого заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки суму основного боргу ним було сплачено, а задоволення іншої частини позовних вимог, на його думку, є безпідставним з огляду положень ст. 315 Господарського кодексу України, оскільки позивачем перед пред'явленням позову, не надіслано претензії.

У судовому засіданні 22.06.2012 р. оголошена перерва до 06.07.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, надала уточнений розрахунок пені та 3% річних, згідно якого просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 572,04 грн. та 3% річних у розмірі 1635,05 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 11.07.2011 р. по 01.04.2012 р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор) укладено договір на транспортне експедирування автотранспортом №375 (надалі -"Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, яки виникають між експедитором і перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по замовленням (заявкам) експедитора та пов'язаних із ними різноманітних послуг.

Із змісту п. 2.1 Договору вбачається, що кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовлені (заявці).

Положеннями п. 3.1.8 Договору визначено, що експедитор зобов'язаний оплатити послуги перевізника на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно п. 3.2.8 Договору перевізник зобов'язаний у випадку ймовірності настання наднормативного простою транспортного засобу в місці завантаження/розвантаження, інформувати експедитора в письмовому вигляді до 14.00 місцевого часу на другу добу завантаження/розвантаження, якщо інше не вказано у додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.2.14 Договору перевізник зобов'язується не пізніше ніж через 15 календарних днів з моменту розвантаження передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного договору, а також оригінали документів , що підтверджують факт оплати додаткових витрат, що виникли у процесі перевезення.

Пунктом 3.16 Договору визначено, що за простій транспортного засобу перевізника не з вини останнього під завантаженням (розвантаженням) і митним оформленням понад терміна, встановленого пунктом 3.1.3 даного Договору, експедитор сплачує штраф за кожну повну добу простою за винятком святкових та вихідних днів країни перебування в розмірі 500 грн., якщо інше не вказано у додатковій угоді.

Положеннями п. 3.17 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати експедитор оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фрахту за кожний день прострочення, але не більше розміру плати за перевезення.

Відповідно до п. 3.21 Договору вартість перевезення (ставка) та валюта розрахунків погоджується сторонами в замовленні (заявці).

Згідно до п. 3.22 Договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 15 банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів документів: даного договору, замовлення (заявки), акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка - фактури, товарно-транспортної накладної (СМR, ТТН) та оригінальних квитанцій за додаткові витрати перевізника, підтверджених експедитором (штраф за перевантаження, оплата конвою, наявність наднормативних простоїв під навантаженням, розвантаженням і митним оформленням, штраф за скасування завантаження і т.п.).

04.07.2011 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№375-2011 (надалі -"Заявка 1"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Велика Димерка (Київська обл.) -м. Дніпропетровськ.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 5 000,00 грн., а розрахунок проводиться на протязі 5 днів з моменту отримання відповідачем оригіналів даної заявки, договору, акта наданих послуг, податкової накладної, рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН), копій свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про сплату єдиного податку на поточний рік.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом с. Велика Димерка (Київська обл.) -м. Дніпропетровськ на загальну суму 5 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною (ТТН) від 05.07.2011 р. та акт надання послуг №121 від 06.07.2011 р. підписаний та скріплений печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунок фактуру №144 від 06.07.2011 р. на суму 5 000,00 грн. (вантажні перевезення с. Велика Димерка (Київська обл.) -м. Дніпропетровськ), акт наданих послуг №121 від 06.07.2011 р. та копії: заявки на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№375-2011 від 04.07.2011 р., товарно-транспортної накладної (ТТН) від 05.07.2011 р., Договору, податкової накладної від 06.07.2011 р. №135, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про сплату єдиного податку на поточний рік.

Однак, відповідач вартість наданих послуг з перевезення вантажів за заявкою на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№375 від 04.07.2011 р. не сплатив.

27.07.2011 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№445-2011 (надалі -"Заявка 2"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту г. Днепродзержинськ -г. Києв -п. Белогородка.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 3 000,00 грн., а розрахунок проводиться на протязі 10 днів з моменту отримання відповідачем оригіналів даної заявки, договору, акта наданих послуг, податкової накладної, рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН), копій свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про сплату єдиного податку на поточний рік.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом г. Днепродзержинськ -г. Києв -п. Белогородка на загальну суму 3 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною (ТТН) від 29.07.2011 р. №ЗНТ000003082.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунок фактуру №171 від 01.08.2011 р. на суму 3 000,00 грн. (вантажні перевезення г. Днепродзержинськ -г. Києв -п. Белогородка), акт наданих послуг №151 від 01.08.2011 р., заявку на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№445-2011 від 27.07.2011 р., товарно-транспортну накладну (ТТН) №ЗНТ000003082 від 29.07.2011 р., копії Договору, податкової накладної, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про сплату єдиного податку на поточний рік.

Однак, відповідач вартість наданих послуг з перевезення вантажів за заявкою на перевезення вантажу ОЛА/МММС/№445-2011 від 04.07.2011 р. не сплатив.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В судовому засіданні представником позивача надано банківську виписку від 31.05.2012 р., з якої вбачається погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 8 000,00 грн. (призначення платежу -за транспортні послуги зг. З 375, 445 МММ та рах. №144 від 06.07.2011 р. та 171 від 01.08.2011), стягнення якої у тому числі є предметом спору у даній справі.

Відтак предмет сопору у цій частині позовних вимог відсутній, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 000,00 грн. нарахованого за простой під час розвантаження автомобілю, внаслідок превезення вантажу за зявкою ОЛА/КМА/№385-2011 від 08.07.2011 р.

08.07.2011 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу ОЛА/КМА/№385-2011 (надалі -"Заявка 3"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Велика Димерка (Київська область) -м. Дніпропетровськ.

Відповідно до Заявки №3 дата завантаження 12.07.2011 р., а дата розвантаження 13.07.2011 р.

Відповідно до п. «нормативний простій»Заявки на перевезення вантажів ОЛА/КМА/№385 - 2011 від 12.07.2011 р. нормативний простій: 24 години при розвантажені, штрафні санкції: 250 грн.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В даному випадку, позивач просить стягнути штрафні санкції, які передбачені умовами Договору, за Заявкою на перевезення вантажів ОЛА/КМА/№385 -2011 від 12.07.2011 р. за понаднормовий простій транспортного засобу під час розвантаження.

Пунктом 3.16 Договору визначено, що за простій транспортного засобу перевізника не з вини останнього під завантаженням (розвантаженням) і митним оформленням понад терміна, встановленого пунктом 3.1.3 даного Договору, експедитор сплачує штраф за кожну повну добу простою за винятком святкових та вихідних днів країни перебування в розмірі 500 грн., якщо інше не вказано у додатковій угоді.

Відповідно до п. «нормативний простій»Заявки на перевезення вантажів ОЛА/КМА/№385 - 2011 від 12.07.2011 р. нормативний простій: 24 години при розвантажені, штрафні санкції: 250 грн.

Тобто, сторонами в п. «нормативний простій»Заявки на перевезення вантажів ОЛА/КМА/№385 -2011 від 12.07.2011 р. погоджено застосування штрафних санкцій за простій під "розвантаженням" понад встановлений строк (24 годи), та визначено розмір штрафних санкцій.

Відтак, сторони згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України в п. «нормативний простій»зазначеної Заявки встановили відповідальність у вигляді штрафу за простій при розвантаженні.

Отже, умовами Договору та Заявкою встановлена відповідальність відповідача у вигляді штрафу за порушення строку розвантаження, а відтак існують підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу за простій автомобіля позивача під час розвантаження.

З посвідчення про відрядження вбачається, що транспортний засіб позивача прибув на місце розвантаження (м. Дніпропетровськ) 13.07.2011 р., а розвантаження, згідно відмітки вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній (ТТН), було здійснене 15.07.2011 р. о 13.00 годині, що посвідчена підписом та відтиском печатки останнього.

Крім того, матеріали справи містять акт приймання-передачі по прибутковому ордеру №АК000001863 від 15.07.2011 р., з якого також вбачається, що розвантаження було здійснене 15.07.2011 р.

Тобто, розвантаження автомобіля позивача в пункті призначення тривало 2 доби, що перевищує погодженого сторонами в Заявці нормативного простою (24 години).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач здійснював розрахунок штрафу на підставі п. 3.16 Договору, однак п. 2.5 Договору сторонами визначено, що замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовлені (заявці) .

Відтак, суд здійснює розрахунок штрафу в розмірі визначеному заявкою, а саме у розмірі 250,00 грн. за кожну повну добу простою.

За перерахунком суду штраф за понаднормовий простій транспортного засобу при його розвантаженні становить 500 грн.

В іншій частині заявленого до стягнення штрафу у розмірі 500 грн. необхідно відмовити з огляду приписів п. 2.5 Договору.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 572,04 грн. нарахованої від суми заборгованості за заявкою №2 за період з серпня 2011 р. по сычень 2012 р. та №2 за період з липня 2011 р. по грудень 2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями п. 3.17 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати експедитор оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фрахту за кожний день прострочення, але не більше розміру плати за перевезення.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем уточненого розрахунку та встановлених судом періодів нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 583,06 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 109,32 грн. нарахованих від суму заборгованості за заявкою №1 у розмірі 5 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 55,73 грн. нарахованих від суму заборгованості за заявкою №2 у розмірі 3 000,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення у період з 11.07.2011 р. по 01.04.2012 р., що в загальному розміру заявленої до стягнення пені становить 165,05 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 165,05 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 572,04 грн., 3% річних у розмірі 165,05 грн. та штрафу у розмірі 500,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 8 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Як вбачається, з відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надіслано претензії перед пред'явленням позову та зверненням до суду, відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Відповідно вказаної статті надсилання претензії є можливим, тобто положення зазначеної статті передбачають існування у позивача права, а не обов'язку з її надсилання перед пред'явленням позову та зверненням до суду, що спростовує твердження позивача про обов'язковість досудового врегулювання спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення суми основного боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Стеді" задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 36038044) на користь Приватного підприємства "Стеді" (07412, Київська область, с. Рожни, вул. Щорса, 41 Г; ідентифікаційний код 32832001), пеню у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 04 коп., штраф у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 85 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 06.07.2012 р.