Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/2262/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2262/12

вх. № 2262/12

Суддя господарського суду Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2012р.);

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СіДіСі Україна", м.Харків,

про стягнення 24160,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СіДіСі Україна", м.Харків, заборгованості по щомісячним лізинговим платежам за Договором фінансового лізингу № 110504/055 від 04.05.2011р. у сумі 22436,48 грн., пені в сумі 664,91 грн., штрафу в сумі 1059,29 грн. (всього - 24160,68 грн.). Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2012р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/2262/12 та розгляд справи призначено на 06.06.2012р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2012р. розгляд справи було відкладено на 03.07.2012р. об 11:40 год., у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та ненаданням витребуваних судом документів.

06.06.2012р., після судового засідання, до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку повноважного представника позивача.

Клопотання позивача було долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2012р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному розмірі.

На вимогу суду представник позивача надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача; довідку про поточний банківський рахунок позивача та про відсутність у позивача даних про банківські реквізити відповідача.

Надані представником позивача документи були долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СіДіСі Україна" (відповідачем) було укладено Договір фінансового лізингу № 110504/055 строком на 14 місяців, згідно якого позивач (лізингодавець) передав у фінансовий лізинг, а відповідач (лізингоодержувач) прийняв предмет лізингу - транспортний засіб "FAW CA1061K28L 5R5-0111" (номер кузова Y7ССА106170083013, реєстраційний номер AA7552EP), що підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.2011р.

Згідно п. 3.1. зазначеного Договору, всі платежі за цим Договором нараховуються та сплачуються в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у Договорі.

Відповідно до п. 3.2. Договору фінансовго лізингу, усі платежі можуть бути змінені лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у Договорі.

У п. 3.3. Договору сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів, який становив 4706,08 грн., у тому числі: відшкодування вартості предмета лізингу - 2587,50 грн., банківські відсотки та комісія - 2118,58 грн.

Відповідно до п. 8.1. Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати на користь лізингодавця лізингові платежі.

Згідно п. 8.3. Додатку № 2 до Договору, лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю щомісячні та спеціальні лізингові платежі не пізніше 7-го числа кожного місяця.

В п. 8.4. Додатку № 2 до Договору визначено, що неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно Договору.

В п. 8.15. Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу сторони визначили, що датою сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем за Договором є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав умов Договору, протягом строку його дії оплату рахунків здійснював частково, нерегулярно, із запізненнями або взагалі не сплачував рахунки.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відповідно до п. 10.1.4. Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку, якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу чи його частини становить більше 30-ти календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим

У зв'язку із систематичним порушенням зобов'язань по сплаті лізингових платежів з боку відповідача та його зростаючою заборгованістю, позивач відмовився від Договору фінансового лізингу № 110504/055 від 04.05.2011р. з 31.01.2012р. Відповідач добровільно повернув предмет фінансового лізингу, на підставі чого був складений акт повернення предмета лізингу від 31.01.2012р.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті щомісячних лізингових платежів його заборгованість перед позивачем склала: 22436,48 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі приписів Закону України "Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.16. Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення сплати платежів за Договором, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

За розрахунком позивача сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 664,91 грн.

Відповідно до приписів ст. 230 Господарського кодексу України, штрафом визнається господарська санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору і своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв предмет лізингу за спірним Договором на строк 14 місяців, протягом якого був зобов'язаний здійснювати щомісячні лізингові платежі.

Оскільки Договір фінансового лізингу було з 31.01.2012р., тобто після 9-ти місяців з моменту приймання-передачі предмета лізингу (04.05.2011), з вини лізингоодержувача, це свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним Договором, залишивши несплаченими п'ять щомісячних лізингових платежів, які мали бути сплаченими за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. 10.10. Договору фінансового лізингу, у разі дострокового розірвання чи припинення даного Договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих щомісячних лізингових платежів в частині банківських відсотків та комісії.

З урахуванням викладеного, позивачем нараховано штраф в розмірі 1059,29 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором фінансового лізингу від 04.05.2011р. № 110504/055 складає 24160,68 грн., у тому числі: заборгованість по щомісячним лізинговим платежам - 22436,48 грн.; сума пені - 664,91 грн.; сума штрафу - 1059,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СіДіСі Україна" (61105, м.Харків, вул.Киргизька, 19; код ЄДРПОУ 37575421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (02068, м.Київ, вул.Княжий затон, 4; код ЄДРПОУ: 37258463; р/р 26002295832400 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у сумі 22436,48 грн., пеню в сумі 664,91 грн., штраф в сумі 1059,29 грн. (всього - 24160,68 грн.); 1609,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (02068, м.Київ, вул.Княжий затон, 4; код ЄДРПОУ: 37258463) з державного бюджету України зайве сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн., згідно платіжного доручення № Н000000364 від 15.05.2012р.,оригінал якого знаходиться у матеріалах справи господарського суду Харківської області № 5023/2262/12.

Повне рішення складено "05" липня 2012 року.

Суддя Кухар Н.М.