Рішення

від 03.07.2012 по справі 5011-70/4156-2012-25/042-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2012 р. Справа № 5011-70/4156-2012-25/042-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація",

01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 15/2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт",

07823, Київська область, с. Загальці, вул. Жовтнева, буд. 19

про стягнення 9 423,77 грн.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 16.02.2012 № 778-1)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" (далі -відповідач) про стягнення 9 423,77 грн., з яких: 8 186,20 грн. -основна заборгованість, 753,13 грн. -інфляційні втрати, 484,44 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 23.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 матеріали справи передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2012 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 22.05.2012.

У судове засідання 22.05.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.06.2012.

У судове засідання 05.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.06.2012.

21.06.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9974 від 21.06.2012) позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з отриманням позивачем довідки з банківської установи та встановленням наявності часткової оплати відповідачем основної заборгованості у сумі 975,00 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення позовних вимог, у справі визначено нову ціну позову - 8 557,99 грн., яка складається з: 7 451,21, грн. основної заборгованості, 685,51 грн. інфляційних втрат, 421,27 грн. 3% річних, відповідно до якої і підлягав вирішенню спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судове засідання 21.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 03.07.2012.

03.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10507 від 03.07.2012) позивачем поданий уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку зі здійсненням перерахунку їх розміру, який за своїм змістом є збільшенням розміру позовних вимог. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -9 703,54 грн., яка складається з: 7 451,21 грн. -основного боргу, 1 565,51 грн. -інфляційних втрат, 686,82 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судовому засіданні 03.07.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 23.04.2012 № 13639070 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.07.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт" (далі - відповідач, замовник) 09.04.2009 звернулося до Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (далі - позивач, виконавець) з замовленням здійснити ремонтні роботи на належному йому транспортному засобі марки ТАТА-LPT 613, державний номерний знак АІ2656ВН 2007 року.

Відповідно до приписів частин 1 - 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі замовлення-наряду від 09.04.2009 № ЗН-0002797 виконавцем виконані роботи, пов'язані з роботою транспортного засобу марки ТАТА-LPT 613, державний номерний знак АІ2656ВН 2007 року, факт виконання яких, їх перелік та прийняття їх відповідачем підтверджується відбитками печаток і підписами уповноважених представників сторін на акті виконаних робіт від 10.06.2009 № ЗА-0002837 на загальну суму 8 426,21 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з акту виконаних робіт, об'єктами відносин по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу виступають як матеріалізований результат виконання таких робіт, що знаходить своє втілення у поліпшенні якості або інших споживчих властивостей речі, так і нематеріальне благо, що споживається у процесі вчинення таких дій або здійснення такої діяльності, а тому спірні відносини підпадають під регулювання норм двох інститутів цивільного права: підряду та послуг.

Крім того, відносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових регулюються спеціальним щодо даного виду відносин Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 №792, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за №122/7443.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем.

Відповідно до пунктів 8, 9 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів послуги з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ чи його складових частин надаються Замовникові за письмовим договором чи усною угодою.

В силу пункту 34 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів приймання ДТЗ (його складових) Замовником відбувається у присутності контролера якості виконавця й здійснюється з оформленням акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення у разі, якщо не укладався договір про надання послуг.

Згідно пункту 26 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів розрахунковим документом, що засвідчує надання послуг, є, зокрема, акт передання-приймання ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

05.05.2009 та 27.01.2010 позивачем на адресу відповідача направлено вимоги від 05.05.2009 №79 та від 27.01.2010 №11 про сплату боргу, відсотків та інфляційних втрат за порушення строку оплати виконаних робіт, які залишені відповідачем без відповіді. Натомість, вказані вимоги не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що їх направлення відповідачеві не підтверджено належними доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, з огляду на матеріали справи, судом встановлено, що в акті виконаних робіт від 10.06.2009 № ЗА-0002837 сторони визначили термін оплати за виконані роботи, а саме: 10.04.2009.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки з банківської установи від 14.06.2012 №56-3-1-00/706-710, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки, відповідач здійснив часткову сплату за виконані позивачем роботи, зокрема, 26.05.2009 -225,00 грн., 21.08.2009 -100,00 грн., 20.11.2009 -150,00 грн., 28.01.2010 - 100,00 грн., 23.03.2010 -100,00 грн., 23.06.2010 -105,00 грн., 20.09.2010 -97,00 грн., 24.12.2010 -98,00 грн. всього на загальну суму 975,00 грн.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7 451,21 грн. -різниця між загальною вартістю виконаних робіт (8 426,21 грн.) та перерахованими ним на рахунок позивача коштами (975,00 грн.).

Доказів повної оплати на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства та доводи представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 451,21 грн. заборгованості за виконані роботи є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 565,51 грн. та 3% річних у розмірі 685,50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за періоди: з 11.04.2009 по 26.05.2009, з 27.05.2009 по 21.08.2009, з 22.08.2009 по 20.11.2009, з 21.11.2009 по 28.01.2010, з 29.01.2010 по 23.03.2010, з 24.03.2010 по 23.06.2010, з 24.06.2010 по 20.09.2010, з 21.09.2010 по 24.12.2010, з 25.12.2010 по 30.03.2012 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, а тому позовні вимоги про стягнення 1 565,51 грн. інфляційних втрат та 686,82 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 557,34 грн. інфляційних втрат та 685,50 грн. 3% річних.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 7 451,21 грн. основної заборгованості, 1 557,34 грн. інфляційних втрат та 685,50 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 8,16 грн. та 3 % річних у розмірі 1,32 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн. Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн. Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 9 703,54 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі 1 609,50 грн. Проте, з наявних в матеріалах справи оригіналів платіжних доручень від 29.11.2011 №3413 та від 22.02.2012 №485 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1 610,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом. Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми). Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи. З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 22.02.2012 №485 підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 0,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" (07823, Київська область, с. Загальці, вул. Жовтнева, буд. 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31429870) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 15/2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03121566) 7 451 (сям тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 21 коп. основної заборгованості, 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. 3% річних, 1 557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Українська автомобільна корпорація" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 15/2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03121566) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) копійок, що перерахований відповідно до платіжного доручення від 22.02.2012 №485.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.07.2012.

Суддя С.О. Саванчук