Постанова

від 26.06.2012 по справі 3682/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" червня 2012 р. № 2а- 3682/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 13.03.2012р.);

представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність № 85 від 20.01.2012р.);

представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 246/10/10-010 від 19.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Рома" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000042328 від 15.02.2012 року, винесене Лозівською ОДПІ , скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000052328 від 15.02.2012 року, винесене Лозівською ОДПІ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті від 26.01.2012р. №86/23- 2332541. Висновки акту обґрунтовувалися інформацією про порушення податкового законодавства контрагентами позивача, яка була отримана відповідачем від інших органів державної податкової служби, але нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. На час укладання угод контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, зокрема ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»також мало будівельну ліцензію.

Укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, та підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за результатами перевірки ТОВ КВФ «Рома»встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 186.3. ст. 186, п.193.1 ст 193, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в сумі 90720 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податковою зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) в сумі 132111 грн.

Суть даного порушення, на думку податкового органу, полягає у віднесені ТОВ КВФ «Рома»на розрахунки з Державою по податку на додану вартість первинних документів, що були складені контрагентами позивача -ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»за результатами господарських операцій які фактично не відбулися, а відтак, вони не мають жодного юридичного значення і не можуть підтверджувати дійсності господарських операцій. Щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами відповідач пояснив, що за результатами проведених зустрічних перевірок цих контрагентів встановлено, що ними були проведені господарські операції з підприємствами, по яким визначено відсутність у них необхідної кількості працівників, виробничих потужностей, тощо. А тому, включення ТОВ КВФ «Рома»суму з придбання товарів (послуг) у своїх контрагентів до суми податку на додану вартість з такого придбання до податкового кредиту є порушенням податкового законодавства, тим більш що під час перевірки позивачем не надано у встановленому порядку документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджувало б фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у виконання укладених цивільних правочинів. У зв'язку з наведеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Рома" зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області 26.08.1992 р. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 01.09.1992 р.,має свідоцтво платника ПДВ № 28169336 від 31.08.2004 р.

Згідно п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова інформації та керуючись п.20.1 ст.20 розділу І Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI, та ч.2 п.14 Порядку періодичного надання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року за № 1245, для відпрацювання наданої інформації, відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Лозівської ОДПІ на адресу TOB КВФ «Рома»надіслано запити з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження по господарських відносинах з ТОВ "Промтехноопт": № 4959/10/18-13 від 01.06.2011 року, №7908/10/23-206 від 23.09.2011 року, №8169/10/23-206 від 04.10.2011 року, №1406/10/23-206 від 03.11.2011 року, №9882/10/23-206 від 22.11.2011 року, №9/10/23-206 від 05.01.2012 року та TOB "Промбуд - Монтажінвест»№7908/10/23-206 від 23.09.2011 року.

На запити Лозівської ОДПІ, щодо взаємовідносин з TOB «Промтехноопт»та TOB "Промбуд - Монтажінвест»від ТОВ КВФ «Рома»отримано відповіді: № 544 від 15.07.2011 року, №1169 від 31.10.2011 року, №1151 від 27.10.2011 року, №1228 від 09.11.2011 року, №1393 від 05.12.2011 року, №50 від 13.01.2012 року. В наданих відповідях TOB КВФ «Рома»надано копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, але не було надано документи, які б підтверджувати фактичне транспортування придбаних товарів, відповідно до договорів купівлі продажу, а саме товаротранспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару та факт використання придбаної продукції та послуг у господарській діяльності платника податку.

При цьому зважаючи на юридичний факт ненадання позивачем необхідної інформації та документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», тобто невиконання встановленого законодавством обов'язку, відповідачем у межах повноважень, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, призначена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на підставі наказу № 29 від 11.01.2012 р.

Фахівцями Лозівської ДПІ в період з 13.01.2012 по 19.01.2012 була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно - виробничої фірми "Рома", код за ЄДРПОУ 23325414, з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків: Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд - Монтажінвест»код за ЄДРПОУ 36987611 за липень 2011 року. Про проведення перевірки платника податків було повідомлено належним чином - копію наказу № 29 від 11.01.2012 р. та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.01.2012 року за № 229/10/23-307 вручено особисто під розпис 12.01.2012 року фінансовому директору TOB КВФ «Рома» - Мунтян Наталі Володимирівні.

Таким чином, податковою інспекцію вжито усі заходи для належного повідомлення підприємства про проведення перевірки.

Для ознайомлення з актом перевірки платника податків запрошено повідомленням від 18.01.2012 №645/10/23-307, який направлено засобами поштового зв'язку та отримано платником податків 20.01.2012. Результати перевірки оформлені актом від 26.01.2012р. №86/23- 23325414. Для отримання та ознайомлення з актом перевірки позивач не з'явився про що складено акт від 26.01.2012 №7/23-304/23325414. Акт перевірки направлено засобами поштового зв'язку та отримано позивачем 01.02.2012.

Таким чином, на підставі аналізу наявних у справі документів та пояснень представників сторін судом не встановлено незаконності дій відповідача при організації перевірки позивача, за результатами якої складений акт від 26.01.2012р. №86/23- 23325414 та винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків акту, відповідачем встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44 , п. 186.3. ст. 186 п. 193.1 ст. 193, п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в сумі 90720 гри., а саме: за квітень 2011 року в сумі 18978 грн., за травень 2011 року в сумі 36441 гри, за червень 2011 в сумі 35301 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) в сумі 132111 грн., а саме: липень 2011 року 89411 грн., серпень 2011 року 2967 грн., вересень 2011 року 7667 грн., жовтень 2011 року 32066 грн.

На підставі зазначених висновків, Лозівською ОДПІ були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000042328 від 15.02.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90721,00 грн., з яких: за основним платежем -90720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0000052328 від 15.02.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132111,00.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Податкового кодексу України є висновок відповідача щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промбуд - Монтажінвест».

Таким чином, докази, на які послався позивач, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару/послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Перевіряючи цей висновок і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За приписами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Наявність податкової накладної є обов'язковою, але не достатньою умовою набуття платником податків права на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Так, в разі складання податкової накладної або в межах нікчемного правочину, або за господарською операцією, котра фактично не відбулась, або з порушенням встановленого законом порядку, тобто за наявності дефектів (недоліків) у змісті, формі чи підставі походження, такий документ не може бути віднесений платником на розрахунки з Державою по ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара»до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість .

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі встановлення у судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагентів, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагентів при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на бюджетне відшкодування відсутні.

Як встановлено судом, ТОВ ВКФ "Рома" (Покупець) укладено з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 35690895), (Постачальник) договори купівлі продажу продуктів харчування та товарів №П-35 від 04.04.2011р., №П-44 від 04.05.2011р., №П-63 від 02.06.2011р., №П-73 від 01.07.2011 р., №П-85 від 01.08.2011 р., №П-91 від 01.09.2011 р., №П-101 від 03.10.2011 р. згідно яких Продавець зобов'язується передати у власність товарно - матеріальні цінності, а саме продукти харчування і товар, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити за отримані товарно - матеріальні цінності за умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною Договору. Право власності на товар (згідно п. 1.3 Договору) переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, що посвідчується підписом в товарній накладній.

Відповідно до п.2.1 та 5.1 Договору продавець зобов'язаний предоставити сертифікат якості виробника.

Строки і порядок поставки товару передбачені розділом 3 Договору, відповідно до якого відгрузка товару здійснюється за рахунок TOB КВФ «Рома»самовивозом (п. 3.1 Договору). Відгрузка товару здійснюється за довіреністю на право отримання матеріальних цінностей, оформлених належним чином і завіреною Покупцем (п. 3.3 Договору). У випадку централізовано - кільцевих поставок відпуск товарно - матеріальних цінностей може здійснюватися Продавцем без довіреності в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження інструкції про порядок реєстрації, виданих повернутих довіреностей на отримання цінностей» (п. 3.4 Договору).

Загальна сума договору складає загальну вартість рахунків - фактур, наданих при відвантаженні, які є невід'ємною частиною Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець сплачує за товар по ціні, вказаній в товарних накладних (рахунках або в іншій формі, передбаченою законодавством).

Згідно до п. 4.4 Договору оплата вартості товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Факт оплати Покупцем вартості товару підтверджується банківською випискою Продавця отриманням коштів на розрахунковий рахунок останнього.

За матеріалами справи судом встановлено, що місцезнаходженням позивача, ТОВ КВФ «Рома»є Харківська область, Харківська обл., м. Первомайський. вул. Шевченка, буд.24., а місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ «Промтехноопт» є Харківська область, місто Харків, вул. Архангельська, буд.6 (згідно з договором).

З огляду на встановлені судом обставини місцезнаходження сторін спірних правочинів слідує, що фізичне переміщення товару від постачальника до покупця об'єктивно потребує задіяння послуг транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 7 серпня 1996 року №228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508 для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна).

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

У зв'язку з цим, судом витребовувались від позивача товарно-транспортні накладні як докази реальності господарських операцій з придбання товару.

Подані позивачем до матеріалів справи оригінали товарно-транспортних накладних в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами фізичного переміщення активів від одного суб'єкта господарювання до іншого, позаяк всупереч приписам №363 не містять підписів посадових осіб ТОВ «Промтехноопт, а також всупереч вимогам Правил №363 взагалі не містять ніяких характеристик вантажно-розвантажувальних робіт, відомостей про пробіг автомобілів, кількість місць, маси вантажу, в товарно-транспортних накладних зазначено номери подорожніх листів, але останніх до суду позивачем не надано. Крім того усі товарно-транспортних накладні мають один і той же номер, та не відповідають за змістом копіям товарно-транспортних накладних долучених до матеріалів справи.

Також суд не приймає до уваги надані позивачем прибуткові накладні та накладні на переміщення бо підписи осіб що нібито їх підписали суттєво різняться з підписами у товарно-транспортних накладних, та з цих документів не вбачається що товар придбаний саме у ТОВ «Промтехноопт»був використаний позивачем у виробництві продукції.

Незважаючи на вимоги суду позивач не подав до матеріалів справи сертифікатів якості, котрі б можна було достеменно ідентифікувати стосовно спірного товару та які об'єктивно повинні бути у наявності враховуючи особливості спірного товару та характеристику його використання.

Зобов'язанням продавця за договором купівлі-продажу є передача товару. Відповідно до ст.664 ЦКУ, вказаний обов'язок продавця вважається виконаним якщо продавець має передати товар покупцю за місцезнаходженням товару: в момент надання товару в розпорядження покупця. За умовами перелічених вище договорів продавець зобов'язується повідомляти Покупця про відвантаження товару, разом з тим, жодних доказів дотримання умов даного пункту договору позивач до суду не подав.

Позивачем не надано доказів дотримання під час виконання спірних правочинів порядку, передбаченого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження інструкції про порядок реєстрації, виданих повернутих довіреностей на отримання цінностей» під час здійснення спірних правовідносин.

Зазначене зумовлює висновок суду про недоведеність з боку позивача факту реальності проведення господарських операцій з придбання і отримання спірного товару саме від ТОВ «Промтехноопт».

Як встановлено судом, ТОВ ВКФ "Рома" у квітні-липні 2011 року було включено до податкового кредиту суми ПДВ за угодами, укладеними з TOB «Промтехноопт»про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів та їх складових частин (від 01.04.2011 №П-45, від 04.05.2011 №П-54, від 01.06.2011 №П-67, від 01.07.2011 №П-70), відповідно до умов яких ТОВ «Промтехноопт» (Виконавець) зобов'язується надати послуги і виконати роботи по технічному обслуговуванню та/або ремонту автотранспортних засобів та їх складових частин. Назва та перелік послуг, строк надання послуг, перелік запчастин та матеріалів Виконавця та/або Замовника, використаних при наданні послуг, ціна послуг, запчастин і матеріалів відображається в актах приймання/передачі виконаних робіт. Послуги виконуються з використанням запасних частин і матеріалів Виконавця, а з дозволу Виконавця з використанням запасних частин і матеріалів, наданих Замовником.

Ціна послуги і порядок розрахунків між Замовником та Виконавцем зазначено в п. 2.1 Договору і відповідно якого ціна послуг, вартість запчастин і матеріалів Виконавця, використаних при наданні послуг, загальна вартість послуг указується в підписаних сторонами Актах приймання/передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.2 Договору оплата послуг і запчастин Виконавця здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору послуги по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів здійснюються на території Замовника за адресою: Харківська область, м.Первомайск, вул. Шевченка, буд 24.

Відповідно Закону України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»та Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 №792 (зареєстровано Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 р. за N 122/7443) визначено особливості здійснення діяльності з надання послуг по ремонту автотранспортних засобів та договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу.

Виконавець до укладення договору надає Замовнику необхідну, доступну і достовірну інформацію щодо переліку робіт з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ та їхніх складових частин (інформацію про послуги, що надаються, з визначенням їхньої трудомісткості та вартості, інформацію про ціни на матеріали, складові частини ДТЗ).

Договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання (у разі виникнення необхідності виконання додаткових робіт, не передбачених договором (нарядом-замовленням), складається дефектна відомість. Виконавець письмово повідомляє про це Замовника); вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.

При прийнятті авто транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається акт передання-прийняття який складається у двох примірниках. Обидва примірники мають однакову юридичну силу і містять таку інформацію:

1) місце і дата складання акта; 2) найменування та місцезнаходження (місце проживання) підприємства (підприємця), що надає послуги; 3) посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, відповідальної за приймання ДТЗ (його складових) до ремонту; 4) прізвище, ім'я та по батькові власника ДТЗ чи його представника, що повинен діяти за довіреністю власника (у цьому разі зазначаються дані довіреності); 5) реєстраційні дані ДТЗ; 6) показання лічильника пробігу на спідометрі (тахографі); 7) наявність чи відсутність пломб на каналах доступу до показань лічильника пробігу на спідометрі (тахографі); 8) оцінка технічного стану, роботоздатності, функціонування складових частин і систем складових частин, виявлені недоліки; 9) кількість пального в баках; 10) марки моторної і трансмісійної олив, а також інших експлуатаційних рідин (у разі надання послуг з їхньої заміни чи поповнення); 11) укомплектованість ДТЗ із зазначенням наявності запасного колеса, магнітофона, радіоприймача, припалювача й інших легкознімних частин;12) перелік наданої з ДТЗ документації;13) перелік складових частин ДТЗ,які приймаються на відповідальне збереження від Замовника.

У разі надання послуг у присутності Замовника, коли немає потреби залишати ДТЗ (його складові) на відповідальне збереження у Виконавця чи замінювати складові частини ДТЗ, послуги оформлюються рахунком-фактурою і нарядом-замовленням. В останньому обов'язково робиться запис про гарантійні зобов'язання.

Виконавець оформляє кошторис витрат на виконання робіт (надання послуг), який підписується сторонами і стає невід'ємною частиною договору.

Виконавець оформляє для юридичних осіб окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування (включаючи необхідні діагностичні роботи) і окремі документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи відносяться чи то до технічного обслуговування, чи то до ремонту на підставі переліків і порядку виконання робіт, регламентованих розробником (виробником) ДТЗ та їхніх складових і (чи) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації і (або) в сервісних книжках, а також у нормативних документах. Якщо експлуатаційна документація ДТЗ відсутня, віднесення виконаних робіт здійснюється за Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (далі - Положення про технічне обслуговування і ремонт), затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 N 102 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 268/2708.

Передання-прийняття дорожніх транспортних засобів та їхніх складових після технічного обслуговування і ремонту супроводжується складанням акту передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.

Виконавець після виконання робіт надає Замовнику такі документи: довідки (рахунки) про витрати Замовника (якщо він є юридичною особою), пов'язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного), - окремо і пов'язані з виконанням ремонту, - окремо; гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації у разі необхідності, як це передбачено пунктами 33, 39, 40 цих Правил; довідку-рахунок на номерні складові частини, придбані й установлені Виконавцем на ДТЗ; довідку про колір (основний колір) ДТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт підприємства, яке має право на випробування газового устаткування паливних систем ДТЗ і виконало ці випробування.

Оглянувши надані на підтвердження реальності виконання послуг з технічного обслуговування та ремонту позивачем документи, зокрема, акти виконаних робіт, суд зауважує, що у зазначених документах не вказано робіт які об'єктивно необхідно зробити при виконанні певних видів ремонту, надлишково внесено відомості про використані комплектуючи, кількість комплектуючих не відповідає обсягу виконаних робіт, або вказані роботи які взагалі не виконувалися. Так зокрема в акті від 29.04.2011 по авто ГАЗ 3302 г.н. НОМЕР_5 зазначено роботи з заміни кілець поршневих, але не зазначено заміни прокладки ДВС, по авто ГАЗ 3302 г.н. НОМЕР_1 в переліку комплектуючих виконавця зазначено сальник 55х80, та підшипники 7305, 7307 (підшипники передньої ступиці зовнішній та внутрішній відповідно), але в переліку робіт не наведено робіт по заміні підшипників ступиці, по авто ГАЗ 3302 зазначено комплектуючі виконавця кожух рульової колонки та планка генератору, але в переліку робіт зазначено лише заміну глушителя, по авто ГАЗ 3307 г.н. НОМЕР_2 в переліку робіт відсутні роботи по заміні подушки кабіни, яку вказано в переліку комплектуючих виконавця, по авто ГАЗ 3307 г.н.НОМЕР_4 зазначено про заміну тосолу, але в комплектуючих замовника замість нього зазначено тормозну рідину, по авто ГАЗ 3302 НОМЕР_2 проведено замміну номерного агрегата (ДВС) але номеру агрегата в акті не вказано, по акту від 29.07.2011 по автомобілю ГАЗ 3302 г.н. НОМЕР_3 зазначено заміну масла моторного а в комплектуючі замовника вказано трансмісійне масло ТАД-17, по роботах з заміни камер/автошин (дисків колесних) в одних випадках до переліку робіт включаєтьсмя вартість шино монтажу та зняття /установки коліс в інших випадках ні.

Відповідно до відомостей про плтника податків наданих відповідачем серед видів діяльності ТОВ «Промтехноопт»відсутний вид діяльності технічне обслуговування та ремонт автотранспорту.

Подані позивачем до матеріалів справаи завірені копії переліків робіт по технічному обслуговуванню та ремонту до відповідних договорів в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами оскільки неможливо встановити походження цих документів позаяк вони не містять підписів посадових осіб та не зваірені печаткою ТОВ «Промтехноопт». Позивачем не надано до суду довідок-рахунків на номерні складові частини, придбані й установлені Виконавцем.

Судом встановлено про між ТОВ КВФ «Рома»(надалі Замовник)та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(надалі Виконавець) укладено довір від 01.07.2011 №01072011 про надання послуг по капітальному ремонту складів №2, №3, №4 УПТК.

Вимоги до договору будівельного підряду визначені законодавцем у ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, де указано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Невиконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов п.2.1. договору від 01.07.2011 «01072011 кошторисну документацію предоставляє виконавець.

До суду відповідачем не подано проектно-кошторисної документації . Доводів про наявність такої документації під час проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів, ні в ході судового засідання позивач, не наводив.

Отже, зазначений договір є неукладеним, а отже нікчемним, бо позивач відніс на розрахунки з державою по ПДВ документи, складені з посиланням на договір, який не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір, суд додатково зважає також і на положення п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, згідно з яким загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Відповідно до п.2.2. Договору замовник розглядає, узгоджує, та затверджує документи які направлені йому виконавцем. Відповідно до п.2.3 Договору замовник має право здійснювати контроль за станом, якістю та обсягом виконання робіт, відповідно до п.2.4. Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання послуг, однак до суду жодних доказів реалізації згаданого права не подав, що об'єктивно свідчить про нерозумність та нерозсудливість правової поведінки даної особи у спірних правовідносинах.

З наданих до матеріалів справи звітів тощо, з яких би вбачалось які саме матеріали використовувались для ремонту, хто їх купував та необхідність ремонту (дефектний акт), суду у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України позивачем надано не було. Наявний в матеріалах справи дефектний акт, та кошторисну документацію не затверджено позивачем.

З огляду на сукупність зібраних судом по справі фактичних даних, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про нікчемність спірного правочину.

Суд також відзначає, що опитані в судовому засіданні в якості свідків гр. ОСОБА_5, котра на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду директора ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», та гр.ОСОБА_6 котра на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду директора ТОВ «Промтехноопт»не змогли пояснити обставини укладання та виконання зазначених вище угод. Так гр. ОСОБА_5 пояснила що очолюване нею підприємство виписувало податкові накладні але не мало права цього робити, оскільки свідоцтво платника ПДВ було анульоване, що суперечить інформації наданій відповідачем з якої випливає що свідоцтво було анульоване лише у жовтні 2011 року. Викладене свідчить про необізнаність гр. ОСОБА_5 про господарську діяльність нібито очолюваного нею підприємства.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ КВФ «Рома»та його контрагентами ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Провівши системний аналіз норм Податкового Кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за господарськими операціями, які фактично не відбулись, так як для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто такої, котра спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом -ТОВ «Промтехноопт»і ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»не відбувалось, а тому надані позивачем до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України прямо встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає після початку проведення перевірки.

Отже, виключним обов'язком платника податків є надання перевіряючим особам всіх документів що стосуються предмета перевірки самостійно, без додаткових пропозицій з боку податкового органу.

З урахуванням зазначених доводів та обставин судом не приймаються до уваги документи, надані ТОВ ВКФ «Рома»до матеріалів справи та які за поясненнями представників позивача стосуються здійснення господарських операцій ТОВ ВКФ «Рома»з контрагентами: ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Промбуд - Монтажінвест», оскільки ці документи у встановленому ПКУ порядку та строки не були надані Лозівській ОДПІ під час проведення перевірки.

Посилання позивача на судові рішення відносно його контрагентів, у відповідності до яких визнані протиправними в тому числі акти перевірок контрагентів позивача, оскільки, як вже зазначалося вище, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 15.02.2012 року №0000042328 та №0000052328 від 15.02.2012 виступили не результати актів перевірок контрагентів позивача, а встановлені в ході перевірки факти нікчемності укладених позивачем з постачальниками правочинів у зв'язку із ненаданням у встановленому Податковим кодексом України порядку та строки документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджували б факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Згідно ч.1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, первинні документи, отримані позивачем від ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промбуд - Монтажінвест», складені останнім з порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку оскільки містять у собі недостовірні дані та не мають відповідної юридичної сили та доказовості, а отже не спричиняють настання відповідних правових наслідків, тобто не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників позивача.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.11); суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (ч.5 ст.11).

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Доказів, які б доводили неправомірність податкових повідомлень - рішень чи дій суб'єкта владних повноважень під час перевірки позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Рома" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.