Рішення

від 26.06.2012 по справі 5011-4/4866-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/4866-2012 26.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто» Третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Авто Бізнес Сервіс» Про визнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Лев Р.В.

Від відповідача не з'явились

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договір № ДГ-2 суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2011р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»та просить стягнути з відповідача 78 000 грн. розмір виконаного за невиконаних правочином та 156 000 грн. збитків, а всього 234 000 грн. заборгованості.

Відповідач та третя особа в засідання суду не з'явились.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»було укладено договір № ДГ-2 суборенди нежитлового приміщення.

Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений з порушенням чинного законодавства України та є недійсним з наступного.

Згідно з п.1.1 Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) частину нежитлового приміщення загальною площею 75,0 (сімдесят п'ять) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, будинок 15.

Відповідно до п.1.3. Договору Орендар користується Приміщенням на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №17/05-11 від 01.06.2011р., укладеного між ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»та Відповідачем на термін з 01/0/6.2011р. до 01.06.2012р.

05 квітня 2012 року ПАТ «ХДІ страхування»звернулось до ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»з проханням надати письмову відповідь стосовно того, чи дійсно між Сторонами був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №17/05-11 від 01.06.2011р., якщо так-то на який термін, а також чи діє він на сьогоднішній день, крім того, у разі наявності договору позивач просив надати його копію.

На лист ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»надало відповідь від 6 квітня 2012 року, в якому зазначило, що між ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»та ТОВ «Радікал Авто»ніколи не було укладено жодного договору оренди нежитлових приміщень, в тому числі не укладався Договір оренди нежитлового приміщення № 17/05-11 від 01.06.2011р.

Згідно зі ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст.760 ЦК України).

Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

За твердженням Позивача, у відповідача не було правової підстави на укладання Договору №ДГ-2 суборенди нежитлового приміщення від 01 червня 2011 року, оскільки Договору оренди нежитлового приміщення №17/05-11 від 01.06.2011р. укладеного між ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»та відповідачем в природі не існує, так само як і не існує самого факту укладення такого Договору між ТОВ «Авто Бізнес Сервіс»та відповідачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на наступне.

Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з 4.1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.І ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно за договором піднайму наймач передає або зобов'язується передати майно у користування іншій особі за плату на певний строк за згодою наймодавця.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»укладено договір суборенди нежитлових приміщень № ДГ-2, згідно п.1.1 договору орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, 15,, яким орендар користується на підставі договору оренди № 17/05-11 від 01.06.2011, укладеного з ТОВ «Авто Бізнес Сервіс».

Згідно п.3.2. договору суборенди розмір орендної плати за домовленістю сторін, розраховується із ставки орендної плати 130,00 грн. за 1 кв.м. за повний місяць орендної плати, в тому числі ПДВ 26,00 грн., всього з урахуванням ПДВ 130,00 грн. таким чином орендна плата з урахування ПДІ становить 9750,00 грн. на місяць.

Судом встановлено, що на виконання умов договору суборенди, позивачем було перераховано відповідачу платіжними дорученнями №№ 2756, 2757 від 12.08.2011, № 3453 від 14.10.2011, №3541 від 31.10.2011р.,№ 3418 від 10.10.2011, № 3616 від 08.11.2011, № 4231 від 16.12.2011, № 4009 від 02.02.2012р. на загальну суму 78 000 грн. за оренду приміщення з 01.06.2011р. по 02.02.2012 р.

Статтею ст.761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору суборенди Товариство з обмеженою відповідальністю «Радикал Авто»не було власником вказаного приміщення, а отже не мав права укладати договір суборенди.

В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Бізнес Сервіс»в якому останній зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Бізнес Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»не було укладено жодного договору оренди нежитлових приміщення, в тому числі не укладався договір оренди нежитлового приміщення № 17/05-11 від 01.06.2011р.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, згідно якої зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.І ст.229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду у зв'язку із вчиненням цього правочину.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки укладаючи спірний договір суборенди нежитлових приміщень відповідач ввів в оману позивача щодо укладення ним договору оренди нежитлового приміщення № 17/05-11 від 01.06.2011р. з ТОВ «Авто Бізнес Сервіс», що з урахуванням наведених норм матеріального права є підставою для визнання договору суборенди недійсним та повернення позивачу шляхом стягнення з відповідача отриманого за цим договором.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача 156000 грн. збитків, задоволенню не підлягає, з наступного.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Разом з тим, позивачем, в порушення норм зазначених статей, не доведено належними та допустимими доказами наявності збитків.

Посилання позивача, в обґрунтування збитків, на той факт що позивачем було безпідставно сплачено відповідачу 78 000,00грн, тому сума відшкодування збитків буде становити 156 000,00грн. (78 000,00грн. х 2) не приймається судом до уваги, оскільки зазначений розрахунок не обґрунтовує наявність збитків понесених Позивачем на суму 156 000,00грн.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині визнання договору недійсним та стягнення 78 000 грн. сплачених Позивачем Відповідачу за оренду приміщення за період з 01.06.2011р. по 02.02.2012 р.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині визнання договору недійсним та стягнення 78 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково. В частині стягнення збитків суд відмовляє, з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № ДГ-2 суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2011р. укладеного між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»(03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 23, кв. 119, код ЄДРПОУ 37674938).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радікал Авто»(03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 23, кв. 119, код ЄДРПОУ 37674938) на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) 78 000 грн. виплату по орендній платі, 2633 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 03.07.2012р.