Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/2224/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/2224/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" липня 2012 р.                                                            Справа № 5023/2224/12 вх. № 2224/12 Суддя господарського суду Денисюк Т.С.  при секретарі судового засідання Нескуба М.Г. за участю представників сторін:   прокурора  - Волик О.Г. посв. №920 від 24.04.12р.; 1-го позивача (Міністерство оборони України) - не з"явився; 2-го позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова) - не з"явився; 1-го відповідача (Харківської гарнизонної організації товариства військових мисливців та рибалок ОС України) - не з"явився; 2-го відповідача (Харківського універсітету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба) - не з"явився;   розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків,  в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України , м.Київ;    2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків;   до 1) Харківської гарнизонної організації товариства військових мисливців та рибалок ЗС України, м. Харків, 2) Харківського універсітету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, м. Харків;   про розірвання договору ВСТАНОВИВ: Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави в особі  Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської гарнизонної організації товариства військових мисливців та рибалок ОС України  та Харківського універсітету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба про розірвання Договору про спільну експлуатацію ставка на учбовому центрі Харківського військового універсітету. В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на неналежне виконання з боку відповідачів своїх  зобов'язань за вказаним Договором. Розгляд справи було відкладено на 03.07.12р. Прокурор в судовому засіданні 03.07.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Представники 1-го та 2-го позивачів в судове засідання 03.07.12р. не з"явились. Представники 1-го відповідача (Харківської гарнизонної організації товариства військових мисливців та рибалок ОС України) та 2-го відповідача (Харківського універсітету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба) в судове засідання не з'явились. Відповідачі перший та другий  правом на участь представника у судовому засіданні не скористались, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи за адресами, вказаними у позовній заяві. З урахуванням викладеного згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається у відсутності представників відповідачів та за відсутності відзивів на позовну заяву за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне. 20.02.2000р. між Спортивним товариством військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗС України (правонаступгиком якого є Харківська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок ОС України (арк. спр. 13-14), - перший відповідач) та Харківським універсітетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (другий відповідач) уклали договір про спільне використання ставку на учбовому центрі Харківського військового університету, відповідно до п.1.1. якого сторони погодили спільну експлуатацію ставка площею 7,6га, який розташований на землях оборони - військового містечка №223 "Великі проходи", для вирощування товарної риби, використання її для харчування особового складу ХВУ на харчування особового складу ХВУ та Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗС України, а також організації відпочинку та спортрибальства військовослужбовців, їх сімей Харківського гарнізону та інших громадян. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги нецільовим використанням земель оборони та невиконанням відпоавідачами умов оспорюваного договору, Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до суду із позовом в інтересах Міністерства оборони України та  Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до  Харківської гарнізонної  організації товариства військових мисливців та рибалок ЗС України, м. Харків та до  Харківського  університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, м. Харків  про  розірвання договору від 20 лютого 2000 року, який укладено між відповідачами. Так, прокурор, зокрема, посилається на те, що, в порушення ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідачами не було узгоджено ціну договору та на те, що відповідачами не виконуються умови зазначені у першому розділі даного договору. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного. Cтаттею 430 Цивільного кодексу встановлено, що, договір про сумісну діяльність – це договір, за яким сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальної господарської мети. Сторони за такою угодою можуть домовитись про безстрокову її дію, або обмежити її дію в часі моментом досягнення спільної мети. Згідно ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно п.5.1. Договору, договір вступає в силу із дня його підписання та затвердження сторонами. Строк дії даного договору становить 15 років із дня його підписання та сторони погодили, що він діє до листопада 2014 року. З матеріалів справи вбачається, що першим відповідачем оспорюваний договір було підписано 07.01.2000р., а другим відповідачем - 20.02.2000р., отже договір вступив в силу з 20.02.2000р. У ч.2 п.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів про сумісну діяльність” від 28.04.1995 р. зазначається, що Оскільки глава 38 Цивільного кодексу  України  не  передбачає об'язкових реквізитів   договору   про   сумісну   діяльність,  то вирішуючи питання про наявність  договірних  взаємовідносин,  слід виходити з того, що такий договір вважається укладеним, коли  між сторонами у письмовій  формі  досягнуто  згоди  по  всіх  істотних умовах, необхідних для його виконання,  наприклад,  мета договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та  обсяг внесків кожної із сторін,  умови використання результатів сумісної діяльності тощо. Укладаючи договір про сумісну діяльність  сторони  повинні вирішити питання   про   порядок  ведення  спільних  справ.  Чинне законодавство не  обмежує  їх  у  виборі  форми   цього   порядку (п.4 Роз"яснень). Укладаючи  договір  про  сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок  кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності.  Такими внесками можуть  бути грошові суми,  майно,  трудова участь,  надання послуг, розробка і забезпечення  проектною   документацією   тощо. Натомість, рбставини справи свідчать про те, що відповідачами не було здійснено дій, спрямованих на виконання розділів I (предмет і цілі договору) та III (обов"язки сторін) оспорюваного договору. Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору. Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Договір є обовязковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Землями оборони, згідно ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ч.1 ст. 77 Земельного кодексу України, визнаються землі,  надані  для  розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до  законів України (далі - військові частини). Суб'єктами права користування землями, наданими для потреб оборони, виступають військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та орга­нізації Збройних Сил України, інші військові формуван­ня, які функціонують як самостійні юридичні особи. Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч.1,2 ст.651 Цивільного кодексу України:  зміна або розірвання  договору допускається  лише за згодою  сторін, якщо інше не встановлено  договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З  огляду  на  вищенаведене, те, що сторонами не виконується договір про спільну експлуатацію ставка на учбовому центрі Харківського військового універсітету від 20.02.2000р., суд  вважає вимоги прокурора  обґрунтованими  і правомірними, тому   позов    підлягає   задоволенню  у повному   обсязі.       Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Таким чином судовий збір у даній справі покладається на відповідачів в сумі 536,50грн., відповідно, та підлягає стягненню до державного бюджету України. За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    ВИРІШИВ:  Позов задовольнити повністю. Розірвати договір про спільну експлуатацію ставка на учбовому центрі Харківського військового універсітету від 20.02.2000р. Стягнути з Харківської гарнизонної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (61058, м. Харків, вул. Полтавський щлях, 184, к.303, код ЄДРПОУ 21264364) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача:  ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 536,50 грн. судового збору. Стягнути з Харківського універсітету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача:  ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 536,50 грн. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Повний текст рішення складено 04.07.2012р. Суддя                                                          Денисюк Т.С.