Рішення

від 06.07.2012 по справі 5011-67/7252-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/7252-2012 06.07.12

За позовомПублічного акціонерного товариства Виробниче об'єднання «Автотранспортник» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ітаком» Простягнення 1 800,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаМанжай С.Б. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Виробниче об'єднання «Автотранспортник» (надалі -Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаком»(надалі -Відповідач) про стягнення 1800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Заявки до договору про транспортно-експедиційне обслуговування №000144 від 11.03.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено до 06.07.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, кв. 180, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13997217 від 08.06.2012 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено Заявку №000144 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування (надалі -"Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ -м. Київ (Україна) за двома місцями розвантаження.

Відповідно до п. 7 Заявки вартість послуг 1 800,00 грн. без ПДВ.

Згідно із п. 9 Заявки строк доставки 13.03.2010 р. у 08 годині 00 хвилин перша вигризка на Епіцентрі

Положеннями п. 10 Заявки визначено, що умови оплати від факту по оригіналам документів на протязі 7 днів.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявки від 11.03.2010 р. підтверджується товарно-транспортними накладними 02АБЖ №961032 та 02АБЖ №961033 від 12.03.2010 р., відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

Позивачем за наслідком здійсненого перевезення у відповідності до п. 7 з Заявки було виставлено до сплати відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000197 від 16.03.2010 р.

28.11.2011 р. позивачем було складено та направлено на адресу відповідача (49000; м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правда, 29/416, яка зазначена у заявці) лист №526 (претензія №1) від 28.07.2011 р., за змістом якого позивач просив відповідача здійснити розрахунок спірного перевезення у розмірі 1 800,00 грн. Також, перевізником до зазначеного листа додано копію заявки до договору про транспортно-експедиційне обслуговування №000144 від 11.03.2010 р.; копії товарно-транспортних накладних 02АБЖ №961032 та 02АБЖ №961033 від 12.03.2010 р.; рахунок-фактуру №СФ-0000197 від 16.03.2010 р. Однак відповіді відповідач не надіслав, а грошові кошти не перерахував.

26.01.2012 р. позивач Листом №42 (Претензія №2) повторно звернувся до відповідача із вимогою про сплату суми наданих йому послуг з перевезення вантажу у розмірі 1 800,00 грн., додавши до нього платіжний пакет документів. Однак відповіді на зазначений лист не отримав.

Листом №112 (Претензією №1) від 15.02.2012 р. та листом №298 (Претензією №2) від 22.03.2012 р., до яких додано платіжний пакет документів, що були направлені позивачем на адресу: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, яка згідно інформації витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №293318 від 15.02.2012 р. є місцезнаходженням відповідача, останній знов звертався до відповідача із вимогою про сплату грошових коштів у розмірі 1 800,00 грн. за послуги з перевезення вантажу, однак відповіді від експедитора не отримав, а заборгованість сплачена не була.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 800,00 грн.

За своєю правовою природою заявка є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказана заявка є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними 02АБЖ №961032 та 02АБЖ №961033 від 12.03.2010 р. (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п. 7 Заявки вартість послуг 1 800,00 грн. без ПДВ.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Змістом п. 10 Заявки визначено, що умови оплати від факту по оригіналам документів на протязі 7 днів.

Позивачем на адресу відповідача було направлено листи №526 від 28.11.2011 р., №42 від 26.01.2012 р., №112 від 15.02.2012 р., №298 від 22.03.2012 р. з доданими до нього документами у відповідності до положень п. 10 Заявки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 10 Заявки строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 800,00 грн. на підставі Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 800,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаком»(01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний номер 36208542) на користь Публічного акціонерного товариства Виробниче об'єднання «Автотранспортник»(08500, м. Фастів, вул. Транспортна, буд. 2; ідентифікаційний номер 20572715) суму боргу у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 06.07.2012 р.