Рішення

від 01.10.2008 по справі 6/78-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002, м. Житомир, майдан

Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2008 р.                                                   

 Справа № 6/78-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Терлецька-Байдюк Н.Я.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Волкова Н.І. - довіреність №3 від

18.04.2008р.

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Новоград-Волинської міжрайонної

заготівельно-збутової бази (м. Новоград - Волинський) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Новоград-Волинський)

про звільнення приміщення та стягнення 14623,60 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.

Новоград-Волинський)

до Новоград-Волинської міжрайонної заготівельно-збутової бази (м.

Новоград - Волинський)

про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будівлі,

визнання права власності.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України справа розглядається у

більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні від 25.09.08р. у відповідності до ст. 77 ГПК

України оголошувалась прерва до 10:00 год. 01.10.08р.

Позивачем пред'явлено позов з вимогами: зобов'язати відповідача

звільнити складське приміщення загальною площею 93 кв.м., яке розташоване по

АДРЕСА_1, в м. Новоград-Волинському Житомирської області та передати його

підприємству облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна

заготівельно-збутова база"; стягнути з відповідача 14623,60 грн., в тому

числі: 3632,26 грн. заборгованості по орендній платі, 9190,26 грн. упущеної

вигоди, 340,38 грн. пені, 1228,98 грн. інфляційних, 231,72 грн. 3% річних.

10.06.08р. відповідачем подано зустрічний позов про визнання

договору купівлі-продажу частини будівлі АДРЕСА_1 в м.Новоград-Волинський,

укладеного між сторонами 20.07.04р., дійсним та про визнання за ПП ОСОБА_1 права

власності на вказане приміщення (а.с.42).

Ухвалою суду від 10.06.08р. зустрічний позов прийнято для

спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом

вимоги, викладені в первісному позові, підтримав з викладених у позовній заяві

підстав. Проти зустрічного позову заперечив з вказаних у відзиві на зустрічний

позов мотивів (а.с.58-59).

Відповідач за первісним позовом свого представника в судове

засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву за первісним позовом

не надав. Про час та місце судового засідання ПП ОСОБА_1. належним чином

повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення,

яке надійшло на адресу господарського суду та долучено до матеріалів справи (а.с.

83).

За вказаних обставин суд не вбачає перешкод для розгляду справи

без участі відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та

його представника.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглядається за

наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що чинним законодавством, зокрема положеннями

Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. не передбачено

такий суб'єкт підприємницької діяльності, як приватний підприємець, натомість

вказаними нормативними актами регулюється діяльність фізичної особи-підприємця,

первісним відповідачем по справі та позивачем за зустрічним позовом слід

вважати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника

позивача за первісним позовом, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, 20.05.04р. між сторонами було

укладенодоговір, згідно п.1.1 якого орендодавець (позивач за первісним позовом)

надав, а орендар (відповідач за первісним позовом) прийняв у строкове платне

користування  частину складського

приміщення загальною площею 93 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_1 в м.

Новоград-Волинському Житомирської області (надалі-Договір (а.с. 8-10)).

Факт передачі об'єкту оренди відповідачу за первісним позовом

підтверджено Актом приймання - передачі від 20.05.04р., копію якого долучено до

матеріалів справи (а.с.11).

Строк дії вказаного Договору згідно його п.3.1 склав 3 роки з

моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Пунктом 4.1 Договору орендну плату за об'єкт, що орендується,

визачено у розмірі 100,00 грн. за місяць.

Згідно п.4.2 Договору відповідач за первісним позовом зобов'язався

сплачувати орендну плату щомісячно в безготівковому порядку не пізніше 15 числа

кожного місяця.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору сторони погодили, що за

несвоєчасну передачу (повернення) орендованого майна винна сторона сплачує на

користь іншої пеню в розмірі 0,1 % від його вартості за кожен день

прострочення.

У відповідності до п. 1.3 Договору вартість майна становить

1860,00 грн.

Позивач за первісним позовом зазначив, що після закінчення строку

дії Договору його було поновлено на новий термін відповідно до ст. 764 ЦК

України.

Однак віповідач за первісним позовом, в порушення п. 4.1. Договору,

з серпня 2004 року припинив вносити орендну плату. Тому позивач за первісним

позовом 02.08.07р. надіслав відповідачу за первісним позовом лист, в якому

повідомив, що строк дії договору оренди закінчився та вимагав в строк до

10.08.07р. повернути майно, що передавалося в оренду, сплатити заборгованість

по орендній платі та неустойку.

Оскільки відповідач за первісним позовом і на день звернення до

суду орендоване приміщення власнику не повернув, заборгувавши при цьому 3632,26

грн. орендної плати (а.с. 35), позивачем відповідно до п.7.1 Договору йому

нараховано неустойку в розмірі 340,38 грн. (а.с. 35).

Також у зв'язку з відсутністю можливості з 11.08.07 року по

21.04.008р. укласти новий договір оренди нерухого майна, позивачем нараховано

до стягнення з відповідача за первісним позовом 9190,26 грн. упущеної вигоди

(а.с.36-38), та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі

231,72грн. за весь час прострочення платежів та 1228,98 грн. інфляційних (а.с.

35, 36).

Відповідач за первісним позовом заперечує первісний позов,

оскільки вважає, що з серпня 2004 року правомірно не сплачував орендну плату за

вищевказане приміщення, оскільки викупив його.

У зустрічному позові (а.с.42), зокрема, зазначив, що 26.07.04р.

між ним (покупець) та первісним позивачем в особі директора ОСОБА_2.

(продавець) було укладено договір купівлі-продажу частини будівлі (надалі

Договір купівлі-продажу (а.с.43)), згідно п.1.1 якого позивач за первісним

позовом зобов'язався передати у власність первісному відповідачу частину будівлі  (складське приміщення), інвентарний №1005

загальною площею 93 кв.м., балансовою вартістю 1860,00 грн., яке знаходиться за

адресою: м. Новоград-Волинський, АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що знаходиться

у користуванні продавця, а покупець - прийняти зазначену частину будівлі і

сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу сторони домовились, що

продавець зараховує як повну оплату вартості проданої частини складського

приміщення кошти в сумі 5263,00 грн., одержані продавцем по квитанції без

номера від 20.07.04р., у зв'язку з цим право власності на продану частину

складського приміщення переходить до покупця з моменту підписання цього

договору.

Згідно п.2.1 Договору купівлі-продажу продавець визнає, що визначену

сторонами вартість проданого складського приміщення він одержав у вказаному п.

1.2 цього Договору порядку, до підписання останнього, і покупець свої обов'язки

перед продавцем по оплаті купленого приміщення виконав повністю.

Сторони по Договору купівлі-продажу визначили, що у зв'язку з тим,

що продана частина складського приміщення на момент підписання цього договору

уже перебуває у фактичному користуванні покупця, згідно Акту приймання-передачі

основних засобів в оперативну оренду від 20.05.04р., і що право власності від

продавця до покупця на продане приміщення переходить в момент підписання цього

договору, сторони визнали, що складати додатковий акт про передачу приміщення

після підписання цього договору необхідності немає.

На підтвердження вказаної в Договорі купівлі-продажу сплати

первісному позивачу коштів в сумі 5263,00 грн. надано квитанцію без номера від

20.07.04р., копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.44).

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що оскільки  на момент укладення Договору купівлі-продажу

у відповідача за зустрічним позовом були відсутні належним чином оформлені

правовстановлюючі документи на частину складського приміщення, яке було

об'єктом Договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди, що відразу після їх

виготовлення  вказаний Договір буде

укладено у належній формі.

У зв'язку з вказаним Договір купівлі-продажу нотаріально не

завірявся.

Проте, як зазначив позивач за зустрічним позовом, в подальшому

керівництво відповідача за зустрічним позовом на його усні звернення не

реагувало, а про вимоги щодо спірного приміщення він дізнався з позовної заяви.

Стверджує, що з дня укладення Договору купівлі-продажу і по даний

час сплачує всі платежі, пов'язані з утриманням даного приміщення, в тому числі

податок на землю.

Саме на викладених обставинах та положеннях ч.2 ст.220 ЦК України

грунтуються вимоги зустрічного позову.

На підтвердження викладених обставин надано рішення по цивільній

справі №2-554 від 15.02.05р. (а.с.73), згідно якого було визнано право

власності Новоград-Волинської міжрайонної заготівельно-збутової бази на

нерухоме майно, зокрема, на складське приміщення загальною площею 93 кв.м., яке

розташоване по АДРЕСА_1, в м. Новоград-Волинському Житомирської області.

Відповідач за зустрічним позовом у письмовому відзиві (а.с.58-59)

в повному обсязі заперечив вказані ФОП ОСОБА_1. обставини та вимоги, оскільки

вважає, що:

- Договір купівлі - продажу від 26.07.04р. має бути визнаний

недійсним, так як колишній директор підприємства ОСОБА_2. перевищила надані їй

Статутом повноваження та порядок продажу нерухомого майна, встановлений

нормативними актами Укоопспілки;

- квитанція б/н. від 20.07.04р. не може бути беззаперечним доказом

про оплату за придбане складське приміщення, оскільки 20.07.04р. від ПП

ОСОБА_1. на адресу підприємства надійшла заява - клопотання про прийняття від

нього пайового внеску в сумі 5263,00 грн. для поповнення фінансових ресурсів

підприємства у відповідності до п.3.2.2. Статуту останнього (а.с.67).

Оцінивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський

суд дійшов висновку про  часткове

задоволення позовних вимог, викладених у первісному позові, та про відмову в

зустрічному позові з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини та інші

юридичні факти.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є

домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,

вимог розумності та справедливості.

Водночас слід зазначити, що згідно ст. 629 ЦК України договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як вбачається з наданих сторонами документів, спір за

первісним позовом виник саме у зв'язку з неналежним виконанням первісним

відповідачем умов Договору оренди, а саме: невнесенням відповідачем за

первісним позовом орендної плати та неповерненням наймодавцеві речі у

передбаченому законом порядку.

За вказаних обставин, для з'ясування прав і взаємовідносин сторін

та оцінки фактичних обставин, з приводу яких виник спір між сторонами за

первісним позовом, слід керуватися положеннями ст.ст. 759-786, 793-797 ЦК

України та ст.ст. 283-291 ГК України.

Відповідно до ст. 283 ГК України та ст.759 Цивільного кодексу

України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном,

необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З аналізу змісту Договору від 20.05.04р. вбачається, що його

укладено строком на три роки.

Відповідно до вимог ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України, в

редакції, чинній на час підписання Договору від 20.05.04р., договір найму

будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 1 рік і

більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди, з

приводу якого виник спір між сторонами, останніми нотаріально не посвідчувався.

Тобто, вказане суперечить загальним вимогам, додержання яких є

необхідним для чинності правочину, закріпленим ст.203 Цивільного кодексу

України, а саме ч. 4 вказаної статті, згідно якої правочин має вчинятись у

формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання

сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є

нікчемним.

У відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин,

якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі

визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки об'єктом оренди за Договором від 20.05.04р. було нерухоме

майно, договір підписано сторонами на 3 роки, проте, він нотаріально не

посвідчений та не зареєстрований, в силу наведених вище норм, даний договір є

нікчемним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Тому первісний позов в частині стягнення з відповідача 14623,60

грн., в тому числі 3632,26 грн. заборгованості по орендній платі, 9190,26 грн.

упущеної вигоди, 340,38 грн. пені, 1228,98 грн. інфляційних, 231,72 грн. 3%

річних., задоволенню не підлягають, так як договір оренди є нікчемним та не

створює будь-яких правових наслідків.

Разом з тим, як уже зазначалося, матеріали справи містять копію

рішення по цивільній справі №2-554 від 15.02.05р. (а.с.73), згідно якого було

визнано право власності Новоград-Волинської міжрайонної заготівельно-збутової

бази на нерухоме майно, зокрема, на складське приміщення загальною площею 93

кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1, в м. Новоград-Волинському Житомирської

області.

На підставі цього рішення, у відповідності до наказу Міністерства

юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 

„Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав

власності на нерухоме майно”, право власності на спірне приміщення

зареєстровано за Підприємством облспоживспілки "Новоград-Волинська

міжрайонна заготівельно-збутова база", що підтверджується витягом про

реєстрацію права власності не нерухоме майно та реєстраційним посвідченням

(а.с.72,73).

Таким чином, з наведених вище підстав вимога первісного позивача

про звільнення складського приміщення загальною площею 93 кв.м., яке

розташоване по АДРЕСА_1, в м. Новоград-Волинському Житомирської області та

передачу його підприємству облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна

заготівельно-збутова база" підлягає задоволенню на підставі ст.ст.387,

1212 ЦК України, згідно яких власник майна має право витребувати своє майно від

особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

особа,  яка набула майно  або 

зберегла  його  у  себе

за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стосовно зустрічного позову слід зазначити, що відповідно до ст.

655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна  сторона 

(продавець) передає або зобов'язується 

передати  майно  (товар) 

у  власність другій стороні

(покупцеві),  а покупець приймає або

зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу, зокрема,  житлового 

будинку  (квартири)  або 

іншого нерухомого  майна  укладається 

у  письмовій  формі  

і   підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Як уже зазначалося, згідно ч.1 ст. 220 ЦК України у  разі недодержання  сторонами  

вимоги  закону про нотаріальне

посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може

бути визнаний судом дійсним. Зокрема, згідно ч.2 наведеної вище статті 220 ЦК

України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання

договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд

може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне

посвідчення договору не вимагається.

Згідно вимог цієї норми закону суд може визнати нікчемний договір

дійсним виключно у випадку одночасної наявності наступних обставин:

1) сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору;

2) цей факт підтверджується письмовими доказами;

3) відбулося повне або часткове виконання договору;

4) одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення цього

договору.

У даному випадку позивачем за зустрічним позовом не надано доказів

пропозиції однієї із сторін про нотаріальне посвідчення договору та ухилення

другої сторони від його нотаріального посвідчення. Також ним не надано належних

доказів повного чи часткового виконання Договору від 26.07.04р. в частині

оплати вартості придбаного нерухомого майна.

Суд критично оцінює надану позивачем за зустрічним позовом

квитанцію б/н від 20.07.04р., яка, згідно його тверджень, свідчить про

здійснення ним повної оплати вартості об'єкту купівлі-продажу за спірним

Договором від 26.07.04р. Дана квитанція не містить відомостей про призначення

платежу та не містить інформації про те, що кошти в сумі 5263,00 грн. сплачені

відповідачу за зустрічним позовом саме по вищезазначеному Договору

купівлі-продажу.

Натомість, матеріали справи містять заяву - клопотання ПП ОСОБА_1.

від 20.07.04р., адресовану відповідачу за зустрічним позовом, про прийняття від

нього пайового внеску в сумі 5263,00 грн. для поповнення фінансових ресурсів

підприємства у відповідності до п.3.2.2. Статуту останнього (а.с.67).

За вказаних обставин, та враховуючи, що відповідач за зустрічним

позовом заперечує дійсність Договору купівлі-продажу і за іншими підставами,

наявність чи відсутність яких може бути встановлено в судовому порядку шляхом

пред'явлення окремого позову, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо

визнання Договору купівлі-продажу дійсним та як похідне - визнання права

власності на складське приміщення, 

задоволенню не підлягають.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони

пропорційно  задоволеним позовним

вимогам, а за зустрічним позовом - на ФОП ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись. ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 69,

82-85 ГПК України, господарський суд 

ВИРІШИВ:

1.

Первісний позов задовольнити частково.

2.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (11700, Житомирська обл., м.

Новоград-Волинський, АДРЕСА_2, кодНОМЕР_1) 

звільнити складське приміщення загальною площею 93 кв.м., яке

розташоване по АДРЕСА_1, в м. Новоград-Волинському Житомирської області та

передати його Підприємству облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна

заготівельно-збутова база" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський,

вул. Вокзальна, 3-а, код 01783270).

3.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11700, Житомирська обл., м.

Новоград-Волинський, АДРЕСА_2, кодНОМЕР_1)

-

на користь Підприємства облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна

заготівельно-збутова база" (11700, Житомирська обл., м.

Новоград-Волинський, АДРЕСА_1, код 01783270): 

85,00 грн.  сплаченого державного

мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

4.

В решті вимог первісного позову відмовити.

5.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня його прийняття.

Суддя                                                                      

Терлецька-Байдюк Н.Я. 

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам